10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2421/14

приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Агевич К.В., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1255,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1255,20 грн., в якому позивач посилається на наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську з 15.07.2009 та працює за спрощеною системою оподаткування (фіксований податок) і відповідно з цим є платником страхових внесків.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. (ч. 6 ст. 18 Закону). Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461 від 08.07.2010, який набрав чинності з 17.07.2010, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадження ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідач повинен був сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1255,20 грн. Але мінімальний страховий внесок відповідачем в повному розмірі сплачений не був і тому виникла заборгованість у сумі 1255,20 грн., яка не сплачена.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по доплаті до мінімального страхового внеску у сумі 1255,20 грн.

Ухвалою від 05 травня 2014 року відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено до розгляду у скороченому провадженні. Одночасно запропоновано відповідачу у 10 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження надати на адресу Луганського окружного адміністративного суду заперечення проти позову та необхідні документи або письмову заяву про визнання позову. Копію ухвали надіслано сторонам.

Відповідач заперечення суду не надав. Ухвала про відкриття скороченого провадження та пам'ятка про права та обов'язки направлена відповідачу на адресу: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Волгоградська, 36, повернулись до суду з відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із пунктом 3 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наводяться в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від заняття цією діяльністю.

Відповідно до пункту 5 статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Страхувальники згідно із частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідно до статей 14, 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з 15 липня 2009 року, про що свідчить повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 24 лютого 2014 року № 32-107 (арк. справи 7).

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізична особа - підприємець ОСОБА_1 повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями зі сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності із частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» базовим звітним періодом для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є квартал.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно із статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Статтею 53 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Статтею 52 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено на 2010 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 755 гривень, з 1 квітня - 767 гривень, з 1 липня - 771 гривні, з 1 жовтня - 787 гривень, з 1 грудня - 799 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 901 гривні, з 1 квітня - 917 гривень, з 1 липня - 921 гривні, з 1 жовтня - 941 гривні, з 1 грудня - 957 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривень, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно із пунктом 2 статті 4 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу), та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників), на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється ставка збору у розмірі 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2010 році, максимальна величина, з якої справляються страхові внески, становить 13320,00 грн., тому щомісячна сума самостійно визначеного страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може перевищувати 4422,24 грн.

Згідно із пунктом 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13 лютого 1998 року № 129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами - підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

Оскільки ставка єдиного та фіксованого податку не перевищує 200 грн. на місяць, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності повинні проводити доплату до мінімального страхового внеску, яка визначається як різниця між визначеним особою розміром страхового внеску та частиною відповідного податку, яку перераховують до бюджету Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення норм підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який обрав особливий спосіб оподаткування (фіксований податок), за 2010 рік утворилася заборгованість у розмірі 1255,20 грн., що підтверджується повідомленням-розрахунком від 05 листопада 2013 року (додаток до вимоги від 05 листопада 2013 року № 5114) (арк. справи 8) та карткою особового рахунку платника (арк. справи 5, 6).

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни повністю не сплачена, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті страхових внесків за 2010 рік у розмірі 1255,20 грн.

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року), позивачем на підставі облікових даних з картки особового рахунку страхувальника сформована вимога від 05 листопада 2013 року № Ф-5114 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1255,20 грн. (арк. справи 9).

Вимога від 05 листопада 2013 року № Ф-5114 про сплату боргу надіслана відповідачу у відповідності із вимогами пункту 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але повернута поштовою службою без вручення адресату, про що свідчить копія поштового конверту та повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 10).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області при формуванні та надісланні фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вимоги від 05 листопада 2013 року № Ф-5114 про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1255,20 грн. діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у загальному розмірі 1255,20 грн. не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску у розмірі 1255,20 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 1255,20 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять гривень 20 коп.).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя К.В. Агевич