АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 5894\2006 Головуючий 1 інстанції Католікян М.О.
Категорія 39 Доповідач Петренко І.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
судців Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило СЮ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Дніпропетровський електромеханічний завод" , профспілкового комітету ВАТ „Дніпропетровський електромеханічний завод" про визнання незаконними рішень спостережної ради , визнання незаконними призначення на посади , визнання незаконною постанови правління , визнання незаконними наказів , визнання незаконними дій , зміну формулювання причин звільнення , спонукання до унесення запису до трудової книжки , стягнення заборгованості по заробітній платні , компенсації по лікарняному листу , невикористану відпустку , вихідної допомоги , стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою і просила задовольнити рішенням суду вище вказані позовні вимоги. В обґрунтування позову вона вказувала на те , що з 1985 року вона працює у відповідача ВАТ „ДЕМЗ" у якості експерта-аналітика. Після зміни керівників на підприємстві у листопаді 2004 року на неї стали тиснути та запропоновувати звільнитися за власним бажанням. У лютому 2005 року було прийнято рішення про скорочення посади позивачки і профспілковий комітет дав згоду на звільнення позивачки з займаної посади за скороченням штату. Позивачка вважає , що протокол № 1 від 1 лютого 2005 року засідання правління ВАТ „ДЕМЗ" в частині, що стосується скорочення посади позивачки , наказ ВАТ „ДЕМЗ" № 12 від 2 лютого 2005 року , №14 від 3 лютого 2005 року про зміну штатного розкладу та згоду профспілкового комітету від 17 лютого 2005 року на звільнення позивачки слід визнати незаконними та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
У серпні 2005 року позивачка уточнила позовні вимоги , визначивши відповідачем та доповнила їх. Так, вона вказала на те , що 15 березня 2005 року по ВАТ „ДЕМЗ" було видана наказ про зменшення премії у лютому 2005 року до 25% посадового окладу , а наказом НОМЕР_1 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Наказом НОМЕР_2 від тієї ж дати посадовий оклад позивачки було зменшено до 33 грн., а наказом НОМЕР_3 було скасовано преміювання позивачки за березень 2005 року. Окрім того , позивачці було відмовлено у наданні та оплаті невикористаної частини відпустки за 2003 рік ,що спонукало її надати заяву про звільнення в зв"язку зі зміною суттєвих умов праці. Однак , до цього часу її не звільнили і вона змушена звернутись до суду і вимагати визнати вище вказані дії відповідачей та вище вказані накази не законними та стягнути на її користь суми , які їй повинні бути сплачені при звільненні із розрахунку 330 грн. її посадового окладу.
1 серпня 2005 року позивачка доповнила свій позов і вказувала на те , що 7 липня 2005 року вона отримала копію наказу НОМЕР_4 про її звільнення за прогули , на що було отримано згоду профспілкового комітету і просила рішенням суду змінити формулювання її звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України, забов"язати відповідача внести відповідні записи до трудової книжки позивачки , стягнути заборгованість по заробітній платні за травень 2005 року , компенсацію за невикористану відпустку , вихідну допомогу в сумі 2004 грн. 63 коп., середню заробітну платну за період затримки розрахунку з нею по день ухвалення рішення суду , та стягнути з профспілкового комітету ВАТ „ДЕМЗ" на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
18 квітня 2006 року позивачки доповнила та збільшила позовні вимоги і просила ще визнати незаконними рішення Спостережної ради ВАТ „ДЕМЗ" від 8 листопада 2004 року про обрання ОСОБА_2 на посаду виконуючого обов'язки Голови Правління , рішення тієї ж ради від 27 грудня 2004 року про обрання ОСОБА_3 на посаду виконуючого обов"язки Голови Правління , визнати незаконними призначення їх на посади оскільки саме ці особи організували тиск на позивачку, а також просила стягнути з ВАТ „ДЕМЗ" заборгованість по заробітній платні у вигляді премії за лютий-травень 2005 року , виплати по лікарняному листку , відпускних , вихідної допомоги в сумі 2159 , 24 грн.
В судовому засіданні позивачка і її представник підтримали позовні вимоги в уточненому та доповненому вигляді і просили їх задовольнити.
