Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2014 р. Справа № 805/7037/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді
головуючого судді Мальцевої Н.Г.
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, який мешкає в м.Горлівка,
до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Горлівка
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 613/05-03-17-03/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997) та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року". Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає висновки вказаного акту такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його законні права та охоронювані законом інтереси, виходячи з того, що відсутність за юридичною адресою контрагента позивача не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 крім цього, зазначає, що позивачем було правомірно визначено суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, а висновки податкового органу стосовно недійсності правочинів суперечать нормам діючого законодавства України. Також, позивач вказує на те, що оскільки за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_1 податкові зобов'язання не нараховані, внесення результатів перевірки до своїх електронних баз та розповсюдження даних результатів перевірки платника податків на рівні ДПА України є передчасним та порушує вимоги податкового законодавства. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити, визнати дії Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності за січень- лютий 2014 року в електронній базі даних "Податковий блок" - підсистемі - "Податковий аудит" на підставі проведеної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за результатами якої складено акт від 15.05.2014 року №613/05-03-17-03/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Аргадон»» протиправними, а також зобов'язати Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в електронній базі даних "Податковий блок" - підсистемі - "Податковий аудит" показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень - лютий 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень - лютий 2014 рік.
Представником позивача 14.07.2014 року до відділу діловодства та документообігу суду надано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
01.07.2014 року відповідачем на електронну адресу Донецького окружного адміністративного суду надіслані заперечення на позов, відповідно до яких відповідач з позовом не погодився, обгрунтовуючи це тим, що висновки акту відповідають діючому законодавству України, ТОВ «Аргадон» (контрагент позивача) не надано первинних документів фінасово-господарської діяльності, внаслідок чого, на даний час не можливо зробити висновок щодо правомірності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та податкових зобов'язань по деклараціях з ПДВ за перевіряємий період по взаємовідносинам з платниками податків. Крім цього, відповідач зазначає, що висновки щодо нікчемності правочинів укладних позивачем з його контрагентом зроблені податковим органом у відповідності до норм чинного законодавства, внаслідок чого відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
09.07.2014 року на адресу суду відповідачем надіслано заяву про розгляд справи за відсутності його представника в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 13.08.1993 року зареєстрований Виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області як фізична особа підприємець за адресою: АДРЕСА_1 за №2 256 017 0000 006862, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1 (а.с.32).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ №066880 фізична особа-підприємець ОСОБА_1, реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР 20013361534, займається видами діяльності: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (а.с. 31).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №60013334, виданого 09.04.2002 року ДПІ у Калінінському районі м.Горлівки, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (а.с.33).
15.05.2014 року Горлівською об'єнаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було складено акт №613/05-03-17-03/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997) та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року" (а.с.10-21).
Висновками вказаного акту податковим органом встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 87.1, ст.187 Податкового кодексу України, в частині оформлення податкових накладних по господарських операціях, які не здійснювались, що призвело до завищення податкових зобов'язань на суму 2123,00 грн. у січні 2014 року, п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2246,00 грн. у січні 2014 року, ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1, та як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності (а.с.10-21).
На підставі висновків акту №613/05-03-17-03/НОМЕР_1 від 15.05.2014 року відповідачем зроблено коригування показників податкової звітності позивача в АІС "Податковий блок" "Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", що підтверджується витягом з Аналітичної системи по платнику податків (а.с.66-72).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися в цій справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, регулюються нормами Податкового кодексу України.
Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пп.75.1.1. п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
За приписом пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 цього ж Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Як вбачається з акту №613/05-03-17-03/НОМЕР_1 від 15.05.2014 року, однією з підстав для висновків податкового органу, викладених у ньому щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій стали висновки ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АРГАДОН" в зв'язку з незнаходженням за юридичною адресою.
З цього приводу, суд вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положеннями ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, частиною 3 статті 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Тобто, основними та належними доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про відсутність за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГАДОН» на момент проведення перевірки позивача до вказаного реєстру не вносилось (а.с.83-85).
З огляду на наведене вище, суд зазначає, що відсутність за юридичною адресою, неможливість підтвердити відображення контрагентом сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Судом встановлено, що податковий орган, при здійсненні перевірки не перевіряв первинних документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність позивача з його контрагентами, як й первинні документи його контрагента, оскільки акт містить посилання на те, що контрагент позивача не знаходиться за зареєстрованим місцезнаходженням. Отже, висновок щодо ознак нікчемності правочинів здійснений відповідачем як наслідок незнаходження контрагента за юридичною адресою.
Однак, суд зазначає, що вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків.
Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
З наведеного випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Положеннями статті 204 Цивільного кодексу України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, усі треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Така презумпція може бути спростована у двох випадках: неправомірними мають вважатися такі правочини, які за змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемним, зокрема, є правочин щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми (ст. 547 ЦКУ); вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорюванні правочини).
З огляду на наведене, суд вважає, що висновки податкового органу не ґрунтуються на діючому законодавстві України.
