Номер провадження: 22-ц/785/5009/14

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Косогор Г. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Дрішлюка А.І.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою,

встановила:

У червні 2013 року року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким витребувати квартиру АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради; визнати квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та визнати право власності на неї територіальної громади м. Одеси в особі Одеської ради.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що власником спірної квартири був ОСОБА_5, який за договором дарування відчужив її на користь ОСОБА_3, яка, в свою чергу, подарувала квартиру своїй доньці ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 грудня 2011 року було визнано недійсним договір дарування спірної квартири, укладений 18 червня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, у зв'язку з чим власником вказаної квартири став ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкоємці за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_6 відсутні, тому позивач вважав, що спірна квартира повинна перейти у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року позовні вимоги Одеської міської ради було задоволено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 309 пп. 3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

12 червня 2013 року до Київського районного суді м. Одеси була подана позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою, що залишилось після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто позов був поданий до спливу одного року до відкриття спадщини.

Пунктом 1,2,3 статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ст. 276 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою, якщо орган місцевого самоврядування подасть заяву до закінчення одного року з часу відкриття спадщини.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на обставину, що Одеською міською радою було подана позовна заява до спливу вказаного строку, та визнав спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 - відумерлою, визнав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на вказану квартиру.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що Одеська міська рада звернулась до суду не з заявою у порядку, передбаченому ч.2 п.8 ст.234 ЦПК України, а у загальному порядку шляхом подання позовної заяви, що також є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно п.8 листа від 16 березня 2013 року №24-753/0/4-13 Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про спадкування» передбачено, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади. Суди повинні враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, суд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного оргіну місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Судом першої інстанції також не було враховано те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на час розгляду справи зазначена квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6, а наявність в справі договорів дарування на спірну квартиру не підтверджує його право власності.

Відсутні також докази того, що після смерті ОСОБА_6 не існує спадкоємців за законом та за заповітом, а з листа №5259/02-14 від 19 вересня 2012 року Третьої Одеської державної нотаріальної контори (а.с.9), яка надіслана на адресу гр. ОСОБА_7 вбачається, що отримана заява кредитора до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, та заведено спадкову справу.

У квітні 2011 року ОСОБА_5 звернувся з позовною заявою Київського районного суду м. Одеси про визнання вказаних договорів дарування недійсними та визнання прав власності на квартиру. Рішенням від 21 жовтня 2011 року Київського районного суду м. Одеси у задоволені позову йому було відмовлено. Рішенням від 08 грудня 2011 року апеляційного суду Одеської області вказане рішення суду першої інстанції було частково скасовано, договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 18 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, - визнаний недійсним, а у решті рішення суду залишено без змін.

10 січня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання за ним права власності на спірну квартиру.

В зв'язку зі смертю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, провадження по справі було закрито на підставі ст. 205 ч.1 п.6 ЦПК України, якою передбачено, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

Враховуючи вказані вище обставини, суд прийшов до висновку, що власником спірної квартири є померлий ОСОБА_6, проте вказана квартира знаходиться у чужому незаконному володінні гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Надалі судом наголошено, що спадкоємців за законом та за заповітом у ОСОБА_6 немає, а тому вказана квартира, відповідно до вимог чинного законодавства, має бути визнана відумерлою спадщиною та згідно з приписами ч.3 ст. 1277 ЦК України, має перейти у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Згідно ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1222 України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Згідно п.1 ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно ч.3 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія робить всиновок, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чи був ОСОБА_6 власником квартири, чи були в нього спадкоємці за законом та заповітом, та не врахував, що Одеська міська рада в силу вимог, передбачених ст.ст. 1217, 1218, 1222 ЦПК України, не є правонаступником у правовідносинах, що склалися між сторонами по справі, а тому не має законних підстав для витребування майна померлого згідно вимог п.1 ст.387 ЦК України, та визнання за нею права власності на спірне майно.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує рішення лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія дійшла до висновку, що вищевикладене є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради.

Керуючись ст. 309 пп. 3,4, 313-316 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_2 (третя особа - ОСОБА_3) про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий ___________________ Г.О. Косогор

Судді ___________________ А.І. Дрішлюк

___________________ Н.В. Ісаєва