УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-7498 від 2006 р. Головуючий у 1-ій
Категорія -12 інстанції - Макаров МО.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
РІШЕННЯ
Іменем України
30 листопада 2006 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.,
при секретарі - Колесніченко О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду від 18 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними, -
встановил
В листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 недійсними, оскільки фактично хотів продати своє майно, проте грошей не отримав. Відповідач скористався його тяжким матеріальним станом та ввів в оману відносно вчинених нотаріальних дій. У добровольному порядку вирішити конфлікт неможливо, оскільки відповідач не хоче з ним спілкуватися, тому він звернувся до суду.
Рішенням Дніпропетровського районного суду від 18 жовтня 2006 року в задоволені позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та задовольнити його вимоги, оскільки судом невірно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і постановити нове рішення за наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 1 липня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані АДРЕСА_1.
Відмовляючи в задоволені позову, районний суд прийшов до висновку, що позивач надав суду доказів про укладення договорів внаслідок обману та помилки, оскільки сторони мали наміри відносно купівлі-продажу спірного майна.
Відповідно до ст 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
2. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру не є договором дарування.
Згідно пояснень позивача та відповідача, сторони мали на меті укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. При цьому вони дійшли згоди відносно вартості цього майна.
Таким чином, укладений між сторонами договір дарування необхідно визнати недійсним, бо позивач не мав намірів безоплатно передати відповідачу спірне майно.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не надав суду доказів про розрахунок з позивачем за спірне майно, а також не звернувся до суду з самостійними вимогами про визнання договору купівлі-продажу дійсним, що також підтверджує обґрунтованість вимог позивача.
Оскільки задоволені позовні вимоги, то відповідно вимог СТ.88 ЩІК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по оплаті держмита у розмірі 97 грн. (а.с.5).
Керуючись ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду від 18 жовтня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визнати договори дарування будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 від 1 липня 2004 року, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровими номерами 3835 та 3833, недійсними.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 держмито у розмірі 97 грн.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржено до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.
Судді: