2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3980/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Островська О.П., розглянувши в м.Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Харківській області, Прокуратури Харківської області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління юстиції у Харківській області та Прокуратури Харвіської області, в якому послався, що 24 травня 2013 року він звертався до Головного управління юстиції у Харківській області зі зверненням на дії арбітражного керуючого ОСОБА_3 під час виконання нею обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток». На це звернення ним отримано відповідь від 7 червня 2013 року за № вих. С-142/06-27, яка на його думку не містить повної об'єктивної інформації стосовно невиконання арбітражним керуючим рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, а також містить інформацію про виплату йому компенсації у листопаді 2011 року у розмірі 1870,08 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн., яка є недійсною. У зв'язку з цим він 29 серпня 2013 року направив на ім'я цього відповідача нову заяву, в якій виклав факти, які свідчили про необ'єктивність, формалізм та небажання його відділу розібратися з діями арбітражного керуючого, а саме: щодо підстав невиконання ним рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, а також щодо не з'ясування достовірності виплати ним йому у листопаді 2011 року компенсації у розмірі 1870,08 гр. та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн. Вважаючи, що перешкод для виконання цього рішення суду не існує, а оскільки відповідно до Положення про відділ з питань банкрутства ГУ Юстиції у Харківській області - відділ має право під час перевірки та у разі надходження заяв і скарг вимагати у арбітражного керуючого пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості, а тому він просив витребувати у керуючого та направити на його адресу копію протесту прокуратури Московського району м. Харкова від 24.05.2012 року №04-25-1904, яким останнього зобов'язано вирішити питання про нарахування компенсації за затримку виплати йому заробітної плати. На цю заяву він від зазначеного відповідача отримав відповідь від 16.09.2013 року за вих. № С-246/06-27 про те, що відповідачем 13 вересня 2013 року направлено до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства Юстиції України листа з проханням вирішити питання щодо здійснення заходу контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток», після отримання відповіді від МЮ України про подальші заходи контролю щодо арбітражного керуючого ОСОБА_3, позивач буде повідомлений.

Не дочекавшись такого повідомлення, він 11 листопада 2013 року звернувся з заявою до прокурора Харківської області про сприяння йому, як у отриманні відповіді від відповідача Головного управління юстиції у Харківській області на своє звернення від 29.08.2013 року, так і щодо надання йому результату розгляду вказаного звернення цього відповідача до Департаменту Міністерства Юстиції України. 22 грудня 2013 року, не отримавши від відповідача прокуратури Харківської області відповіді на своє звернення, він повторно подав заяву з проханням повідомити його про результати розгляду його попереднього звернення від 11 листопаду 2013 року, на що листом № вих. 07/1/1-1-14 від 04.03.2014 року цей відповідач повідомив, що його звернення від 11 листопаду 2013 року направлено на розгляд відповідачеві Головному управлінню юстиції у Харківській області, який ним не отримано, тому ця заява від 11 листопаду 2013 року повторно направлена цьому відповідачеві, про результати розгляду вказане відомство зобов'язано проінформувати його та прокуратуру області. Не погодившись з цим, 21 січня 2014 року позивачем було направлено заяву до Генеральної прокуратури України з проханням зобов'язати прокурора Харківської області відкликати його звернення від 11 листопада 2013 року і провести за викладеними у ньому фактами працівниками обласної прокуратури ретельну перевірку бездіяльності відповідача Головного управління юстиції у Харківській області щодо ненадання йому відповіді на звернення від 29.08.2013 року з наданням правової оцінки діям керівництва Головного управління юстиції у Харківській області, яке тривалий час не надає йому відповіді стосовно невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_3 рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, та стосовно достовірності виплати йому згідно з протестом прокуратури Московського району м. Харкова нарахованої компенсації з суми заборгованості по заробітній платі. Листом від 4 березня 2014 року т.в.о прокурору Харківської області його повідомив, що його звернення до Генеральної прокуратури України від 21 січня 2014 року про відкликання його заяви від 11 листопаду 2013 року з Головного управління юстиції у Харківській області, розглянуто, за інформацією Головного управління юстиції у Харківській області відповіді на всі його звернення надані без уточнення, які саме відповіді. Також у цьому повідомленні відсутня інформація , чи вживалися прокуратурою Харківської області будь-які заходи по відкликанню його звернення від 11 листопаду 2013 року.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач Головне управління юстиції у Харківській області при розгляді його звернень у порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» протягом тривалого часу допустив бездіяльність, безпідставно не вживає заходів, як щодо отримання необхідного дозволу з Департаменту Міністерства Юстиції України щодо права здійснення заходів контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 на підставі його звернення від 28.082013 року, так і відповідно щодо розгляду його звернення від 29.082013 року.

Відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян» нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян покладено на Генерального прокурора України та підпорядкованим йому прокурорам, які вживають заходи щодо поновлення порушених прав громадян та притягують порушників до відповідальності.

Тому позивач просить суд :

- визнати неправомірними дії прокуратури Харківської області про направлення двічі у порушення ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» його звернення від 11 листопада 2013 року до Головного управління юстиції Харківської області;

- зобов'язати прокуратуру Харківської області згідно зі ст. 29 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» вжити невідкладних заходів прокурорського реагування до посадових осіб Головного управління юстиції у Харківській області, які відповідно до ст.ст. 15,19 Закону України «Про звернення громадян» є відповідальними за своєчасне надання йому відповіді на його звернення від 29.08.2013 року, а в разі встановлення з боку цих посадових осіб адміністративного правопорушення скласти відносно них на підставі ст. 212-3 Кодексу України «Про адміністративні порушення» адміністративний протокол;

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління юстиції у Харківській області, яка відобразилася у відсутності з його боку контролю за своїм особистим зверненням до Департаменту Мінюста України від 13.09.2013 року щодо отримання Головним управлінням юстиції Харківської області від нього права на здійснення відповідних заходів контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 на підставі його звернення від 29.08.2013 року;

- визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Харківській області про надання йому на його звернення від 24.05.2013 року неповної та недостовірної відповіді, що підтверджується листом-відповіддю від 7.06.2013 року за вих. №142/06-27;

- зобов'язати Головне управління юстиції у Харківській області надати йому повну та достовірну відповідь на питання, що викладені у його зверненнях від 24.05.2013 року та від 29.08.2013 року, а саме:

стосовно невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_3 рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку,

стосовно достовірної виплати йому згідно з протестом прокуратури Московського району м. Харкова нарахованої йому компенсації з суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 4675,20 грн. за лютий-червень 2008 року у листопаді 2011 року, та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного від 23 червня 2014 року розгляд адміністративної справи призначено в порядку скороченого провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії щодо розгляду звернення, у тому числі інформаційного запиту, фізичної або юридичної особи розглядаються в порядку скороченого провадження.

01 липня 2014 року відповідачами отримано копію ухвали про відкриття скороченого провадження, що підтверджується відміткою про отримання у повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с.28,29). У строк, встановлений ч.3 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечень проти позову та необхідних документів або заяву про визнання позову до суду не подав.

Таким чином, відповідачі є належним чином повідомлені про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження вказаних органів щодо вжиття заходів реагування є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією цих уповноважених органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Згідно із положеннями статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулюються Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Статтями 4, 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (частина 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено права громадянина при розгляді заяви чи скарги та встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має зокрема право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Вказаній нормі кореспондує стаття 19 цього ж Закону, у якій закріплено обов'язки органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяви чи скарг, зокрема:- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Отже, чинним законодавством закріплений прямий обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян надати належну обґрунтовану відповідь на звернення громадян.

Обов'язку надання відповіді кореспондує право громадянина одержати письмову відповідь за результати розгляду заяви чи скарги.

Судом встановлено, що 24 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача Головного управління юстиції у Харківській області зі зверненням на дії арбітражного керуючого ОСОБА_3 під час виконання нею обов'язків ліквідатора у справі №Б-39/213-08 про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток», по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2009 року про здійснення позивачеві виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку.