Як зазначалося вище, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені з використанням лише інформації, наявної у податкових органах, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліках, внаслідок чого вони не є обґрунтованими та є безпідставними.
Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.
Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.
Такий висновок у повній мірі відповідає положенням ст.61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до п.8 ст.19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дії, визначені законом.
За приписом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податків товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної ) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, і складаються з сум податку, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою 193.1 ст.193 Кодексу протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів у тому числі необорот7их матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні матеріальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом податкового періоду.
З наведених вище законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника податків на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів, зокрема податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою податкову накладну якій зазначено в окремих рядках:.... е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...".
Пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата.
При цьому, податковим кодексом України або іншими нормативно-правовими актами не встановлено будь-яких обмежень ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Судом встановлено, що на підтвердженя реальності господарських операцій з придбання товару та правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем на адресу відповідача, згідно з листом вих.№01/-1 від 02.04.2014 року, були направлені: податкова накладна №299 від 03.01.2014 року; видаткова накладна №299 від 03.01.2014 року; податкова накладна №3861 від 27.01.2014 року; видаткова накладна №3861 від 27.01.2014 року; податкова накладна №4016 від 28.01.2014 року; видаткова накладна №4016 від 28.01.2014 року; платіжне доручення №26 від 05.02.2014 року; податкова накладна №1 від 03.01.2014 року; податкова накладна №2 від 08.01.2014 року; податкова накладна №3 від 14.01.2014 року; податкова накладна №4 від 08.01.2014 року; податкова накладна №5 від 10.01.2014 року; податкова накладна №6 від 13.01.2014 року; податкова накладна №7 від 08.01.2014 року; податкова накладна №8 від 23.01.2014 року; податкова накладна №9 від 22.01.2014 року; податкова накладна №10 від 27.01.2014 року; податкова накладна №11 від 27.01.2014 року; податкова накладна №12 від 28.01.2014 року; податкова накладна №13 від 28.01.2014 року; податкова накладна №14 від 28.01.2014 року; видаткова накладна №1 від 03.01.2014 року; видаткова накладна №3 від 15.01.2014 року; видаткова накладна №4 від 16.01.2014 року; видаткова накладна №5 від 16.01.2014 року; видаткова накладна №6 від 16.01.2014 року; видаткова накладна №7 від 16.01.2014 року; видаткова накладна №8 від 16.01.2014 року; видаткова накладна №9 від 27.01.2014 року; видаткова накладна №10 від 30.01.2014 року (а.с.22, 23-29, 34-56).
Податковим органом не доведено нереальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки вказані правочини та їх виконання, а також первинні документи податковим органом не було досліджено під час проведення перевірки.
Крім цього, відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових питних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з абз. 1, 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування зменшення податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування /або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення правлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Отже, у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах законодавство не передбачає.
Між тим, у спірних правовідносинах податковий орган податкового повідомлення-рішення не приймав, що є порушенням норм ст.58 Податкового кодексу України.
Згідно з ст.20 Податкового кодексу України податковий орган здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.
Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України, Міністерством доходів і зборів України.
Наказом Міністерства доходів і зборів "Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця" №165 від 14.06.2013 року, наказом ДПС України від 15.05.12 №420, яким затверджено Методичні рекомендації щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН та Інструкцію користувача АС "Система співставлення реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)".
Зазначеними наказами створені такі програмні продукти, а саме: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Таким чином, АІС "Податковий блок" підсистеми "Податковий аудит" є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в АІС "Податковий блок" підсистеми "Податковий аудит", формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їй відповідати.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що самостійна зміна відповідачем в АІС "Податковий блок" підсистеми "Податковий аудит" позивача на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача.
Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками податку на додану вартість, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.
За таких обставин, невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, і така невідповідність має для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.
З огляду на вимоги діючого законодавства України, відповідач не врахував зазначені норми та, у порушення норм вищезазначеного законодавства, здійснив зміни в АІС "Податковий блок" підсистеми "Податковий аудит" щодо коригування показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень - лютий 2014 р.
За таких обставин, враховуючи, що за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення - рішення не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд дійшов висновку про те, що відповідачем безпідставно було внесено зміни до автоматизованої системи АІС "Податковий блок" підсистеми "Податковий аудит" щодо показників податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень - лютий 2014 р.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За приписом ч.2 ст.71 цього ж Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до квитанції №0921883776 від 10.06.2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в розмірі 74,00 грн., який підлягає поверненню позивачеві.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати дії Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головоного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності за січень - лютий 2014 року в електронній базі даних "Податковий блок" - підсистемі - "Податковий аудит" на підставі проведеної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №613/05-03-17-03/НОМЕР_1 від 15.05.2014 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальником ТОВ «Аргадон» (код ЄДРПОУ 38586997) та контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року" протиправними.
Зобов'язати Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в електронній базі даних "Податковий блок" - підсистемі - "Податковий аудит" показники податкової звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень- лютий 2014 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень- лютий 2014 рік.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 74 (сімдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мальцева Н.Г.