Справа № 22 - 319 \08                              Головуючий у 1 інстанції  Ольховська О. В.

Категорія 16                                           Доповідач Кучерява В. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

28 лютого 2008 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:

Головуючого  Баркової Л. Л.

Суддів Кучерявої В. Ф. Трушкова М.  М.

При секретарі Стрілецькій О. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_1        до        комунального        підприємства

„Донецькоблводоканал"(зараз Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу") про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2007 року

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2007 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства „Донецькво до канал" про відшкодування моральної шкоди в сумі 11260 грн. 80 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення ,  стягнути на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 11260 грн,  понесені ним судові витрати. Посилається на те,  висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача,  пояснення апелянта,  який просив задовольнити апеляційну скаргу,  заперечення представника відповідача,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції всебічно,  повно та об'єктивно розглянув справу,  правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини,  їм та наданим доказам дав правильну оцінку і прийшов до обгрунтованного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено,  що позивач здійснює оплату за послуги водопостачання і водовідведення,  виходячи з показань самовільно встановленого ним лічильника СХВ-15 СГВ -15 ВІАД 2.833.002 ПС виробництва 2000 року ПКФ „Бетар" при AT ЧЧЗ „Восток" Татарстана,  який не занесено до Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки,  не пройшов повірку,  не встановлений у відповідному порядку і не опломбований. Відповідач правомірно нараховує йому оплату за водопостачання та водовідведення згідно встановлених тарифів,  а не даних лічильника. Тому   і   позовні   вимоги   позивача   про   спричинення   йому   моральної   шкоди   та

 2

відшкодування   моральної   шкоди   внаслідок   неправильного   нарахування   оплати   та нарахування заборгованості задоволенню не підлягають.

З таким висновком суду не можна не погодитись.

Згідно паспорту лічильника води,  яким користується позивач,  лічильник виробництва 2000 року ПКФ „Бетар" при AT ЧЧЗ „Восток" Татарстана.

У відповідності із Показником засобів вимірювальної техніки,  занесених до Державного реєстру України,  такий лічильник до вказаного Показника не занесено.

У відповідності із п. 4.15 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України,  затверджених наказом Держжилкомхозу України від 01.07.1994 року № 65 водолічильники,  які не мають відповідного клейма Держстандарту ,  до установки і експлуатації не допускаються.

Даний лічильник не внесено до Державного реєстру України,  тому позивач повинен був надати лічильник на метрологічну атестацію,  чого зроблено не було. Оскільки позивач не надав висновок про придатність лічильника,  лічильник не міг бути прийнятий до комерційного розрахунку.

Посилання позивача на те,  що саме працівники відповідача установили та прийняли його лічильник на комерційний облік безпідставні,  оскільки він не зміг надати суду акт про установку та прийняття лічильника на комерційний облік,  його опломбування. Як вбачається із акту обстеження приладу обліку холодної води від 12 червня 2007 року,  який встановлено у квартирі позивача,  на ньому відсутні пломби Держстандарту та пломби Тельманівської служби. ( а.с.  65)

Тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованного висновку,  що позивач самовільно установив лічильник,  який не було прийнято на комерційний облік і тому нарахування за надані послуги на законних підставах проводилась згідно встановлених тарифів,  а не показань лічильника,  внаслідок чого утворилась заборгованість,  при цьому права споживача порушено не було і моральну шкоду позивачу причинено не було.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції,  яке відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.  303, 307, 308 ЦПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 11 жовтня 12007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту оголошення. Може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.