07.07.2014 Суддя: Федько С. П.
Справа № 253/6247/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
07 липня 2014 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Бродніковій І.О.,
за участю представника відповідача Єрьоменка Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що він працював в підземних умовах у вугільній промисловості. Під час виконання трудових обов'язків внаслідок шкідливих умов праці отримав професійні захворювання. 18 березня 2013 року висновком МСЕК вперше встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 65% за сукупністю у зв'язку з хронічним бронхітом 30%, вібраційною хворобою - 25%, хронічною двобічною приглухуватістю - 10%, він визнаний інвалідом третьої групи. Вважає, що відповідач відповідно до ст. 237-1 КЗпП України повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він відчуває моральні страждання, які полягають в тому, що він втратив важливу частину нормальних життєвих функцій свого організму; змушений постійно проходити стаціонарне лікування; йому встановлені певні обмеження в фізичній праці, пов'язані з навантаженнями; порушені його плани на подальше життя. Суму грошового відшкодування оцінює в 65 000 грн., які просить стягнути на свою користь у відшкодування моральної шкоди з відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. На позові наполягав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи позовні вимоги безпідставними.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 18 березня 2013 року висновком МСЕК позивачу вперше встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 65% за сукупністю у зв'язку з хронічним бронхітом - 30%, вібраційною хворобою - 25%, хронічною двобічною приглухуватістю - 10%. Позивач був визнаний інвалідом третьої групи, що явилось наслідком його праці в небезпечних для життя і здоров'я умовах при виконанні трудових обов'язків на підприємстві вугільної промисловості Державного підприємства «Артемвугілля». Дані обставини підтверджені письмовими доказами по справі, не оспорюються сторонами.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІV за рахунок Фонду, не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237?? Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які на час заподіяння шкоди склалися між ним та Державним підприємством «Артемвугілля» з приводу виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, - відповідальним по відшкодуванню моральної шкоди являється відповідач.
Доводи відповідача про користування наданими йому трудовим законодавством пільгами, що звільняє, на думку представника, підприємство від відповідальності за заподіяну моральну шкоду, правового значення не мають.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відкшодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок професійного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, не беруться до уваги доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я на виробництві.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути 19000 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 213, 214, 218,223 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я в зв'язку з виконанням трудових обов'язків, 19000 (дев'ятнадцять тисяч ) грн. В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя С. П. Федько