ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 червня 2014 року Справа №10/5026/999/2011

Господарський суд Черкаської області в складі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Пастуховій О.С., розглянувши заяву управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі про визнання поточних кредиторських вимог у справі про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря", -

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено 06 травня 2011 року.

20 вересня 2011 року господарський суд прийняв постанову про визнання боржника банкрутом, відкрив процедуру його ліквідації.

Згідно з частиною першою розділу Х Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 р. провадження у справі здійснюється згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р.

Ліквідатором у справі являється арбітражний керуючий Смілянець Сергій Миколайович.

Управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі звернулось до суду з заявою про визнання поточних кредиторських вимог на суму 32505,73 грн.

Розгляд заяви судом призначено на 26.06.2014, у засідання суд викликав ліквідатора, представника заявника.

Заявник участі свого представника у засіданні суду не забезпечив, подав письмове клопотання про розгляд судом заяви без його участі.

Ліквідатор у письмовому повідомленні про результати розгляду заяви проти вимог заявника заперечив, у засідання суду не з'явився, подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Заперечення ліквідатора проти задоволення заяви мотивовані тим, що капіталізація витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, вимога відшкодування яких є предметом заяви, що розглядається чинним законодавством не передбачена, а зобов'язання щодо їх відшкодування після визнання боржника банкрутом не виникають.

Розглянувши заяву з доданими до неї матеріалами, письмові заперечення ліквідатора суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав та мотивів.

Згідно з заявою кредитора його грошові вимоги до банкрута, на суму 32505,73 грн. виникли в період з лютого 2014 по квітень 2014 року включно, тобто після визнання судом боржника банкрутом, відкриття процедури його ліквідації. Вказана сума нарахована та заявлена на відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам підприємства-банкрута.

Законом встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ст. 23 Закону).

Отже, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника.

Так, згідно положень зазначеної статті 23 Закону у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону та виходять за межі його компетенції.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений нормами Закону.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних експлуатаційних витрат та інших витрат, повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Вказане також підтверджується тим, що законодавцем чітко визначено призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Отже, згідно з приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст.31 цього Закону (ч.8 ст. 30 Закону), та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Вимоги щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на суму 32505,73 грн. нараховані кредитором за період після визнання боржника банкрутом, не пов'язані зі здійсненням процедури ліквідації банкрута, тому задоволенню не підлягають.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року зі справи №6/108-09 та постанови Верховного Суду України від 18 березня 2014 року зі справи №3-4 гс 14.

Крім того в абз. З п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2013 року, № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)" зазначено, наступне: "що ж до витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, то їх капіталізація чинним законодавством не передбачена. У ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають".

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 5, 23, 24 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 р., ст.86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відмовити.

Суддя В.В.Шумко