Справа № 254/3182/14-ц
Провадження №2/254/1200/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2014 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Заборського В.О.,
при секретарі Перевертайло І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на 11/18 частин квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25 березня 1993 року його мати ОСОБА_3, перебуваючи в шлюбі із ОСОБА_4, на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори за реєстровим № 1-1971, придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 56,5 кв.м, право власності на яку зареєстровано в Донецькому міському БТІ 22 червня 1993 року у реєстровій книзі № 59620. Крім того, 23 березня 1993 року, ОСОБА_3 склала заповіт за реєстровим № 1-1973, яким заповіла придбану квартиру своїм дітям в рівних частках: ОСОБА_1 і ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Після її смерті ОСОБА_4 зібрав свої речі та переїхав до іншого місця проживання, а в квартирі залишився сам позивач, в якій продовжує мешкати до теперішнього часу. 08 квітня 2014 року позивач отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на підставі якого йому належить 7/18 частин спірної квартири. Інші спадкоємці, ОСОБА_2, в порядку спадкування за заповітом на 7/18 частин і ОСОБА_4 на обов'язкову частку у розмірі 4/18 частин Свідоцтва про право на спадщину не отримували. ОСОБА_4 ні за виділом частки квартири, як об'єкту спільної власності подружжя, ні за обов'язковою часткою в спадщині не звертався, тобто його право власності на часку квартири не реєструвалось. Як з'ясувалось пізніше ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_2, яка доводиться сестрою позивача, є громадянкою Російської федерації і проживає у м. Новоросійськ. Ще до смерті матері вона не проявляла ніякого інтересу до квартири, ніяких дій щодо оформлення спадщини та реєстрації права власності за собою частки квартири не здійснила. Договори про надання комунальних послуг укладено з позивачем. З часу смерті матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто більше ніж 20 років, позивач добросовісно, відкрито, безперервно і тривало володіє всією квартирою АДРЕСА_1, в тому числі і частками, які належать ОСОБА_2 і ОСОБА_4, при цьому він не є законним володільцем цього майна і володіє ним без будь-яких договорів. У зв'язку з тим, що позивач на протязі понад 20 років самостійно і відкрито володіє зазначеним нерухомим майном, то вважає, що є всі законодавчі підстави для визнання за ним права власності на 11/18 часток квартири за набувальною давністю.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, від його представника ОСОБА_7 до суду надана заява про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачем виконавчим комітетом Будьоннівської районної у м. Донецьку ради до суду надана заява про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 без участі представника виконкому.
Відповідач ОСОБА_2 надала суду нотаріально посвідчену заяву про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 у її відсутність, проти позовних вимог не заперечує.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу, в поясненнях яких немає необхідності на підставі наданих суду письмових доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 25 березня 1993 року належала квартира АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано в Донецькому міському БТІ 22 червня 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є за заповітом її діти ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого 25 березня 1993 року державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори по 7/18 часток і на обов'язкову частку її чоловік ОСОБА_4 на 2/9 частки.
08 квітня 2014 року державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори Вервейко Н.Г. видано Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на 7/18 частин квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з домової книги квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_3 проживав разом із нею в даній квартирі.
З матеріалів Спадкової справи № 298 до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 своєчасно звернулась до Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 548 ЦК України (1963р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Оскільки на час смерті ОСОБА_3 спадкоємець на обов'язкову частку, її чоловік ОСОБА_4, проживав разом із нею, а спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 в шестимісячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3, яка їм належить з моменту її відкриття ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_2 належить 7/18 частин квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 2/9 даної квартири.
Згідно Запису акта про смерть № 948 від 06 вересня 2002 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
З Домової книги для прописки громадян, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 прописаний в даній квартирі з 14 липня 1993 року по теперішній час.
Тобто, після смерті ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 продовжував проживати і утримувати квартиру, сплачувати кошти за обслуговування будинку та прибудинкової території, за електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення та проводив інші платежі, що випливали з права власності на дану квартиру. В даний час позивач і надалі продовжує проживати в квартирі, відкрито та безперервно володіючи нею.
Відповідно до вимог ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 5 від 07 лютого 2014 року при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні, вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. (пункт 9 Постанови);
- враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. (пункт 11 Постанови);
- можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (пункт 13 Постанови);
- рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). (пункт 14 Постанови). Згідно положенням ч. 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів майном ОСОБА_2, у вигляді 7/18 частин квартири АДРЕСА_1 та майном, яке належало померлому ОСОБА_4 у вигляді 2/9 часток квартири АДРЕСА_1, оскільки у нього не було сумніву стосовно правомірності його набуття, та на нього не претендували інші особи. Відсутні будь-які докази набуття позивачем права на спірне майно злочинним шляхом, чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі. ОСОБА_4, спадщину на обов'язкову частку після смерті ОСОБА_3 не оформив, будь-яких доказів про те, що орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини звертався до суду про визнання спадщини відумерлою суду не надано.
Враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном, відкрито і безперервно, очевидно для третіх осіб, продовжує володіти 11/18 (7/18 + 2/9) частин квартири понад встановленого законом десятирічного строку, отримав дану частину зазначеного майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього, суд визнає, що ОСОБА_1 набув право власності на 11/18 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності, тому його позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду і розглядом цивільної справи.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статями 181, 328, 344, 379, 380 Цивільного кодексу України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності за набувальної давністю на 11/18 частин квартири АДРЕСА_1, жилою площею 40,30 кв.м, загальною площею 56,5 кв.м, Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: