Справа № 2-12/11

№ провадження 2/218/2/14

РІШЕННЯ

ім'ям України

10 липня 2014 року Амвросіївський районний суд Донецької області

у складі: судді Смольнякова О.О.

при секретарі Хімченко С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Амвросіївка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що з 02.02.2007 року ОСОБА_4 почала працювати в її магазині непродовольчих товарів, який розташований в БП «Темп» м. Амвросіївка. 04.05.2009 року в магазині була проведена ревізія, виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей. До вказаної ревізії ОСОБА_3 працювала в магазині з іншим продавцем. Після проведення вказаної ревізії відповідачка залишилася працювати одна. Під час проведення ревізії 06-08 червня 2009 року була виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей на 9937,21 гривень. Просить стягнути вказану суму з відповідачки, а також судові витрати.

Відповідно до наданих документів після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 прийняла прізвище чоловіка - ОСОБА_3.

В судовому засіданні ОСОБА_1, а також її представник зменшив позовні вимоги, посилаючись на висновки судово-бухгалтерської експертизи від 27.12.2013 року, просили стягнути з ОСОБА_3 - 9319,63 гривень, судові витрати, та суду пояснили, що під час проведення ревізій, як в травні 2009 року, так і в червні 2009 року, відповідачка безпосередньо приймала участь у перерахунку товарів, що підтверджується її підписами. Після того, як вже в червні 2009 року була виявлена нестача товарів, ОСОБА_1 надавала можливість відповідачці здійснити новий перерахунок товару, з'ясувати причини недостачі. Однак, відповідачка відмовилися від підпису інвентаризаційного опису, від надання будь-яких пояснень відмовилися, на роботу перестала виходити. Відповідачка сама безпосередньо приймала товар від постачальників, сама розписувалася за товар, вела рахунок товару, тобто його приход та реалізацію, в відповідному зошиті. Всі накладні відповідачка зберігала сам. Показання відповідачки, що вона не мала можливості перераховувати товари в магазині під час ревізії, є неправдивим, оскільки перерахунок товару проводився по всьому магазину і ОСОБА_3 ставила свій підпис під описом товарів. Товар, який зберігався у підсобки, та який перераховував під час ревізії ОСОБА_5, ОСОБА_3 перераховувала. ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на єдиному податку, бухгалтера не має. Відповідачка відповідно до трудового договору була матеріально-відповідальною особою. Доводи відповідачки, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без її відома забирали товар з магазину, або привозили товар за її відсутністю не підкріплені будь-якими доказами, оскільки таких фактів не було.

ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вона приймала участь у ревізії в червні 2009 року по магазину ПП ОСОБА_1. Опис товару здійснювався у двох екземплярах. Один вела вона, а другий продавець, яка приймала товар, тобто ОСОБА_6. Відповідачка не мала можливості перерахувати товар, який вже порахував ОСОБА_2, який також приймав участь у проведенні ревізії. Всі накладній зберігалися в столах, тому до них був вільний доступ з боку позивачки. Крім того, позивачка мала свої ключі від магазину, в любий момент мала можливість відкрити магазин, вилучити товар, а потім списати їй на нестачу. Доказів цього в неї не має. Її підписи під описом товарів є. В актах прийому-передачі вона не розписувалася, в інвентаризаційному описі за висновками ревізії від 08.06.2009 року вона також не розписувалася. Вона вели облік товару, який надходив до магазину, записувала надані накладні на товар, сплачувала постачальникам за товар. Пояснити причину недостачі товару вона не може. Вони брали під заробітну плату товар з магазину, про що здійснювали відповідні помітки, які потім передавали ОСОБА_1.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Встановлено, що 02.02.2007 року між ПП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, укладено трудовий договір, за яким остання прийнята на роботу продавцем непродовольчих товарів. За вказаним договором працівник зобов'язаний виконувати реалізацію товарів, зберігати товарно-матеріальних цінності.(а.с.5-6)

ОСОБА_3 була ознайомлена з обов'язками найманих працівників, відповідно до наказу за № 1 від 20.08.2003 року, за яким найманий працівник при підписі документів несе відповідальність за залишок товару, правильну його реалізацію, збереження торговельного обладнання, за здачу виручки. Крім того, у разі недостачі з вини найманого працівника, сума недостачі погашається за рахунок найманого працівника. (а.с.93)

ОСОБА_1 суду надала матеріали інвентаризації від 08.06.2009 року, з яких вбачається, що ОСОБА_3 була згодна з описом залишків товарів та відповідною загальною сумою товарів на момент проведення ревізій (а.с.41), про що свідчить її підпис, але в актах прийому-передачі залишків остатків від 04.05.2009 року та від 08.06.2009 року її підпис відсутній.

Свідки ОСОБА_6та ОСОБА_7 суду пояснили, що вони були присутні при проведенні ревізії в магазині ПП ОСОБА_1. на початку червня 2009 року. ОСОБА_3 разом з ними перераховувала товар, вела його опис. Після закінчення опису ОСОБА_3 мала можливість ще раз перерахувати товар та перевірити його наявність. Після зведення ревізії була виявлена нестача товару.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що відповідачка була згодна з сумою залишків товарів, виведених при інвентаризації від 08.06.2009 року, а саме на суму 78954,10 гривень. Тому відсутність підпису відповідачки на вищевказаних актах, а також на інвентаризаційному опису від 08.06.2009 року не може бути підставою для визнання наданих документів неналежними доказами.

На підставі наданих матеріалів по справі було проведено судову бухгалтерську експертизу, за висновками якої від 27.12.2013 року встановлено суму недостачі товарів на загальну суму 9319,63 гривень.

Згідно ст.. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до п.5 ст.134 КЗпП працівник несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної недостачею.

За нормою ст. 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст..138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Суд вважає, що наданими матеріалами, а також висновком судової бухгалтерської експертизи доведено факт порушення відповідачкою трудових обов'язків, покладених на нею трудовим договором, в наслідок чого утворилася недостача товарів на загальну суму 9319,63 гривень.

Відповідачкою не надано будь-яких доказів того, що встановлена недостача утворилася не з її вини.

Таким чином, з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування шкоди підлягає стягненню на користь позивачки 9319,63 гривень.

Також, згідно ст.88 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню судові витрати, понесені позивачкою при подачі позову (205,73 гривень), а також витрати по проведенню експертизи (1300 гривень), тобто 1505,73 гривень.

Керуючись ст.ст. 130, 131, 134, 135-3, 136, 138 КЗпП України, ст.ст.10, 57, 58, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 9319(дев'ять тисяч триста девятнадцять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1505 (одну тисячу п'ятсот п'ять) гривень 73 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд протягом десяти днів після його проголошення.

СуддяО.О. Смольняков