Справа №252/2926/14-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2014 року Микитівський районний суд м. Горлівка Донецької області у складі:
головуючого судді Орчелоти А.В.
при секретарі Кузяєвій Н.С.
заявника ОСОБА_1
представника
заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області - № 2-2998/10 від 29 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації та Міністерства освіти та науки України, «про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди», третя особа ОСОБА_3 - «у зв’язку з ново виявленими обставинами», -
В С Т А Н О В И В:
До Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області звернулась ОСОБА_1 із заявою, в якій просить скасувати рішення Микитівського районного суду м. Горлівки по цивільній справі №2-2998/10 від 29.11.2010 року у зв’язку з ново виявленими обставинами, посилаючись на те, що судом, при постановленні рішення за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації та Міністерства освіти та науки України, «про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди», третя особа ОСОБА_3, яким ОСОБА_1 було відмовлено у позовних вимогах, був встановлений той факт, що вона 5 червня 2010 року підчас виконання трудових обов’язків застосувала до неповнолітнього учня школи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 фізичне насильство. 16 серпня 2010 року прокурором Микитівського району м. Горлівки, на підставі заяви вчителя ОСОБА_5, відносно неї була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, за те, що нібито 05 червня 2010 року приблизно біля 10години 30 хвилин, знаходячись на робочому місці в якості чергової по режиму Горлівської школи соціальної реабілітації, на подвір’ї школи, навмисно нанесла удар босоніжкою по вихованцю школи ОСОБА_4, чим спричинила йому фізичний біль. Наказом № 336 від 02 вересня 2010 року виданого директором Горлівської загальноосвітньої І-ІІ ступеня школи соціальної реабілітації на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України її було звільнено за здійснення аморального вчинку, несумісного з провадженням подальшої роботи в школі. Факт вчинення насильства було доведено у судовому засіданні поясненнями неповнолітнього ОСОБА_4, вихователя ОСОБА_6, та чергової по режиму ОСОБА_7. Як і у провадженні кримінальної справи, так і у цивільному провадженні ОСОБА_1 вважала ключовими показання неповнолітнього ОСОБА_4, який, на той час, допитаний у якості свідка, при розгляді цивільної справи №2-2998/10 пояснював, «що 05 червня 2010 року, перед початком другого сніданку, він з іншими учнями знаходився на майданчику школи. У нього з учнем Ковальовим виник конфлікт і той поскаржився на нього ОСОБА_1, яка вивела його з шеренги учнів, зняла туфель та вдарила його декілька раз. Коли він відбіг від ОСОБА_1, вона знову підійшла до нього, завела його за кут будівлі і знову намагалася його вдарити, але він підставив руку. Потім ОСОБА_1 сказала,що як що вона зламала руку, то його вб’є. У той же день ОСОБА_1 змусила його написати пояснювальну про те, що вона його не била. Вказане він написав, так як боявся ОСОБА_1.».
Вважає, що зазначене вище рішення у відповідності зі ст. 361 ЦПКУкраїни підлягає перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, а підставою для такого перегляду є наступні факти:
23 травня 2011 року, по вказаній вище кримінальній справі, вироком Микитівського районного суду м. Горлівки, її було засуджено за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України і призначено покарання у вигляді громадських робіт строком на 120 годин. Під час розгляду даної кримінальної справи, ОСОБА_4 в судовому засіданні давав показання, якими звинувачував ОСОБА_1 у його побитті.
29 листопада 2011 року ухвалою апеляційного суду Донецької області, вказаний вирок був скасований, а справа була повернена на новий судовий розгляд до того ж суду в другому складі суддів.
26 липня 2012 року , вироком Микитівського районного суду м. Горлівки по кримінальній справі № 1/0534/185/2012, її було засуджено за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень. На підставі п.1 ч. 1 ст. 80 КК України, вона була звільнена від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
23 жовтня 2012 року, ухвалою апеляційного суду Донецької області, вказаний вирок був визнаний незаконним і був скасований, а справу було повернуто прокурору Микитівського району м. Горлівки для організації додаткового розслідування.
