269/4837/13-к
№ 1-кп/269/252/2013
В И Р О К
іменем України
20 грудня 2013 року Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мельника Ю.А.
при секретарі Кондратьєвій І.О.
за участю прокурора Іграка С.В.
потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Макіївка кримінальне провадження № 12013050970001411 стосовно обвинуваченого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Макіївки, громадянина України, українця, із середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого: 09.03.1993 року Гірницьким районним судом м.Макіївки за ст. 140 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним строком на 2 роки, 28.12.1994 року Старобешевським районним судом за ст.ст. 94, 43 КК України до 10 років позбавлення волі, 23.05.2008 року Совєтським районним судом м.Макіївки за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, 14.11.2011 року звільнився умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 20 днів, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України;
В С Т А Н О В И В :
08 серпня 2013 року о 01.30 годин, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, побачив на лавочці мобільний телефон «LG-Т370», який належить ОСОБА_1. В цей час у обвинуваченого ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на заволодіння вищевказаним майном. Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, незаконно, з корисливих мотивів, з метою здобуття наживи, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав мобільний телефон «LG-Т370», вартістю 551 гривень 70 копійок, у якому знаходились дві сім-картки мобільних операторів «МТС», та «ЛАЙФ», та карта пам'яті на 2Гб, котрі матеріальної цінності для потерпілої не становлять. З викраденим майном обвинувачений ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 551 гривень 70 копійок.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину за ч.2 ст. 185 КК України визнав повністю і пояснив, що 07.08.2013 року ввечері приїхав з роботи додому в Совєтський район м.Макіївки в с. Об'єднане, з друзями вжив декілька пляшок пива, десь о 20.00-21.00 години до нього підійшла потерпіла ОСОБА_1, проживає в сусідньому домі, попросила грошей. Коли підійшов до свого будинку АДРЕСА_1 побачив, що потерпіла ОСОБА_1 свариться зі своєю подругою. Піднявся до себе в квартиру, зі знайомив вжив знову декілька пляшок пива. Вночі вийшовши у двір будинку, побачив біля лавки мобільний телефон «LG», сенсорний, бордового кольору. Спробував його виключити, потім поклав до своєї кишені. Діждавшись знайомого, він разом з ним поїхали до банкомату в м-ні «Зелений» та продовжили вживати алкогольні напої. Повернувшись додому, телефон кинув до коробки з пилососом. Через два-три дні зустрів потерпілу, за телефон останній нічого не сказав. За телефон забув. Через тиждень до нього прийшов знайомий ОСОБА_3 та попросив пилосос. Коли він побачив в коробці телефон, запропонував купити телефон за 500 гривень в розстрочку. Він продав ОСОБА_3 телефон, через деякий час до нього приїхали співробітники міліції та стали питати про телефон. У скоєному щиро кається.
Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винність обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується поясненнями потерпілої, свідків.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 07.08.2013 року разом з поругою ОСОБА_4 була у знайомих. Повертаючись додому вночі 08.08.2013 року 01.30 годині біля будинку АДРЕСА_1, зупинились на лавочці, на декілька хвилин відійшли від лавки, коли повернулись, то вона зрозуміла, що в неї немає телефону. Спробували подзвонити на телефон, проте мобільний телефон був вимкнутий. Телефон був марки «LG-Т370» сенсорний, темно-бордового кольору. На наступний день звернулась до міліції з заявою, через три дні, побачивши обвинуваченого спитала за телефон, проте останній нічого їй не відповів. В наступний час їй все повернуто, ніяких матеріальних претензій до обвинуваченого вона не має.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно в серпні 2013 року придбав у обвинуваченого мобільний телефон марки «LG-Т370» сенсорний, темно-бордового кольору. Обвинувачений повідомив, що цей телефон він знайшов. Коли він став користуватись телефоном за призначенням, до нього приїхали співробітники міліції, які повідомили про крадіжку телефону.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що дійсно вночі з 07.08.2013 року по 08.08.2013 рік у її подруги ОСОБА_1 зник мобільний телефон марки «LG-Т370» сенсорний, темно-бордового кольору. В цей час вони разом перебували біля будинку АДРЕСА_1. До цього інциденту бачили обвинуваченого.
Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винність обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні підтверджується наданими стороною обвинувачення іншими письмовими доказами.
До них відносяться: витяг з кримінального провадження №12013050970001411, заява потерпілої ОСОБА_1 про вчинений злочин, протокол огляду місця події від 09.08.2013 року, довідка про вартість мобільного телефону, протокол місця події від 18.09.2013 року, висновок судової товарознавчої експертизи №713 від 20.09.2013 року, протокол проведення слідчого експерименту від 25.09.2013 року, .
Сукупність доказів, що узгоджуються між собою дають суду підстави кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторне.
До закінчення судового розгляду кримінального провадження від учасників розгляду провадження : потерпілої та обвинуваченого, - надійшла угода про примирення.
Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вищезазначеному діянні. Між сторонами досягнуто згоду на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України обвинуваченого звільнити від відбування основного покарання та на підставі ст. 76 КК України покласти обов'язок виконувати наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти КВІ про зміну місця проживання, періодично з'являтись в КВІ для реєстрації строком на 1 рік. В угоді зазначено наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки невиконання угоди.
В судовому засіданні обвинувачений вину у скоєній крадіжки визнав повністю та просив суд затвердити укладену угоду про примирення з потерпілою, повністю погоджуючись з визначеною в ній мірою покарання.
Потерпіла ОСОБА_1 просила суд затвердити укладену нею угоду про примирення з обвинуваченим.
Прокурор вважає, що укладена угода про примирення відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує інтереси сторін, а тому може бути затверджена судом.
Розглянувши питання затвердження угоди про примирення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
В ч.3 ст.469 КПК України передбачено, що угода про примирення може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2, визнав себе винуватим, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Також, суд переконався, що потерпіла ОСОБА_1 розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
На підставі викладеного суд з'ясував, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про примирення від 20.12.2013 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами угоди міри покарання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «LG-Т370» сенсорний, темно-бордового кольору, переданий на збереження потерпілій ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили підлягає залишенню останній по приналежності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
З А С У Д И В :
Затвердити угоду про примирення від 20 грудня 2013 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
У відповідності ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік, поклавши на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «LG-Т370» сенсорний, темно-бордового кольору, переданий на збереження потерпілій ОСОБА_1, після набрання вироком законної сили залишити останній по приналежності.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення через Совєтський районний суд м. Макіївки Донецької області.
Суддя Ю. А. Мельник