АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-363 5\2006                              Головуючий 1 інстанції Решетнік М.О.

Категорія 39\41                                                                          Доповідач Петренко І.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

6 грудня 2006 року

Колегія    суддів    судової    палати    по    цивільним    справам    апеляційного    суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                                      Петренко І.О.

суддів                                                                           Болтунової Л.М., Лаченкової О.В.

при секретарі                                                              Шило С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного департаменту України по питання виконання покарань в Дніпропетровській області про стягнення невиплачений сум по заробітній платні, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду у вересні 2003 року і просив постановити рішення , яким стягнути з відповідача заборгованість по сплаті грошового утримання у вигляді доплати за особливо шкідливі умови праці , пайки , формений одяг , матеріальну допомогу у розмірі місячного грошового утримання в рік у розмірі передбаченому діючим законодавством , а у грудні 2003 року він доповнив свої вимоги ще необхідністю стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказував на те , що згідно наказу УДДУ по питанням виконання покарань в Дніпропетровській області НОМЕР_1 він був призначений лейтенантом позавідомчої служби на посаду лікаря-фтизіатра виправної колонії № 89 з 31 січня 2002 року , де він працював до 16 січня 2003 року. Протягом вказаного часу відповідач виплачував позивачу посадовий оклад , оклад по спеціальному званню , виплати за вислугу років , надбавку 100% та нічні. Однак , такі виплати , як доплата за особливо шкідливі умови праці у розмірі 15 % до посадового окладу , що передбачено постановою КМУ від 18 серпня 1999 року № 510 , матеріальна допомога у розмірі місячного грошового утримання в рік , що передбачено Указом Президента України від 18 вересня 1998 року № 1036X98 , а також компенсація за формений одяг та пайки не проводились , що спонукало позивача звертатись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі , просив також стягнути з відповідача компенсацію за відпустку, а також перерахунок за роботу у нічний час.

Представники відповідача позов не визнавали в повному обсязі і просили відмовити в задоволенні його.

Рішенням Бабушкінського районного суду від 7 квітня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції , оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі.

Вивчивши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , доводи апеляційної скарги , колегія суддів вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , а рішення суду частково скасувати та постановити нове рішення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів , що були залучені до справи в апеляційній інстанції позивач по справі знаходився на службі в органах кримінально-виконавчої системи з 1 червня 2001 року по 31 січня 2002 року в тому ж профілакторії займав посаду лікаря психіатра - нарколога. Ним не була використана відпустка і, згідно до довідки від 6 грудня 2006 року за НОМЕР_2 позивачу була нарахована компенсація у розмірі 183 грн. 12 коп. за 14 днів відпустки. Однак , вище вказані суми позивачу виплачені не були до цього часу. В зв'язку з викладеним , а також в зв'язку з не нарахуванням    на несвоєчасно    виплачені    суми суми компенсації в зв'язку з інфляційними процесами , колегія суддів вважає за необхідне визначити суми , що підлягають сплаті, виходячи із даних Державного комітету статистики України , що надані в судове засідання позивачем і визначити ці суми у розмірі 788 грн.87 коп. ( за 2002 рік - не нараховується , за 2003 рік - 183,12 х 108,2 =198 ,13 грн.; за2004 рік 183,12 х 112,3= 205,64 грн ; за 2005 рік-183,12 х 110,3 = 210 ,98 грн , а всього 788,87 грн.)

З матеріалів справи вбачається , що позивач далі проходив службу у якості лікаря фтизіатра Міжобласної туберкульозної лікарні для засуджених при Дніпропетровській виправній колонії № 89 з 31 січня 2002 року , про що свідчить наказ НОМЕР_1 ( ар. сп. 51) по 16 січня 2003 року. Звільнено його було за власним бажанням відповідно до наказу НОМЕР_3 ( ар. сп. 11-12). Чергову відпустку за 2002 рік ОСОБА_1 використав ( ар. сп. 129).

Доводи позивача про те , що він отримував не в повному обсязі суми грошового забезпечення його не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так , позивач посилався на те , що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи передбачена Указом Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926 матеріальна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення на рік . Однак, як встановлено , порядок виплати вказаної допомоги не було визначено. Відповідач , як установа , яка фінансується з державного бюджету у відповідності до закону України „ Про державний бюджет на 2002 рік" діяла у межах фінансування і у відповідності до кошторису , який вище вказаної матеріальної допомоги не передбачав , тому вини відповідача у не отриманні позивачем матеріальної допомоги оскаржуваним рішенням не було встановлено. В зв'язку з вище викладеним , а саме в зв'язку з відсутністю фінансування , не були проведені і виплати , передбачені Указом Президента України від 18 вересня 1998 року № 1036 з послідуючими змінами та доповненнями, а тому в даній частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли частково своє підтвердження , колегія суддів вважає , що з відповідача слід стягнути у відповідності до вимог ст. 273-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 500 грн.

Доводи апеляційної скарги про те , що суд не обґрунтовано замінив відповідача - Управління державного департаменту України по питанням виконання покарань в Дніпропетровській області на установу ЯЕ 308\89 не відповідають фактичним обставинам по справі, оскільки заміна відповідача у відповідності до положень ст. 33 ЦПК України не проводилась , а інтереси Управління в судовому засіданні представляли посадові особи , в тому числі і вище вказаної установи у відповідності з повноваженнями, наданими ним у довіреностях (ар. сп. 81,82,83).

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 303, 309,313 ,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2006 року частково скасувати.

Стягнути з Управління Державного департаменту України по питанням виконання покарань в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації невикористаної відпустки 788 грн. 87 коп. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнути з Управління Державного департаменту України по питанням виконання покарань в Дніпропетровській області на користь держави державне мито у розмірі 51 грн.

В решті рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України .