ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2014 року Справа № 904/9739/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися. про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької міської ради м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014р. у справі № 904/9739/13

за позовом: Криворізької міської ради м. Кривий Ріг

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Кривий Ріг;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька Північна міжрайонна державна податкова інспекція ДПС Дніпропетровської обл.

про: стягнення збитків в розмірі 279 275,04 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 12.05.14 р. у справі № 904/9739/13, яке підписано 19.05.2014 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (колегія суддів: головуючий суддя Мартинюк С.В., судді: Ліпинський О.В., Красота О.І.) відмовлено у задоволенні позову Криворізької міської ради м. Кривий Ріг до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Кривий Ріг; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька Північна міжрайонна державна податкова інспекція ДПС Дніпропетровської обл. про стягнення збитків в розмірі 279 275,04 грн.

Криворізька міська не погодилася з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08.07.2014 р. на 10 год. 30 хвилн.

Криворізька міська рада факсом подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю її представника в іншому судовому засіданні та неможливістю прибути 08.07.2014 р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті.

Колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що дану справу можливо переглянути без участі позивача. за наявними в ній матеріалами, а тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не у повній мірі враховано той факт, що відповідачем належним чином не виконувалися вимоги законодавства щодо користування земельною ділянкою, а саме відсутність правовстановлюючих документів на неї, а також наявність заборгованості по орендній платі.

Скаржник не згоден з думкою суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту спричинення відповідачем збитків в сумі 279 275,04 грн., внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Цей факт підтверджується актом комісії з визначення розміру збитків від 01.07.2013 р. № 5, який в судовому порядку оскаржений не був, а отже є законним, та таким, що підлягає виконанню.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, не повідомив суд про поважні причини неявки, відзив на апеляційну скаргу не надав. Неявка відповідача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено постанову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Земельна ділянка загальною площею 1886 кв.м перебувала в оренді у приватного підприємця ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки від 23.03.2003 р. на підставі рішення Криворізької міської ради від 13.11.2003 р. № 1301.

Земельна ділянка передавалась в оренду з метою несільськогосподарського використання для розміщення молодіжного центру відпочинку на АДРЕСА_1 (кадастровий номер ділянки - 121100000:07:042:002).

Згідно пункту 1.2 договору земельна ділянка надавалася на умовах оренди строком на п`ять років.

Договір зареєстровано в Криворізькому управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації вчинено запис 31.03.2004 р. № 3317.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Дія договору оренди земельної ділянки припинена 31.03.2009 р.

Пунктом 6 договору сторони встановили, що договір припиняється у разі закінчення терміну, на який укладено договір.

Право користування землею у ФОП ОСОБА_1 відсутнє.

Відповідач не уклав новий договір оренди земельної ділянки, не повернув земельну ділянку і використовує земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Головним спеціалістом управління земельних ресурсів виконкому міської ради Єфімовою Н.В. при проведенні обстеження земельної ділянки контролю за використанням та охороною земель, встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 1886 м2 для розміщення молодіжного центру відпочинку на АДРЕСА_1 (акт обстеження від 28.08.2012 додається). Обстеження проводилося у присутності відповідача.

У ході перевірки встановлено, що земельна ділянка загальною площею 1886 м2 використовується ФОП ОСОБА_1 під розміщення 3-х поверхової будівлі молодіжного центру відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (комп'ютерний клуб, більярдна, офісні приміщення) без правоустановчих документів на земельну ділянку, що є порушенням вимог статей 125,126 Земельного кодексу України.

Відповідачеві було надіслано лист щодо поновлення договору оренди, в якому зазначалось для вирішення питання поновлення зазначеного договору оренди, Криворізька міська рада листом 14.09.2012 №7/18-539 запропонувала погасити заборгованість з орендної плати за землю та надати довідку Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області про відсутність заборгованої орендної плати за землю. Проте надана копія довідки Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області від 05.09.2012 №11120/10/19 не містить інформації щодо орендної плати (з урахуванням в рішення міської ради від 14.05.2010 №3884) на земельну ділянку на АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку до теперішнього часу не оформлені.

Відповідно до рішення виконкому Криворізької міської ради від 12.10.2011 №346 «Про створення комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам» і затвердження положення про неї, копію акту було направлено для розгляду комісії.