Представник відповідачів позовні вимоги не визнавав в повному обсязі.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2006 року позов задоволено частково : визнано незаконною постанову Правління ВАТ „ДЕМЗ" від 1 лютого 2005 року у вигляді протоколу № 1 у частині упорядкування штатного розкладу шляхом скорочення посади експерта-аналітика і вона скасована в цій частині; визнано незаконним і ск5асовано наказ ВАТ „ДЕМЗ" № 39 від 15 березня 2005 року про встановлення у лютому 2005 року премії у розмірі 25% тарифної ставки ( посадового окладу) робочим з почасовою формою оплати праці та інженерно-технічним працівникам ; визнано незаконним та скасовано наказ ВАТ „ДЕМЗ" НОМЕР_1 про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани ; визнано незаконним та частково скасовано наказ ВАТ „ДЕМЗ" НОМЕР_2 у частині встановлення з 1 червня 2005 року посадового окладу експерта-аналітика в сумі 330грн ; визнано незаконним та скасовано наказ ВАТ „ДЕМЗ" НОМЕР_3 про не здійснення з березня 2005 року преміювання позивачки ; визнано незаконним та скасовано наказ ВАТ „ДЕМЗ" НОМЕР_4 про звільнення позивачки з 30 травня 2005 року з посади експерта-аналітика за вчинення прогулів ; змінено формулювання причин звільнення позивачки з п. 4 ст. 40 КЗпП України на п. 6 ст. 36 КЗпП України і ВАТ „ДЕМЗ" зхабов"язано внести відповідний запис до трудової книжки позивачки ; визнано незаконною та скасовано постанову Профспілкового комітету ВАТ „ДЕМЗ" від 30 червня 2005 року , оформлену у вигляді протоколу НОМЕР_5 про дачу згоди на звільнення позивачки з 30 травня 2005 року з посади експерта-аналітика за вчинення прогулів ; визнано незаконними дії Профспілкового комітету ВАТ „ДЕМЗ" , пов"язані з узгодженням наказів № 39 від 15 березня 2005 року , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3; з ВАТ „ДЕМЗ" стягнуто на користь позивачки заборгованість по заробітній платні у вигляді премії за лютий- травень 2005 року , оплата лікарняного листа, оплата відпустки , вихідна допомога у сумі 2159 , 24 грн. , компенсація за затримку розрахунку при звільненні в сумі 16415 грн., компенсація за спричинену моральну шкоду в сумі 2000 грн., а разом 20574 грн. 24 коп.; з Профспілкового комітету ВАТ „ДЕМЗ" стягнуто на користь позивачки на відшкодування моральної* шкоди 1000 грн. ; з відповідачем ВАТ „ДЕМЗ" та ПК ВАТ „ ДЕМЗ" солідарно стягнуто на користь позивачки витрати понесені нею на отримання правової допомоги у розмірі 1100 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції і просить постановити рішення , яким задовольнити її позовні вимоги про визнання незаконними рішення Спостережної ради ВАТ „ДЕМЗ" від 8 листопада 2004 року ( протокол НОМЕР_6) в частині обрання ОСОБА_2 на посаду виконуючого обов"язки голови правління ВАТ „ДЕМЗ" , від 27 грудня 2004 року ( проткол № 21 ) в частині обрання на посаду виконуючого обов"язки голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3 , від 15 квітня 2005 року ( протокол НОМЕР_5) в частині обрання на посаду голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3 ; визнати незаконним призначення на посади виконуючого обов"язки голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3; стягнути на її користь з ВАТ „ДЕМЗ" 50 000 грн. , а з профспілкового комітету - 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вислухавши учасників процесу , що з"вилися до судового засідання , вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , доводи апеляційної скарги , колегія судців вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін за наступними підставами.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимоги матеріального та процесуального права.
Суд , розглянувши позов постановив мотивоване рішення за всіма вимогами позивачки . З цим рішенням частково погодилась позивачка і не оскаржують відповідачі по справі.
Розглядаючи позовні вимоги в частині вимог про визнання незаконними рішень Спостережної ради ВАТ „ДЕМЗ" від 8 листопада 2004 року в частині обрання ОСОБА_2 на посаду виконуючого обов"язки голови правління ВАТ „ДЕМЗ" , від 27 грудня 2004 року в частині обрання на посаду виконуючого обов"язки голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3 , від 15 квітня 2005 року в частині обрання на посаду голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3 та про визнання незаконними призначення на посади виконуючого обов"язки голови правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , голови Правління ВАТ „ДЕМЗ" ОСОБА_3 суд обґрунтовано дійшов до висновку про те , що позивачка не надала суду доказів безпосереднього причинного зв"язку між порушеннями , які були встановлені оскаржуваним рішенням суду та певними діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які ,з точки зору позивачки, незаконно були призначені на займані посади.
Вивчаючи доводи апеляційної скарги позивачки про необхідність постановлення нового рішення і визнання вище вказаних рішень незаконними , колегія суддів вважає , що підстав для задоволення в даній частині апеляційної скарги не встановлено , оскільки при вище викладених обставинах по справі відсутній причинний зв"язок законності чи не законності обрання вище вказаних посадових осіб з правом позивачки , закріпленим у ст. З ЦПК України , яким вона скористалася, захищаючи свої трудові права та інтереси .
Доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення її позовних вимог в повному обсязі по відшкодуванню моральної шкоди визнати обґрунтованими також не можливо , оскільки при постановленні оскаржуваного рішення судом були прийняті до уваги обставини , на які вказує позивачка в апеляційній скарзі і стягнуті суми з урахуванням положень , які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" про те , що розмір відшкодування залежить від характеру та обсягу страждань , але з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином , судова колегія вважає , що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели , або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія судців ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .
Судді