Справа № 254/9934/13-ц
Провадження № 2/254/296/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2014 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Заборського В.О.,
при секретарі Перевертайло І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника третьої особи Стрюкової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності, проживав її син ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_4 та двома доньками ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Сімейна життя у сина не склалось, на початку серпня 2011 року невістка разом з дітьми виїхала до іншого місця постійного проживання. Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07 вересня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 був розірваний. Неповнолітні діти сина на протязі більш ніж двох років проживають разом зі своєю мамою за іншою адресою. Перешкод в користуванні квартирою їм не чинилось, будь яких особистих речей та майна їхнього в квартирі немає. Колишня дружина сина є співвласником квартири АДРЕСА_2. На час звернення до суду в квартирі позивачки залишились зареєстровані лише двоє дітей сина, що обмежує її права як власника, оскільки вона не має можливості розпорядитись належний їй майном. До того ж, на цей час у неї склалось дуже скрутне матеріальне становище, вона сильно хворіє, постійно потрібні гроші на лікування, а вона не може продати свою квартиру та вимушена додатково нести витрати по утриманню квартири, сплачувати комунальні послуги.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, суду додатково пояснила, що на теперішній час її син знятий з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 і зареєстрований в квартирі АДРЕСА_5, а проживає разом із нею в квартирі АДРЕСА_3, оскільки він хворіє на сахарний діабет і потребує її догляду. Онучок вона не бачила майже три роки, з того часу коли невістка пішла від її сина і разом із дітьми виїхала до своєї мами, яка проживає по вул.. Літке у м. Донецьку. Зараз колишня невістка поживає по вул.. Чікірісова у м. Донецьку, де онучки і ходять в школу. Вихідні діти проводять у бабусі по вул.. Літке, інколи син забирає дівчаток у тещі, і проводить з ними час. Ключі від квартири по вул.. Полоцькій є тільки у неї, інколи вона їх дає сину. Зараз в квартирі по вул.. Полоцькій відсутні умови для проживання, в ній стоїть тільки диван і крісло, речей онучок, якими вони користуються в квартирі немає. Коли реєстрували онучок в квартирі, вона надавала на це згоду.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, крім того зазначив, що реєстрація дітей в квартирі перешкоджає позивачці розпорядитись своїм майном, бо з причини реєстрації онучок у неї зірвалось декілька угод з продажу квартири.
В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, суду пояснила, що 09 серпня 2011 року, після чергового скандалу з колишнім чоловіком ОСОБА_3, вона забрала дітей і виїхала до мами, яка проживає по вул.. Літке у м. Донецьку, а пізніше почала знімати окреме житло по вул.. Чікірісова у м. Донецьку. Між нею та ОСОБА_3 була усна домовленість, що діти будуть проживати з нею. Коли її знімали з реєстрації в квартирі по вул.. Полоцькій, ОСОБА_3 її запевняв, що діти залишаться зареєстровані в квартирі. В квартирі по вул.. Літке їй нічого не належить, співвласниками квартири є її мама та брат. В квітні місяці цього року, коли вона дізналась про цей позов, вона подарувала свою 1/4 частку квартири мамі і знялась з реєстрації. В квартирі по вул.. Полоцькій у м. Донецьку діти не проживають, але вони там іноді ночують з батьком, там знаходиться їх домашній одяг. З 11 червня 2014 року вона знову зареєструвалась в квартирі мами по АДРЕСА_2, оскільки збирається відвезти дітей на відпочинок до Криму.
Представник третьої особи Стрюкова Н.В. просила у позові ОСОБА_1 відмовити, оскільки штучно створені умови для визнання дітей такими, що втратили право користування квартирою, ключів від цієї квартири у ОСОБА_4 і дітей немає, іншої жилої площі в них немає.
Прокурор прокуратури Будьоннівскього району м. Донецька Ленченко О.О. просила у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що дівчата ОСОБА_6 і ОСОБА_7 приходять до батька на вихідні до квартири по вул.. Полоцькій. Останній раз їх там бачила на початку квітня 2014 року. Коли діти приходили, вона приходила до них в гості і бачила, що діти сплять на дивані, а батько ОСОБА_3 на кріслі. Позивачка ОСОБА_1 в квартирі ніколи не проживала. Останнім часом ОСОБА_3 на квартирі по вул.. Полоцькій не проживає, а тільки іноді туди приходить. Діти постійно проживають з мамою.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що останні півтора року вона бачить ОСОБА_4 з доньками по вул.. Літке у м. Донецьку, де проживає її мама.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу № 1299/41 від 30 березня 1998 року, право власності на квартиру зареєстровано 05 травня 1998 року в КП БТІ м. Донецька.
Із свідоцтв про народження вбачається, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Згідно довідки КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька», яка видана ОСОБА_1 04 листопада 2013 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 2 онучки: неповнолітня ОСОБА_6 і малолітня ОСОБА_7.
Члени комітету мікрорайону «Майський 2» Актом обстеження житлово-побутових і матеріальних умов проживання ОСОБА_1 від 21 червня 2013 року засвідчили, що в квартирі АДРЕСА_1 її онучки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, але проживають разом з матір'ю.
Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ОСОБА_3 з 25 вересня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, а якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом, а місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає, а місцем
В судовому засіданні встановлено і не заперечувалось учасниками процесу, що шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розірвано і з серпня 2011 року вони проживають окремо. В квартирі, яка належить позивачці на праві власності вони не зареєстровані і не проживають. Малолітня ОСОБА_7 за усною домовленістю між батьками, а неповнолітня ОСОБА_6 за власною волею, проживають разом із матір'ю ОСОБА_4 постійно в найманій квартирі по вул.. Чікірісова у м. Донецьку. Неповнолітня ОСОБА_6 і малолітня ОСОБА_7 не проживають в квартирі позивачки, яка доводиться їм бабусею, з серпня 2011 року, були в ній зареєстровані за її згодою, однак у відповідності до ч. 2 ст. 64 ЖК України вони не є членами її сім'ї, оскільки не проживали разом в цій квартирі і не вели спільне господарство.
Оцінивши наведені позивачем у відповідності із ст. 57 ЦПК докази в їх у сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 обґрунтованим, і для захисту її права власності необхідно визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 319, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 та малолітньої ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя :