Справа № 22ц-292/2008р. Головуючий в 1 інстанції Добнєв С. С.
Категорія 16 Доповідач Ігнатова Л.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Маширо О.П., суддів Ігнатової Л.Є., Біляєвої О.М. , при секретарі Маслаковій М. Г.,
розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 листопада 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Донецький завод хімічних реактивів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по квартирній платі та комунальних послуг , -
встановив:
Відповідачка звернулась із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким позовні вимоги ВАТ „Донецький завод хімічних реактивів" задоволені і з неї на користь позивача стягнуто заборгованість за користування житлом та комунальними послугами за період з 01.11.2006 року по 01.09.2007 року в сумі 992, 87 грн., судовий збір у сумі 51 грн., та інформаційно-технічне забезпечення - 30 грн., а всього 1073, 87 грн.
ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження в справі, оскільки вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що ВАТ „Донецький завод хімічних реактивів" не є належним позивачем, оскільки не надав доказів про свою правову належність до гуртожитку. Суд не звернув уваги, що договір найму жилого приміщення з нею позивач не укладав. Крім того позивач не надав суду розрахунок, який підтверджує суму позову.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що у січні 2007 року позивач ВАТ „Донецький завод хімічних реактивів" звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки і зазначав, що вона мешкає зі своїм неповнолітнім сином в АДРЕСА_1. Станом на 01.11.2006 року у неї за період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року утворилась заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водопостачання, теплопостачання, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергії,
2
вивезення побутового сміття та рідких нечистот) на загальну суму 2117, 44 грн. Оскільки відповідачка користується зазначеними послугами, а вказану заборгованість не погасила, позивач просив у відповідності до вимог ст. ст. 68, 95 ЖК України стягнути вказану заборгованість на його користь в судовому порядку.
В процесі розгляду справи позивач вточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідачкою в ході розгляду справи зазначена заборгованість була повністю погашена.
Але станом на 01.09.207 року за період з 01.11.206 року по 01.09.2007 року відповідачка має заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги у розмірі 992, 87 грн. Зазначену суму позивач і просив стягнути з відповідачки.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 листопада 2007 року позов задоволено.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України наймач та члени його сім'ї зобов'язані регулярно і своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. п. 18 та 38 положення про гуртожитки, громадяни, які проживають у гуртожитку, у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.
Згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради за № 481 від 22.09.2004 року, громадяни, які проживають в окремих кімнатах гуртожитків, вносять плату за користування жилою площею, за вивіз твердих побутових відходів і за комунальні послуги за тарифами, встановленими для населення, що мешкає у житловому фонді територіальної громади м. Донецька.
3
Оплата за комунальні, житлові послуги та вивіз твердих побутових відходів здійснюється громадянами по Єдиній розрахунковій книжці на рахунок комунальних і житлових підприємств.
Громадяни, які проживають в окремих кімнатах гуртожитків, сплачують плату за користування жилою площею та вартість опалення, збільшені на коефіцієнт, що враховує загальну площу до якої відноситься площа кухонь спільного користування, душові кімнати, кімнати для прання та сушіння білизни, санвузли, коридори, холи, комори.
Оплата спожитої електроенергії здійснюється по фактичним показникам приладів обліку, у випадку відсутності електролічильника на окрему кімнату пропорційно до кількості мешканців гуртожитку.
У випадку встановлення по будинкових засобів обліку холодної і гарячої води на вводі у гуртожитку громадяни сплачують за холодне і гаряче водопостачання та водовідведення згідно з показниками засобів обліку пропорційно до кількості мешканців у гуртожитку. ( а.с. 51)
При розгляді цієї справи судом встановлено, що відповідачка зареєстрована, проживає та користується зі своїм неповнолітнім сином кімнатами № 103 та 104, загальною жилою площею 29, 7 м. 2 з урахуванням допоміжних приміщень(кухня, туалет, санвузол, ванна, сушила та інше) загальною площею 47, 82 м. 2 в АДРЕСА_1. Цей будинок знаходиться на балансі позивача і зареєстрований як гуртожиток, (а.с. 91-94, 98) 31 листопада 2006 року до 1 вересня 2007 року відповідачка не повністю оплачувала квартирну плату та комунальні послуги.
Внаслідок цього утворилася заборгованість в загальній сумі 992, 87 грн., яку суд обгрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача.
Судом ретельно був перевірений рахунок заборгованості по комунальним послугам і він обгрунтовано дійшов висновку, що сума заборгованості складає саме 992, 87 коп., яку Кіріленко і повинна сплатити позивачу.
Доводи відповідачки, що ВАТ „Донецький завод хімічних реактивів" не є належним позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач має на балансі гуртожиток за зазначеною вище адресою (а.с. 90).
Доводами відповідачки що, оскільки позивач з нею не уклав договір найму жилого приміщення у гуртожитку, то вона не повинна сплачувати за житло та надані послуги, є безпідставними і не можуть бути прийняті судом до уваги.
Дійсно позивачем не укладений з ОСОБА_1 договір найму жилого приміщення у гуртожитку (а.с. 87). Однак, оскільки відповідачка постійно проживає в цьому гуртожитку, безперечно користується жилою площею, на якій проживає разом з дитиною та допоміжними приміщеннями (кухнею, туалетом. ...), тому повинна сплачувати вартість тих комунальних послуг, якими фактично користується.
Крім того, доводи відповідача щодо недодержання позивачем температурного режиму не підтверджено доказами і є лише ствердженнями ОСОБА_1
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи
4
процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і зміни судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 6 листопада 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.