Справа №2а-3543/2008

Постанова    

І М ЕНЕМ       У К Р А Ї Н И

23 грудня      2008 року                 Личаківський    районний    суд   м.Львова

в складі: головуючого судді Шеремети Г.І.

       при секретарі Попелишин У.С.

за участю представника позивача   

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до відділу праці та соціального захисту населення Личаківського району м. Львова про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач  звернулася до суду з позовом, просить визнати неправомірною бездіяльність відділу праці та соціального захисту населення Личаківського району у ненаданні їй статусу «Учасника війни» починаючи з 1999 року по 2008 рік протиправною та відшкодування в зв»язку з цим матеріальної шкоди  в сумі 3500 грн. та моральної шкоди в сумі 7000 грн.

В судовому засіданні представник позивача, що діє по дорученню,  позов підтримала та пояснила, що позивачка починаючи з 1999 року неодноразово зверталася до відповідача  з проханням надати їй статус «учасника війни» , оскільки була вивезена на примусові роботи в сільському господарстві в с.Дершете у Німечинні під час другої світової війни з 1941 р. по 1945 рік, після чого була вивезена радянськими військами до України. Однак їй було відмовлено у наданні такого статусу.  У 2008 році у лютому місяці вона знову звернулася до відповідача з аналогічним проханням однак їй було знову відмовлено. В зв»язку з тим, що не набула статусу «учасника війни» понесла значні матеріальні витрати, а саме не могла користуватися пільгами при оплаті комунальних послуг, користуватися безкоштовно міським транспортом та понесла моральні страждання які оцінює в 7000 грн., оскільки є людиною похилого віку, а відмова від надання такого статусу відбилося на її матеріальному становищі, що вплинуло на стан здоров»я та забезпечення належних умов життя. Тому просить визнати бездіяльність відповідача по відмові у наданні їй статусу «учасника війни» протиправною та просить відшкодувати в зв»язку з цим матеріальну та моральну шкоду.

 Представники відповідача судовому засіданні позову не визнав , пояснив  що жодних письмових звернень зі сторони позивачки чи її довіреної особи ОСОБА_2 з 1999 року про надання ОСОБА_1 статусу «учасника війни» у відділ не надходило. У 2008 році після звернення позивачки до відділу праці та соціального захисту населення їй було надано статус «жертва нациських переслідувань» та надано  право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про жертви нациських переслідувань». Для надання статусу «учасника війни» позивачка повинна була звернутися до відділу з письмовою заявою, однак таких звернень не було.

В судовому засіданні допитано  свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що разом з позивачкою приходила до відділу праці та соціального захисту населення з проханням надати позивачці статус «учасника війни» однак останній було в цьому відмовлено.

 Заслухавши пояснення сторін, свідка ,  оцінивши представлені суду докази, оглянувши документи, що наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Умови та порядок надання статусу учасника війни визначені Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постановою від 26.04.1996 року №458 Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до вищезазначених нормативно - правових актів для встановлення статусу учасника війни Міністерством соціального захисту населення затверджено Типове положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, передбачивши в ньому, зокрема, що комісії розглядають за зверненням громадян справи з питань встановлення статусу учасника війни за місцем перебування їх на пенсійному обліку, за місцем роботи, а для осіб, які не є пенсіонерами, - за місцем проживання;  комісії розглядають документи, заслуховують пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у 10-денний термін з дня подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян,  рішення комісій надсилаються для виконання органам соціального захисту населення за місцем перебування громадян на пенсійному обліку або за місцем їх проживання.

            Пояснення позивачки та свідка  про те, що з 1999 року неодноразово зверталася до відділу праці та соціального захисту населення про надання статусу «учаника війни» суд оцінює критично, оскільки як випливає з нормативно-провових актів для встановлення такого статусу слід подати належно оформлену заяву основі якої приймається рішення. Позивачка ж не представила суду жодних документів на підтвердження того що дійсно  зверталася про надання статусу «учасника війни» та про те що їй відмовлено у наданні  такого статусу, адже відмова оформляється рішенням про яке повідомляється заявник. Пояснення про те що заявляли вимоги з 1999 року у відділі праці та соціального захисту населення, без подачі підтверджуючи документів, суд розцінює як те, що могли звертатися за порадами та консультаціями, однак надання статусу «учасника війни» передбачає звернення з заявою та усіма необхідними документами.

            Враховуючи вищенаведене, суд  в задоволенні позову відмовляє, відмовивши  у стягнення матеріальної та моральної шкоди. 

Керуючись ст.ст.2.4,6,7-14, 69-71,76,77,79, 86  КАС України, ст.9  Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»,  Постановою від 26.04.1996 року №458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"»

суд ,-

постановив:

            В позові відмовити.

            На постанову може бути подана апеляція в порядок та строки передбачені ст.186 КАС України.

Суддя:                                                           Шеремета Г.І.