УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Матківського Р.Й., Павлишиної А.Т.
секретаря Пожар Р.В.
з участю: прокурора Грещук В.Я.
сторін відповідача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора міста Івано-Франківська в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 грудня 2003 року та ЗО червня 2004 року з апеляційною скаргою Прокурора міста Івано-Франківська, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року,-
встановила:
Прокурор міста Івано-Франківська, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, оскаржує рішення Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року, яким йому відмовлено в позові до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 грудня 2003 року, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та договору дарування цієї ж квартири, що укладений 30 червня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі на зазначене судове рішення прокурор ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.
Так, на думку прокурора, судом невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 203, 71 ЦК України та ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства". Вказує на те, що у квартирі, угоди дарування відносно якої стали предметом спору, зареєстрований та проживає неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. Однак правочин вчинявся його матір"ю ОСОБА_1 без згоди опікунської ради та батька дитини. ОСОБА_1, відчужуючи нерухомість, приховала відомості щодо дитини від нотаріуса, яка посвідчувала угоду та всупереч ст. 47 Конституції України позбавила ОСОБА_2 права на житло. В силу ст. 224 ЦК України правочин вчинений ОСОБА_1 є нікчемним.
Справа №22-ц-1446/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.
Категорія 13,29 Доповідач Меленко О.Є.
В суді апеляційної інстанції представник прокуратури м. Івано-Франківська вимоги підтримала з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Про її задоволення просить також третя особа на стороні позивача- ОСОБА_5.
Відповідач ОСОБА_1 доводи апелянта заперечила, рішення суду першої інстанції вважає таким, що відповідає вимогам закону.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правомірності відчуження 17 грудня 2003 року ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 без згоди органу опіки та піклування, і, як наслідок - законність договору дарування цієї ж квартири 30.06.2004 року, що був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції правильно виходив з того, що норми цивільного законодавства, на які посилався прокурор, як на підставу своїх позовних вимог, зокрема, ст.ст. 203, 71, 224, 215 ЦК України ( щодо нікчемності правочину, вчиненого без дозволу органу опіки та піклування) діють тільки з 1 січня 2004 року, в той час як угода, правомірність якої стала предметом спору укладена 17 грудня 2003 року. Чинне на той час цивільне законодавство України, як і Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій ... ( затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5) не вимагали згоди органів опіки та піклування при укладенні та посвідченні договорів відчуження нерухомого майна ( за відсутності права власності неповнолітнього на це майно).
Посилання апелянта на ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства" є недоречним, оскільки зазначена норма закону регулює деякі питання реалізації прав дітей на майно. В даному ж випадку права власності на частку в квартирі АДРЕСА_1 малолітній ОСОБА_2 не мав, позов прокурором заявлено щодо захисту його немайнових прав.
Фактичні обставини справи суд першої інстанції з"ясував повно і всебічно та дав їм правильну правову оцінку.
Підстав для скасування чи зміни судового рішення з мотивів, наведених апелянтом, колегія суддів не вбачає.
На підставі ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора міста Івано-Франківська, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження відхилити, рішення Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року в даній справі-залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.