ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2014 року Справа № 904/2368/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача
суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.
при секретарі судового засідання: Петровській А.В.
За участю прокурора Карпенко О.І. посвідчення №017866, від 19.06.13
Представники сторін:
від позивача: Лазуренко представник, довіреність №4/10-637 від 18.12.13;
від відповідача: Сорокін представник, довіреність №53/юр-2 від 08.01.14;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року
у справі № 904/2368/14
За позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД",
м. Дніпропетровськ
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року (суддя Ліпинський О.В.) у справі № 904/2368/14 - позов задоволено.
Внесено зміни до п.п. 2.3., 4.1 Договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за №2243, державна реєстрація якого відбулась 07.07.2005 за №040510400544, виклавши їх у наступній редакції:
"п. 2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 24.03.2014 становить 131 852 400,52 грн."
"п. 4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 3 955 572,02 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом."
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, 1 218 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення обґрунтовано тим, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції посилається на Податковий Кодекс України та на рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року, як на правові підстави зміни розміру орендної плати у договорі оренди. При цьому, суд не враховує, що договір, який є предметом спору укладався у 2005 році, Податковий Кодекс України набрав чинності 01.01.2011 року, а Рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 прийнято 02.02.2011 року. Це свідчить про те, що судом не застосовуються положення Статті 58 Конституції України, якою визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі за винятком, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З наведеного витікає висновок, що у суду немає підстав застосовувати положення нормативних актів , які набрали чинності у 2011 році до тих правочинів, які були укладені у 2005 році. Незастосування судом норм Конституції свідчить про невірне застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору та прийнятті оскаржуваного рішення.
Також скаржник зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зазначає, що згідно до вимог ст.. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом. Міською радою було здійснено пропозицію про приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового Кодексу України та Рішення міськради № 216/8. Дана пропозиція була опублікована в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради (газета „Наше місто" від 22.02.2011 року № 26 (3306). Відповідно до повідомлення, відповідачу необхідно було у двотижневий строк з моменту публікації звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради для укладання додаткового договору. Такий висновок суду свідчить про незастосування судом першої інстанції ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна до господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір повинна надіслати пропозицію про це другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, що відповідає умовам п. 12.2. Договору.
Опублікування в газеті «Наше місто» від 22.02.2011 року №26 (3306) повідомлення за підписом міського голови про необхідність приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства не відповідає ні умовам Договору між Відповідачем та Дніпропетровською міською радою, ні вимогам ст. 188 Господарського кодексу України, що є порушенням порядку внесення змін до Договору. Незастосування судом першої інстанції норми права, яка підлягає застосуванню свідчить про порушення судом першої інстанції матеріального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.14р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду
Дніпропетровською міською радою надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 07.07.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.02.2005 року № 130/25 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (Орендарем) 12.04.2005 року був укладений договір оренди землі (надалі - Договір), посвідчений нотаріусом ДМНО ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі за № 2243, та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 07.07.2005 року № 040510400544 (надалі - Договір). (а.с 11-18)
За приписами п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Киринаківська,30 (Ленінський район) і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кадастровим номером 1210100000:08:700:0012 .
В оренду передана земельна ділянка, загальною площею 15,8247 га. (п. 2.1. Договору).
Договір укладено на 15 років (п. 3.1 Договору).
Відповідно п. 2.3. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить 83 600 805 грн. 41 коп.
Відповідно до п. 4.1. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексації проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України (п. 4.2. Договору).
В п. 4.4. договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності Орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок Орендодавця і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів.
Розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі змін умов господарювання передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 4.7. Договору).
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до ст. 288 вказаного кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
Водночас судом першої інстанції було встановлено, що на виконання вимог Податкового кодексу України, 02.02.2011 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства". Згідно п. 1 резолютивної частини зазначеного рішення визначено, що до моменту прийняття міською радою рішень про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання, розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками, встановлюється у мінімальному її розмірі, визначеному Податковим кодексом України.
Міською радою було здійснено пропозицією про приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового кодексу України та Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. №216/8. Дана пропозиція була опублікована в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради (газета "Наше Місто від 22.02.2011р. №26 (3306) відповідно до повідомлення Відповідачу необхідно було у двотижневий строк з моменту публікації (до 08.03.2011р.) звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради для приведення договору оренди до вимог чинного законодавства України в частині орендної плати, шляхом укладання додаткового договору. Проте у строк, визначений повідомленням, Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, додатковий договір не підписав.
Проте, доказів щодо приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог діючого законодавства в частині орендної плати за користування земельною ділянкою у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України, сторонами не надано.
З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом спірного договору, станом на 24.03.2014 року становить 131 852 400 грн. 52 коп. (а.с. 26).
Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Згідно ст. 30 Закону України „Про оренду землі" зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до приписів ст.651 ЦК України: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.654 ЦК України: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тобто, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в тій самій формі, що й сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.
Відповідно до приписів ст. 188 ГК України: зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.02р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання вимог частини другої ст. 188 Господарського Кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій щодо розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє права звернутись за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про зміну умов договору.
Відтак, на думку колегії, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому його слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014р. у справі № 904/2368/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" - без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя І.М. Науменко
Суддя В.О. Кузнецов