Справа №422/6961/13-ц
Провадження по справі №2/422/597/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 03» липня 2014 року Перевальський районний суд Луганської області
в складі:
головуючого-судді: Сініцина Е.М.
при секретарі: Петренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Перевальську, Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, посилаючись на наступне.
Відповідач ОСОБА_2 був власником автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ4505, 1992 року випуску, двигун №-, шасі НОМЕР_1, кузов №-, самоскид, вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_2.
11.03.2005 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 продати належний йому вищевказаний автомобіль. 17.01.2007 року третя особа, діючи в інтересах відповідача, уповноважив його - ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які не мали права діяти незалежно один від одного, продати автомобіль. 17.01.2007 року ОСОБА_3 була написана розписка, в якій вказано, що той отримав від ОСОБА_1 грошові кошти за автомобіль в сумі 2500 умовних одиниць, тобто фактично був укладений договір купівлі-продажу. Але автомобіль не був переданий йому власність. В зв'язку з чим, він звернувся до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності. Рішенням Перевальського районного суду від 12.05.2010 року по справі №2-85/10 було визнане дійсним договір купівлі-продажу та за ним визнане право власності. 30 березня 2011 року Апеляційним судом Луганської області Рішення Перевальського суду було скасовано в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним, а в частині визнання за ним права власності на автомобіль - залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 06.06.2012 року по справі №6-6991св12, Рішення Апеляційного суду Луганської області було скасоване, справа передана на новий розгляд. 13 вересня 2012 року Апеляційним судом Луганської області було винесене рішення по справі №22а-4067/2012, за яким йому у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Оскільки рішення набуло законної сили, він звертається за захистом своїх прав на підставі ч.2 ст.16 ЦК України. Він вважає, що відповідач, в інтересах якого діяла третя особа, отримав від нього грошові кошти в сумі 2500 умовних одиниць за автомобіль марки ЗИЛ-ММЗ4505, 1992 року випуску, двигун №-, шасі НОМЕР_1, кузов №-, самоскид, вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_2, але автомобіль у його власність так переданий і не був, що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов'язань передати майно у власність особі, яка сплатила за нього грошові кошти. Тому він звернувся до суду і просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі 2500 доларів США у гривневому еквіваленті, що становить 19982,50 гривень, та судові витрати.
В судовому засіданні, позивач підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, незважаючи на те, що своєчасно й належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Третя особа - ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні проти позову заперечував, хоча в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, незважаючи на те, що своєчасно й належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтований і в позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що позивачем не надано будь-яких належних доказів, оскільки копія розписки (а.с.114), що міститься в матеріалах справи, ніким не завірена, що унеможливлює визнання її доказом по справі.
Крім того, згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач ОСОБА_1, 18 листопада 2010 року звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, де виклав ті самі обставини, про той самий предмет, що і в цій позовні заяві, але просив стягнути кошти за знищений автомобіль та відшкодувати моральну шкоду.
В позовній заяві, що розглядається, він просить стягнути кошти, отримані ОСОБА_3 для ОСОБА_2, оскільки кошти він сплатив ОСОБА_3 за придбаний ним автомобіль, але його не отримав.
Відповідно до Рішення Апеляційного суду Луганської області по справі №2-39/11, провадження №22ц/782/2303/13 від 18 вересня 2013 року (а.с.157-158), в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Оскільки «відповідно до чинного законодавства, а саме вимог ст.59 ЦПК України обставини справи які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування - в матеріалах справи відсутні докази належності позивачу автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ-4505». При укладенні з позивачем договору купівлі-продажу автомобіля не було дотримано обов'язкової його умови передачі автомобіля у власність позивача. Відсутні належні докази відсутності автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ-4505» або його здачі на металобрухт. В матеріалах справи відсутні жодні докази які б встановлювали вину або ступень провини відповідачів у спричиненні матеріальної або моральної шкоди позивачу». Рішення набуло законної сили 18 вересня 2013 року.
Суд вважає, що позивачем так і не надано доказів підтверджуючих, що між відповідачем і позивачем взагалі існували будь-які правові відносини, що він взагалі віддавав кошти та має право на їх повернення, також він не надавав доказів не отримання ним предмету - автомобіля марки ЗИЛ-ММЗ4505, 1992 року випуску, двигун №-, шасі НОМЕР_1, кузов №-, самоскид, вантажний, реєстраційний номер НОМЕР_2.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів необґрунтований і в позові необхідно відмовити.
Оскільки в позові відмовлено, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору.
Керуючись ст.ст.10,11,60,61,88,212,213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: Е.М. Сініцин.