Справа № 407/2732/14-ц

2/407/1077/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі

судді Філіпенко Л.П.

при секретарі Ситнікової Г.Г.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України із матір'ю без згоди та супроводу батька, у якому вона посилається на те, що із відповідачем вона перебувала у шлюбі, який навесні 2009 року розірвано за рішенням суду, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу відділу реєстрації актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції 18 лютого 2010 року зроблено запис під № 48. Від шлюбу із відповідачем у них є дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбу відповідач подальшою долею дитини не цікавився. За рішенням суду з нього на утримання дитини було стягнуто аліменти, які він тривалий час не платив, внаслідок чого навіть виникала заборгованість, яку вдалося погасити шляхом проведення виконавчих дій та досягненням угоди про заміну аліментів на частку відповідача в нерухомому майні. Зараз, згідно рішення РНБО, на сході України проводиться антитерористична операція. З останніх подій відомо, що під час проведення цієї операції в місцях її проведення застосовується важка артилерія, авіаційні бомбардування, внаслідок чого гинуть також і мирні громадяни, а житлові будинки руйнуються. Із засобів масової інформації ОСОБА_1 стало відомо, що у профільному комітеті Верховної Ради України розглядається питання щодо можливості впровадження в країні воєнного стану. Згідно Закону України "Про правовий режим воєнного стану", після введення воєнного стану суттєво обмежуються права та свободи людини, в тому числі і на свободу пересування. Вищевказана надзвичайна ситуація, яка склалася в нашому регіоні, викликає в неї глибоке занепокоєння за життя та здоров'я дитини. У зв'язку з такою ситуацією ОСОБА_1 вирішила з сином тимчасово виїхати в безпечне місце, а саме до свого батька ОСОБА_4, який мешкає в місті Краснодар, Російська Федерація (АДРЕСА_1). Також, в подальшому, вона має намір вивозити дитину на оздоровлення до Болгарії, де знайшла лікувально-оздоровчий заклад, який за фахом задовольняє потреби її сина в проведенні лікувально-профілактичних заходів щодо захворювань верхніх дихальних шляхів, якими він страждає в зимовий період. За чинними правилами на вивіз дитини за кордон потрібен письмовий дозвіл батька дитини. ОСОБА_1 звернулася до відповідача із проханням надати такий дозвіл, і вона не сумнівалася в тому, що доля, життя та здоров'я дитини буде не байдужа для рідного батька. При чому особливий стан, який наразі склався, та ситуація в їх місті, що робить вірогідним військові дії, добре відома і відповідачу. Але він відмовив ОСОБА_1 у надані дозволу. При чому всі її аргументи про необхідність оздоровлення дитини та про небезпеку, яка для неї склалася, відповідача не переймає. Жодних умов або достатніх аргументів щодо своєї відмови відповідач не озвучив. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача незаконними та безвідповідальними і свідчать про те, що поважної причини відмови у наданні дозволу на вивіз дитини за кордон відповідач не має, а користується цим правом аби тільки дошкулити її. При чому, як вона зазначала, з дитиною відповідач вже тривалий час не спілкується, додаткових витрат, навіть на лікування дитини, він не несе, доля дитини йому байдужа. ОСОБА_1 вважає, що такі дії відповідача, у їх сукупності, свідчать про зловживання ним своїми правами при фактичному невиконанні своїх батьківських обов'язків. Згідно до ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду, тому позивачка й звернулася до суду з позовом за наданням її, або по її дорученню іншим особам, дозволу на вивіз своєї дитини за кордон в будь-яку країну світу без нотаріальної згоди та без супроводу батька дитини ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття, з дня ухвалення судом рішення.

У судове засідання сторони не з'явилися, просять розглянути справу за їх відсутністю, ОСОБА_1 підтримує позов, відповідач позов визнав. (а.с.8,12).

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 10 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), держави-учасниці зобов'язалися поважати право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені Законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися в першу чергу максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. У відповідності до п. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. Проїзний документ видається органами внутрішніх справ за місцем проживання дитини терміном на три роки або до досягнення 18-річного віку.

Для перетинання державного кордону України неповнолітньою дитиною відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» необхідно отримати нотаріально завірену згоду одного з батьків на виїзд дитини за кордон.

Судом установлено, що дійсно, сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5), мати якого вирішила з сином тимчасово виїхати в безпечне місце, а саме до свого батька ОСОБА_4, який мешкає в місті Краснодар, Російська Федерація (АДРЕСА_1, але відповідач не дає її дозволу на вивіз своєї дитини за кордон, при чому особливий стан, який наразі склався, та ситуація в їх місті, що робить вірогідним військові дії, добре відома і відповідачу.

Тому суд вважає, що сукупність доказів по справі вірогідно підтверджує, що позов ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст.ст. 3,10 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 7,159 Сімейного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 р. "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", ст.ст. 3, 15, 118, 119 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди та супроводу батька - задовольнити.

Надати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі його матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, або по її дорученню з іншими особами, в будь-яку країну світу без нотаріальної згоди та без супроводу батька дитини ОСОБА_2 до досягнення дитиною повноліття, з дня ухвалення судом рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. П. Філіпенко