УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.,
суддів Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2, приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно з апеляційними скаргамиОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду від 11 липня 2006 року,-
встановила:
ОСОБА_2 та приватний нотаріус ОСОБА_3 оскаржують рішення Верховинського районного суду від 11 липня 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 2 лютого 2004 року, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В апеляційних скаргах на зазначене судове рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до постановления незаконного рішення, а тому просять про його скасування, ухвалення нового рішення по суті спору. Так, апелянти зазначають, що суд першої інстанції не мав правових підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач ОСОБА_2 та її представник були присутніми в судовому засіданні. Суд також невірно витлумачив термін „ фізична вада", що міститься у ч. 2 ст. 1248 ЦК України, та застосував зазначену норму лише з тих підстав, що спадкодавець ОСОБА_5 був неписьменним. Крім цього, поза увагою суду залишилися вимоги п.п. 13,165 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та пояснення з цього приводу нотаріуса ОСОБА_3, який посвідчував заповіт та показання свідка ОСОБА_6, що підтвердила волевиявлення заповідача.
Справа №22-ц-1493/2006р. Головуючий у 1 інстанції Токарук В.І.
Категорія 26,2/5 Доповідач Меленко О.Є.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та її представник вимоги підтримали з тих же мотивів, що викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2; в повному обсязі визнали доводи, що наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_3
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус порушив вимоги ст.ст. 207, 1248 ЦК України та п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, а тому посвідчений ним заповіт є нікчемним.
Заслухавши доводи апелянта ОСОБА_2 та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
За змістом п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 року
„Про судове рішення" резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі,
безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання... При об'єднанні в одному провадженні кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме постановив суд по кожній позовній вимозі.
З матеріалів справи вбачається, що крім вимоги про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 заявила вимогу про визнання права власності на будинковолодіння, яке розташоване у ІНФОРМАЦІЯ_1 Верховинського району. Однак зазначена вимога судом вирішена не була, усунути зазначене порушення шляхом ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції не зможе, оскільки це питання взагалі не була предметом обговорення при розгляді справи.
За змістом ч. З ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, це є безумовною підставою для скасування судового рішення.
За такого процесуального порушення, що допущено судом першої інстанції, його рішення не може вважатися законним і обгрунтованим і підлягає до скасування, а справа поверненню на новий судовий розгляд до того ж суду іншим складом..
Керуючись ст. ст. 303 ч.З, 307, 311 ч.1 п.5, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного нотаріуса ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Верховинського районного суду від 11 липня 2006 року в даній справі скасувати; справу повернути до того ж суду першої інстанції для розгляду по суті іншим складом.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України, на протязі двох місяців з часу проголошення.