На це звернення ним отримано від цього відповідача відповідь від 7 червня 2013 року за № вих. С-142/06-27, в якій було повідомлено наступне:

Відповідно до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом МЮ України від 15.01.2013 року №113/5, зареєстрованого у МЮ України 21.01.2013 року за №140/22672, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють МЮ України, як державний орган з питань банкрутства та за дорученням МЮ України - Головні управління юстиції МЮ України в АРК, в областях, містах Києві, Севастополі, як територіальні органи з питань банкрутства.

Відповідно до Положення про відділ з питань банкрутства ГУ юстиції у Харківській області, затвердженого наказом ГУ юстиції у Харківській області від 14.02.2013 року №130/3, відділ з питань банкрутства має право під час перевірки та у разі надходження заяв і скарг вимагати у арбітражного керуючого пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості стосовно виконання ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора відповідно до законодавства.

На виконання зазначених норм відділом було витребувано пояснення у арбітражного керуючого ОСОБА_3, яка несе відповідальність за повноту та достовірність наданих пояснень та документів. За результатами наданих матеріалів, відділом встановлено.

Так, стосовно невиконання рішення ленінського районного суду м. Луганська про здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, з пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_3 вбачається, що 29.12.2008 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження по справі №Б-39/213-08 про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів, з яких: 3798433,40 гр. - вимоги кредиторів, 1654560,18 грн. - заробітна плата.

Постановою господарського суду Харківської області від 01.03.2012 року АТВТ «Свемон-Восток» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

З наданих документів також вбачається, що сума заборгованості по заробітній платі була включена до реєстру вимог кредиторів ( відповідно до даних бухгалтерського обліку) та погашена 02.11.2011 року, про що свідчить відомість на видачу грошей №9 від 02.11.2011 року «Заборгованість по заробітній платі 2008 року».

Арбітражним керуючим ОСОБА_3 отримано протест прокуратури Московського району м. Харкова від 24.05.2012 року №04-25-1904 вих.-12, яким останню зобов'язано вирішити питання про нарахування компенсації за затримку виплати заробітної плати.

У поясненнях від 25.05.2012 року на протест прокуратури Московського району м. Харкова ліквідатор ОСОБА_3 зазначила, що компенсація за затримку виплати заробітної плати нарахована.

Зазначену компенсацію, як фінансову санкцію, відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» включено до шостої черги вимог кредиторів. Після затвердження відповідного реєстру вимог кредиторів зборами членів комітету кредиторів, погашення шостої черги вимог кредиторів буде відбуватися відповідно до ст. 31 Закону.

Приписами ст. 31 ч.1 Закону зазначено, що кошти, отримані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. У першу чергу погашаються вимоги щодо виплати заборгованості по заробітній платі, у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Частиною 2 ст. 31 Закону передбачено, що вимоги наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Також ліквідатором надано реєстр вимог кредиторів АТВТ «Свемон-Восток», у якому вимоги позивача у розмірі 2360,99 грн. включено до шостої черги.

У довідці №10/вих-13 арбітражним керуючим ОСОБА_3 повідомлено, що була нарахована компенсація з суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 4675,20 грн., за лютий-червень 2008 року у листопаді 2011 року, та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн. Всього нараховано компенсаційних виплат у сумі 2360,99 грн., які внесено до шостої черги вимог кредиторів, як штрафну санкцію.

Таким чином, проаналізувавши надані до відділу документи вбачається, що компенсаційні виплати будуть погашені у відповідності до норм ст. 31 Закону, тобто після погашення вимог кожної наступної попередньої черги у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута, після задоволення вимог попередньої черги».

Не погодившись з цією відповіддю, яка на його думку не містить повної об'єктивної інформації стосовно невиконання арбітражним керуючим рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, а також містить інформацію про виплату йому компенсації у листопаді 2011 року у розмірі 1870,08 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн., яка є недійсною, позивач 29 серпня 2013 року направив на ім'я цього ж відповідача нову заяву, в якій виклав факти, які свідчили про необ'єктивність, формалізм та небажання відділу розібратися з діями арбітражного керуючого, а саме: щодо підстав невиконання ним рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, а також щодо не з'ясування достовірності виплати ним йому у листопаді 2011 року компенсації у розмірі 1870,08 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн., вважаючи, що перешкод для виконання рішення суду не існує, а оскільки відповідно до Положення про відділ з питань банкрутства ГУ Юстиції у Харківській області - відділ має право під час перевірки та у разі надходження заяв і скарг вимагати у арбітражного керуючого пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості, тому він також просив витребувати у керуючого та направити на його адресу копію протесту прокуратури Московського району м. Харкова від 24.05.2012 року №04-25-1904, яким останнього зобов'язано вирішити питання про нарахування компенсації за затримку виплати йому заробітної плати.