Апеляційний суд в своїй ухвалі вказав, що під час додаткового розслідування необхідно ретельно провести перевірку про можливість ОСОБА_1 з наявним переломом руки задавати потерпілому ОСОБА_4 ударів та примушення ОСОБА_4 та свідків до оговору ОСОБА_1
Під час судових засідань в Микитівському районному суді та в апеляційному суді Донецької області ОСОБА_4 змінив свої попередні показання і пояснював що, «ОСОБА_1 його не била, він її оговорив під впливом адміністрації школи».
Не виконавши вказівку апеляційного суду про необхідність проведення додаткового розслідування кримінальної справи, Микитівським РВ, за погодженням прокурора Микитівського району м. Горлівки, справа була скерована до Микитівського районного суду для припинення у зв’язку із закінченням строків давності, згідно ст. 49 КК України.
07 грудня 2012 року постановою Микитівського районного суду м. Горлівки, кримінальна справа відносно неї за ч. 1 ст. 126 КК України, на підставі ст.. 249-1 КПК України, була повернута прокурору Микитівського району м. Горлівки для усунення порушень вимог КПК України 1960 року.
Не виконавши вимоги постанови суду, прокурор Микитівського району м. Горлівки, замість усунення порушень КПК України 1960 року, вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013051020000505 відомості по факту скоєння нею кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
11 жовтня 2013 року постановою прокуратури Микитівського району м. Горлівки, кримінальне провадження було закрите у зв’язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення за ст.. 126 КК України.
20 листопада 2013 року, слідчий суддя Микитівського районного суду м. Горлівки у задоволенні її скарги про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 11 жовтня 2013 року відмовив у повному обсязі.
05 грудня 2013 року ухвалою апеляційного суду Донецької області постанову прокуратури від 11 жовтня 2013 року про закриття кримінального провадження - скасовано.
Під час розгляду її апеляційної скарги і скарги ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Микитівського районного суду м . Горлівки від 20.11.2013 року, ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду Донецької області стверджував, що факт нанесення йому удару і заподіяння фізичного болю з боку ОСОБА_1 місця не мав.
Скасовуючи зазначену ухвалу, апеляційний суд Донецької області кримінальне провадження направив прокурору м. Горлівки для продовження досудового розслідування під час якого слід було перевірити доводи ОСОБА_4, щодо обмови ним ОСОБА_1 в скоєні кримінального правопорушення.
28 лютого 2014 року постановою старшого слідчого СВ Микитівського РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013051020000505 від 15 лютого 2013 року було закрите в зв’язку з відсутністю в її діяннях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
В постанові зазначено, що в ході додаткового розслідування у кримінальному провадженні встановити винність ОСОБА_1 в раніше інкримінованому їй діянні не виявилося можливим, тому, що згідно висновку експерта Донецького бюро СМЕ «ОСОБА_1, маючи на правій руці закритий перелом, механізм утворення якого не викликає сумніву, при можливому утриманні в травмованій руці предметів і нанесення декількох ударів шльопанцем по ОСОБА_4, враховуючи характер і локалізацію перелому, повинна була переживати досить сильні больові відчуття».
Крім того, сам потерпілий ОСОБА_4 даючи свідчення в суді і в ході проведеного додаткового досудового розслідування пояснив, що «ОСОБА_1, 05червня 2010 року його не била, ніяких ударів йому не завдавала, а тільки лаяла. Раніше він давав інші свідчення, оскільки боявся, що його переведуть до спецшколи з більш посиленим режимом у м. Макіївка, або не видадуть хорошої характеристики і він не зможе навчатися в загальноосвітній школі На нього чинився тиск з боку ОСОБА_6А, Бабич, ОСОБА_3 Показання він вирішив змінити, так як випустився зі школи і тому не боїться тиску з боку викладацького колективу школи.
В ході додаткових допитів ОСОБА_4 неодноразово наполягав, що ОСОБА_1 ніяких тілесних ушкоджень йому не завдавала, показання які він давав до 25 квітня 2012 року є неправдивими, так як він їх давав на вимогу керівництва спецшколи де він навчався»
З огляду на викладене, вважає, що можна зробити висновок, що вказаною постановою про закриття кримінального провадження від 28 лютого 2014 року офіційно було встановлено, що ОСОБА_4, виступаючи в якості свідка по цивільній справі № 2-2998/10 дав завідомо неправдиві показання в яких він звинувачував її в тому, що вона наносила йому удари та спричинила фізичний біль, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
Зазначені обставини не були і не могли бути відомі їй під час розгляду цивільної справи, оскільки неправдиві показання ОСОБА_4, які він давав під тиском керівництва спецшколи, офіційно знайшли своє підтвердження в постанові про закриття кримінального провадження.