Рішенням виконкому Криворізької міської ради від 10.07.2013 №242 "Про затвердження комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам", було вирішено затвердити акти комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, від 01.07.2013 № 5 та запропонувати суб'єктам господарювання, зазначеним у актах, не пізніше наступного місяця після ухвалення рішення добровільно відшкодувати територіальній громаді міста збитки в розмірі, визначеному комісією, та надати до управ земельних ресурсів виконкому міської ради копії платіжних документів.

Відповідно до висновків комісії, у зв`язку із закінченням договору оренди земельної ділянки площею 1886 м2 під розміщення молодіжного центру відпочинку на АДРЕСА_1 та неповерненням ФОП ОСОБА_1 міській раді земельної ділянки за актом прийому-передачі, територіальна громада міста, як власник земельної ділянки, за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р. не одержала доход ( у вигляді орендної плати за землю) до міського бюджету в розмірі 279 275 грн. 04 коп., що спричинило заподіяння збитків у вказаному розмірі.

Про необхідність відшкодування витрат, спричинених порушенням умов землекористування відповідача було повідомлено листом від 19.08.2013 року №1811.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

При цьому, задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов, якими є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором та порушення такого правила поведінки винною особою (протиправність поведінки); наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони, вина особи, що завдала шкоду. Наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Згідно із ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У статті 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 157 Земельного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 19.04.1993 року №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п.3.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин" (з подальшими змінами та доповненнями) вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні ст.1193 ЦК України.

У розгляду таких справ суди мають врахувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Під збитками розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України), що зумовлювало виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України).

Згідно ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності в обставинах справи елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач не вжив усіх, передбачених законом, заходів до недопущення спричинення збитків, крім того, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.03.2003 року, відповідач звернувся до позивача з листами від 07.08.2012 року, 22.02.2013 року, 27.03.2013 року з метою укладення договору оренди земельної ділянки, в задоволенні яких позивачем було відмовлено та зазначено, що для вирішення питання поновлення зазначеного договору оренди слід погасити заборгованість з орендної плати за землю та надати довідку Криворізької північної МДПІ Дніпропетровської області про відсутність заборгованості орендної плати за землю.

Відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Слід також зазначити, що відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" (який втратив чинність з 01.01.2011 року), плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Положеннями Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.) встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147.); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.14.1.136); земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.14.1.72).

Як вбачається з матеріалів справи, листом Криворізької Північної МДПІ від 03.09.2012 року повідомлено, що станом на 05.09.2012 року відповідач не має податкового боргу по земельному податку та орендній платі. Крім того, з листа Північної МДПІ від 19.03.2014 року вбачається, що за даними особового рахунку відповідача по сплаті орендної плати за землю за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року сплачена сума складає 3800,00 грн. За період 01.01.2011 року по 30.06.2013 року сплата орендної плати за землю з фізичних осіб відсутня. За період 2011-2012 року відповідачем здійснювались платежі на рахунок переплати з орендної плати з фізичних осіб, а саме: з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік сума сплати земельного податку у розмірі 9509,19 грн. з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року сплачена сума земельного податку складає 12800,00 грн., які при розрахунку розміру збитків не були враховані.

Враховуючи той факт, що виконкомом Криворізької міської ради, при прийнятті рішення від №242 від 10.07.2013 року "Про затвердження акту комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам", не враховано сплати відповідачем орендної плати та земельного податку, суд критично ставиться до вищезазначеного рішення виконавчого комітету міської ради та не застосовує його з огляду на приписи ч.2 ст. 4 ГПК України. Іншого рішення компетентного органу про затвердження дійсного розміру збитків, яке є необхідним відповідно до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, прийнято не було.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту спричинення відповідачем збитків в сумі 279 275,04 грн., внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також не доведено вчинення дій щодо спонукання відповідача до оформлення права користування земельною ділянкою, більше того, саме позивач безпідставно відмовив відповідачу в оформленні права користування..

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б підтверджували наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 279 275,04 грн.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької міської ради м. Кривий Ріг залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2014 р. у справі № 904/9739/13 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв