Справа № 22 - 2449                                                         Головуючий 1 інстанції Решетнік М.О.

Категорія - 27                                                                  Доповідач Лаченкова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Лаченкової О.В., Болтунової Л.М.,

при секретарі - Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 у своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_1, управління житлового господарства Дніпропетровської міської Ради про визнання недійсною угоди по приватизації квартири та свідоцтва про право власності на квартиру».

встановила:

У листопаді 2001 року в суд з позовом звернулись ОСОБА_3 у своїх та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ОСОБА_1, управління житлового господарства Дніпропетровської міської Ради про визнання недійсною угоди по приватизації квартири та свідоцтва про право власності на квартиру» посилаючись на те, що в 1994 р. ОСОБА_1 була приватизована квартира АДРЕСА_1, про що вона довідалася лише наприкінці 2000 р.- на початку 2001 р. Вважає, що такою приватизацією були порушені її та її дочки права, оскільки на момент приватизації в спірній квартирі проживали і вони, а тому квартира підлягає приватизації на всіх членів родини. Через смерть позивача вважала доцільним відразу одержати свідоцтво про право на спадщину на себе і на дочку, замість того, щоб оскаржувати угоду по приватизації квартири. В даний час змушена звернутися в суд з даним позовом, просила визнати угоду по приватизації вказаної квартири та видане в результаті цього свідоцтво про право власності на квартиру недійсним.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2006 року визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, відмінено розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 та зобов'язано орган приватизації анулювати свідоцтво про право власності від 21 січня 1994 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_3.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її  відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 і визнаючи недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1, відміняючи розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 та зобов'язуючи орган приватизації анулювати свідоцтво про право власності від 21 січня 1994 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація спарної квартири здійснена в порушення вимог діючого Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що позивачка з відповідачем з 1989 року проживає в квартирі АДРЕСА_1. Відповідач з 1994 року виїхав проживати до Росії, про що свідчить його пояснення , завірені нотаріусом м. Чіти Росії, (а. с. 219).

Відповідно до довідки ЖЕУ №36 М.Дніпропетровська (а.с.208) ОСОБА_3 з 1990 року проживає без реєстрації за адресою квартира АДРЕСА_1.

Крім того, з 1990 року неповнолітня донька сторін ОСОБА_4 перебуває під наглядом педіатричної служби міської дитячої поліклініки №1 (а.с.212),відвідувала дошкільний заклад №343,а також потім вчилась у СШ №137 (а.с.211) в Бабушкінському районі М.Дніпропетровська по місту фактичного проживання.

Суд     першої     інстанції     правомірно задовольнив     вимоги позивачки,  оскільки відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,передача квартир у приватну власність здійснюється на всіх фактично проживаючих в квартирі осіб..

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи представника відповідачки ОСОБА_2 про те, що суд розглянув справу у її відсутність протирічить матеріалам справи, оск|льки на а.с, 250 протокол судового засідання відповідно до якого вона була присутня у судовому засіданні 20 лютого 2006 року, про що не заперечувала і вона сама у суді Апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.304, ч.І ст. 307, 308, 313,ч.1 ст.314,315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2006 року  - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.