Також заявниця посилаючись на п.8 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами», в якому зазначено, що завідомо неправдиві показання свідка, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого судового рішення, як підстави для його перегляду у зв'язку з ново виявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК) мають існувати на момент ухвалення судового рішення, але про їх недостовірність заявнику не було відомо, і такі нововиявлені обставини мають бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, вважає, що оскільки законом не передбачено встановлення постановою досудового слідства про закриття кримінального провадження неправдивих показань свідка, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення, в даному випадку необхідно застосувати аналогію закона.
Приводячи норму ст. 8 ЦК України, якою передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) та враховуючи, що в законі є така норма в якій зазначено, що «підставами для перегляду рішення у зв’язку з ново виявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав
законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення», можливо по аналогії застосувати цивільні відносини як «встановлені постановою досудового слідства про закриття кримінального провадження, що набрала законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, що потягли за
собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення» і тому виходячи із загальних засад законодавства (справедливості, добросовісності, розумності тощо), вважає, що суд скасувавши рішення № 2-2998/10 від 29 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації та Міністерства освіти та науки України, «про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди», третя особа ОСОБА_3 - «у зв’язку з ново виявленими обставинами», може розглянути справу по суті.
03 квітня 2014 року вона отримала постанову про закриття кримінального провадження в Микитівському РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області і з цього часу дізналася про наявність підстав, що дають змогу переглянути рішення за нововиявленими обставинами
Усі зазначені вище обставини заявниця, вважає підтвердженими доданими до заяви копіями документів.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник (адвокат) ОСОБА_2 підтримали заяву про перегляд рішення саме у зв’язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на ті ж обставини, що і в заяві та просили її задовольнити.
Інші особи, які брали участь у справі, повідомлені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися та неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду заяви.
Вислухавши заявницю та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява необґрунтована і задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами з підстав, передбачених ст.361 ЦПК України.
Згідно із п.2 ч.2 ст. 361 ЦПК України, встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, є підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку нововиявленими обставинами.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з ново виявленими обставинами» - завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого судового рішення, як підстави для його перегляду у зв’язку з ново виявленими обставинами (пункт 2 частини другої статті 361 ЦПК) мають існувати на момент ухвалення судового рішення, але про їх недостовірність заявнику не було відомо. Такі нововиявлені обставини мають бути підтверджені вироком суду у кримінальній справі, що набрав законної сили.
В розумінні вищенаведених норм закону, завідомо неправдиві показання, мають бути підтвердженні обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, відносно особи, яка їх свідчила, у кримінальній справі за скоєння злочину передбаченого ст. 384 КК України.
Посилання заявниці та її представника на ст.8 ЦК України, як на аналогію закону, є без підставними та така аналогія, в даному випадку, не може бути застосована, оскільки, постанова старшого слідчого СВ Микитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 28 лютого 2014 року, не є вироком суду, а є, остаточним процесуальним рішенням слідчого, щодо закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013051020000505 від 15.02.2013 року, у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Матеріали додані до заяви, як і матеріали цивільної справи, не містять жодних обвинувальних вироків суду, які набрали законної сили, за скоєння злочину передбаченого ст. 384 КК України, відносно осіб, які приймали участь або свідчили у цивільній справі №2-2998/10 від 29.11.2010 року за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації та Міністерства освіти та науки України, «про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди», третя особа ОСОБА_3 , а тому, в зв’язку з відсутністю інших підстав, окрім заявлених, для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, які б вплинули на рішення від 29 листопада 2010 року, суд вважає, що заява ОСОБА_1, є необґрунтованою, письмово не підтвердженою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.209, 361-365 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області - № 2-2998/10 від 29 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Горлівської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації та Міністерства освіти та науки України, «про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди», третя особа ОСОБА_3 - «у зв’язку з ново виявленими обставинами» – залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.В. Орчелота