№ 251/3953/14-ц

№ 2/251/1387/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м'я м У к р а ї н и

27.06.2014 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Клешньова О.І.

при секретарі Гура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та визнання права власності на частку квартири,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/3 означеної квартири, а 2/3 визнати за ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтував тим, що у вказаній квартирі жив разом з ОСОБА_4, з якою находився у шлюбі з 25.03.1981 року по 09.09.1992 року. До розірвання шлюбу квартира була ними приватизована і він являвся власником 1/3 частки квартири. В 1998 році він виїхав на заробітки до Аргентини, але періодично приїздив до м. Горлівки. Коли він приїхав до м. Горлівки у 2012 році, йому стало відомо, що квартира продана, а його 20.12.2005 року Микитівським районним судом м. Горлівки було оголошено померлим. 20.09.2012 року за його заявою означене рішення було скасовано. Під час розгляду його заяви в суді йому стало відомо, що його колишня дружина ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В подальшому він з'ясував, що в його квартирі мешкає його брат ОСОБА_2. Вважає, що він незаконно був позбавлений права власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 оскільки відповідно до ст. 47 ч.2 ЦК України спадкоємці особи, яка оголошена померлою, не мають право протягом 5 років відчужувати нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку із відкриттям спадщини, а його дружина оформила спадщину і продала квартиру до своєї смерті. Крім того, відповідно до ст. 48 ЦК України якщо особа, яка була оголошена померлою, а потім з'явилася, незалежно від часу своєї появи має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення особи померлою, та винятком майна, придбаного за набувальною давністю. Вважав також, що при укладанні договору купівлі-продажу було порушено вимоги ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України.

У судовому засіданні позивач наполягав на своїх вимогах на підставах, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на свої принципи та образи на брата, підтвердив викладені ним обставини, пояснив також, що з 1986 року у спірній квартирі ніхто не жив, існувала заборгованість за комунальні послуги, яку він погасив, квартиру викупив для ОСОБА_1 і повідомив його про це, але той сказав, що йому нічого не потрібно.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не прибув, про час слухання справи повідомлявся.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 16.09.1993 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 7).

Згідно з копією закордонного паспорту (а.с. 8-12) ОСОБА_1 виїздив за межі України.

За копіями рішень Микитівського районного суду 20.12.2005 року ОСОБА_1 було оголошено померлим, а 20.09.2012 року це рішення було скасовано (а.с. 13, 14).

Відповідно до договору купівлі-продажу (а.с. 16) 21.08.2006 року ОСОБА_5, діючи також від імені ОСОБА_3 продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 1 000 гривень.

Згідно з актом (а.с. 28) ОСОБА_1 не жив у спірній квартирі з 1986 року.

За довідкою виконкому сільради від 30.11.2004 року ОСОБА_4 з 1986 року жила у с. Старомихайлівка, а за квитанціями у листопаді 2005 року нею було сплачено заборгованість за комунальні послуги по спірній квартирі (а.с. 29, 30).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 разом з колишньою дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 на час від'їзду на заробітки за межі України на праві спільної сумісної власності володів квартирою АДРЕСА_1.

20.12.2005 року під час знаходження ОСОБА_1 за межами України його було оголошено померлим і 21.08.206 року співвласники квартири за продали житло ОСОБА_2 - брату оголошеного померлим, який був обізнаний про місце знаходження ОСОБА_1, періодично спілкувався з ним.

Рішення суду щодо оголошення ОСОБА_1 померлим скасовано 20.09.2012 року.

Відповідно до ст. 48 ч.2 ЦК України незалежно від часу своєї явки фізична особа, що оголошена померлою, має право вимагати від особи, що володіє його майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї.

Квартиру ОСОБА_2 купив за 1 000 гривень.

Відповідно до ст. 47 ч. 2 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають право протягом 5 років відчужувати нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку із відкриттям спадщини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали квартиру АДРЕСА_1 21.08.2006 року, чим порушили вимоги ст. 47 ч.2 ЦК України.

Статтею 203 ч.1 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлений зокрема частиною першою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 370 ч.2 ЦК України при виділі частки з майна, що знаходиться в спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного співвласника, являються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Сторонами не надано ніяких відомостей про те що між співвласниками спірної квартири була домовленість про якість умови щодо користування квартирою або було інше, що би впливало на розмір їх часток і тому ОСОБА_4 та ОСОБА_3 могли продати свої частки до спливу 5-річного терміну і не могли цього робити щодо частки у розмірі 1/3, яка припадала на ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність других його частин та правочину в цілому, якщо можливо вважати, що правочин був би здійснений і без включення недійсної частки.

За таких обставин договір купівлі-продажу квартири повинен бути визнаний недійсним в частині продажу 1/3 частки квартири, позовні вимоги являються обгрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 47, 48, 203, 215, 217, 370 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 10, 109, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Визнати не дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 серпня 2006 року укладений між ОСОБА_5, що діяла від себе та від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 2-3392 в частині купівлі-продажу 1/3 означеної квартири.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 часток квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів.

Суддя: