ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 листопада 2008 р.

№ 5/45

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:

Дунаєвської Н.Г., Михайлюка М.В.,

Суддів :

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

на  постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 року

у справі

№ 5/45 господарського суду Луганської області

за позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

до	ТОВ "Промислово-будівельний трест "Луганськпромбуд" в особі структурного підрозділу Житлово-комунальної контори ТОВ "Промислово-будівельний трест"Луганськпромбуд"

про	стягнення 190188,49 грн.

за  участю представників  сторін:

позивача

не з’явились,

відповідача

не з’явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2008 р. у справі № 5/45 (суддя: Закропивний О.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 127257,50 грн. боргу, 57434,91 грн. інфляційних, 5496,05 грн. трьох відсотків річних, 1901,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 р. (судді: Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф., Семендяєва І.В.)  зазначене вище рішення скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, визнано недійсним договір на постачання теплової енергії № 602 від 15.10.2004 р., укладений між міським комунальним підприємством "Теплозабезпечення" та ЖКК ТОВ "Луганськпромбуд".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду у справі залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2008 р. у даній справі прийнято за відсутністю представника відповідача, який не був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду.

Відтак, з врахуванням положень п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції.

Предметом позовних вимог є стягнення суми основного боргу, інфляційних та 3% відсотків за теплопостачання на підставі договорів від 09.10.1996 р. № 259 та № 602 від 15.10.2004 р.

Договір від 09.10.1996 р. № 295, яким обгрунтовано позовні вимоги визнано недійсним рішенням арбітражного суду Луганської області від 01.06.2000 р. у справі №7/138. Зазначеним рішенням, встановлено факт укладення договору від 09.10.1996 р. №295 з боку споживача неповноважною особою та недоведеність схвалення цієї угоди юридичною особою.

Відповідно до п.2 ст.203 ЦК України, якою встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної здатності.

Зі змісту договору від 15.10.2004 р. №602 на постачання теплової енергії  вбачається, що він укладений з боку споживача начальником ЖКК ТОВ “Луганськпромбуд” на підставі Положення.

Проте, відповідно до Положення про  структурний підрозділ Житлово-комунальну контору ТОВ Промислово-будівельного тресту “Луганськпромбуд” ЖКК діє на підставі довіреності, що підписана управляючим треста “Луганськпромбуд”. Позивач не надав суду довіреність у підтвердження повноважень начальника ЖКК на укладення договору від 15.10.2004 р. №602.

Позивач надав суду рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії, направлення яких споживачу передбачено п.6.4 договору від 15.10.2004 р. № 602 та після отримання яких у останнього виникає обов’язок по оплаті теплової енергії.

Платником згідно наданих позивачем рахунків за жовтень-грудень 2004 р. та січень-квітень, листопад-грудень 2005 р., січень-березень 2006 р. зазначено ЖКК тресту “Луганськпромбуд”. Оплату вартості теплової енергії за рахунками відповідно до наданих суду копій платіжних доручень та з пояснень представників сторін у судовому засіданні здійснював структурний підрозділ - ТОВ  ПБТ “Луганськпромбуд”ЖКК.

Докази схвалення ТОВ ПБТ “Луганськпромбуд” договору від 15.10.2004 р. №602, що відповідно до положень ст.241 ЦК України створює для юридичної особи цивільні права та обов’язки за цим  правочином позивач не надав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зважаючи на п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнав недійсним договір від 15.10.2004 р. №602 на підставі п.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані умовами договорів, які визнані недійсними, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, з такими висновками господарських судів неможливо погодитись, з огляду на наступне.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові рішення у даній справі зазначеним вимогам не відповідають.

Суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції, оскільки неповідомлення сторони про час і місце судового засідання є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Однак, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідач, який не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, оскільки не був повідомлений про час і місце розгляду справи, в апеляційній скарзі наголошував на пропуск позивачем строку позовної давності  (а.с. 65-66).

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 127257,50 грн. боргу за поставлену теплову енергію за період з січня 2001 року по березень 2006 р. (а.с. 15-16).

З позовом до господарського суду позивач звернувся лише 24.01.2008 р.

Вирішуючи господарський спір, суд апеляційної інстанції не  врахував вимог ст. ст. 257, 267 ЦК України відповідно до яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, для правильного вирішення господарського спору по суті суд повинен був з’ясувати питання щодо строку позовної давності.

Наведене свідчить про те, що апеляційний господарський суд, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, не здійснив всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак його висновки є передчасними.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких обставин, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1113, 1117, 11110-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.06.2008 р. та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.09.2008 р. у справі № 5/45 скасувати, а справу направити до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                       Н. Дунаєвська

Судді:                                                                               М. Михайлюк

          

                                                                                         Н. Мележик