Номер провадження: 22-ц/785/5339/14

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Косогор Г. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Дрішлюка А.І.

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (треті особи - Орган опіки та піклування Тарутинської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Петрівської сільскої ради Комінтернівського району Одеської області, Служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області) про визначення місця проживання дитини; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Органу опіки та піклування Петрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визначення місця проживання дитини,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визначити місце проживання сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із нею.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина, ОСОБА_4, разом з батьком.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, та відмову у задоволені позову ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 квітня 2013 року шлюб, укладений між позивачкою та відповідачем, - було розірвано, вирішено питання про визначення місця проживання доньки ОСОБА_6 за місцем проживання матері.

Ще до розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_3 стала проживати окремо у своїх батьків у с. Ламбрівка, Тарутінського району, Одеської області разом зі своєю дочкою ОСОБА_6.

Між сторонами на даний час існує спір щодо місця проживання їх сина ОСОБА_4, якого ОСОБА_2 після розлучення залишив проживати разом із собою у своїх батьків у с. Петрівка, Комінтернівського району, Одеської області, та певний час чинив перешкоди матері у побаченні та спілкуванні із сином. За час судового розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 мала декілька побачень із сином у присутності батьків відповідача за зустрічним позовом.

При ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд обґрунтовано виходив з принципу недопущення розриву родинних зв'язків, з принципу переважного права батьків на особисте виховання дитини та обов'язку батьків виховувати дітей в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд прийняв до уваги його поведінку під час розгляду справи щодо доньки та колишньої дружини, яка матиме зневажливий характер, яке виражалось у повному небажанні особистого спілкування батька із донькою, не сприяння спілкуванню дітей між собою, заборону матері приймати участь у виховані сина.

Крім того, ОСОБА_2 здійснювались штучні перешкоди ОСОБА_3 не тільки у вихованні сина, а й навіть обмежувалось їх спілкування, яке після розлучення сторін відбувалось лише декілька годин на тиждень і лише за умови присутності батьків ОСОБА_2

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції прийняв до уваги підтримання її позову службами у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації в Одеській області та Тарутінської районної державної адміністрації в Одеській області.

Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Права батьків щодо виховання дитини визначені нормами ст. 151 СК України, відповідно до якої батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Чинним законодавством України забезпечується право батьків та дитини на спілкування; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив обгрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, та задоволення позову ОСОБА_3.

Судова колегія не приймає до уваги посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_2 на пояснення малолітнього ОСОБА_4 про бажання проживати разом із батьком, оскільки, відповідно до закону, дитина самостійно може приймати рішення лише при досягненні нею чотирнадцяти років. Крім того, судова колегія приймає до уваги наявні у матеріалах справи пояснення спеціаліста ОСОБА_8, що дитина замкнена та не відкрита до вільного контакту.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий ___________________ Г.О. Косогор

Судді ___________________ А.І. Дрішлюк

___________________ Н.В. Ісаєва