На цю заяву від зазначеного відповідача позивач отримав відповідь від 16.09.2013 року за вих. № С-246/06-27 про те, що згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідачем 13 вересня 2013 року за № С-246/06-14 направлено до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства Юстиції України листа з проханням вирішити питання щодо здійснення заходу контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток», після отримання відповіді від МЮ України про подальші заходи контролю щодо арбітражного керуючого ОСОБА_3, позивач буде повідомлений додатково.

До теперішнього часу остаточної відповіді на вказане звернення від 29 серпня 2013 року позивачем не отримано, також не надано відповіді стосовно його прохання витребувати у керуючого та направити на його адресу копію протесту прокуратури Московського району м. Харкова від 24.05.2012 року №04-25-1904.

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами, копіями звернень позивача та відповідей на них, копією рішення суду, ухвали про роз'яснення рішення суду.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вказаним відповідачем на звернення позивача від 24 травня 2013 року, відповідачем у відповідності з Законом України «Про звернення громадян» відповідь надана, вона містить у собі відповіді на всі поставлені ним питання.

Та обставина, що позивач не погодився зі змістом цієї відповіді і звернувся до цього відповідача повторно, не є підставою вважати, що відповідачем не розглянуто попереднє звернення у встановленому Законом України «Про звернення громадян», порядку.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дії Головного управління юстиції у Харківській області про надання позивачеві на його звернення від 24.05.2013 року неповної та недостовірної відповіді листом-відповіддю від 07.06.2013 року за вих. №142/06-27.

Що стосується розгляду вказаним відповідачем повторного звернення позивача від 29 серпня 2013 року, то суд приходить до висновку, що вказаним відповідачем у повній мірі щодо цього звернення вимоги Закону України «Про звернення громадян» не виконано, оскільки після розгляду цього звернення відповідач листом від 16.09.2013 року надав позивачеві проміжну відповідь, а про остаточні результати розгляду цього звернення так і не повідомив.

Тому суд вважає, що є підстави для зобов'язання Головного управління юстиції у Харківській області надати йому остаточну відповідь на питання, що викладені у його зверненні від 29.08.2013 року.

Що стосується вимог про визнати неправомірною бездіяльність Головного управління юстиції у Харківській області, яка відобразилася у відсутності з його боку контролю за своїм особистим зверненням до Департаменту Мінюста України від 13.09.2013 року щодо отримання Головним управлінням юстиції Харківської області від нього права на здійснення відповідних заходів контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 на підставі його звернення від 29.08.2013 року, то в цій частині суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки звернення до Департаменту Мінюста України від 13.09.2013 року щодо отримання Головним управлінням юстиції Харківської області від нього права на здійснення відповідних заходів контролю відносно арбітражного керуючого ОСОБА_3 є його правом, а не обов'язком, воно було здійснено за його власною ініціативою, що входить до його повноважень, отже є його дискреційними повноваженнями.

Вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача Головного управління юстиції у Харківській області, та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача прокуратури Харківської області, то суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про звернення громадян» нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.

Відповідно до статті 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (стаття 5 Закону).

Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.

Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» визначено предмет прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, яким є:1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до п.5.10 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 01 квітня 2010 року № 18, строк виконання документа рахується з дня реєстрації у прокуратурі. Якщо закінчення строку виконання припадає на неробочий час, то останнім днем строку виконання вважається перший наступний за ним робочий день. Згідно п.п. 7.1 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України вихідні документи обробляються секретаріатом і надсилаються адресатам централізовано в день їх одержання від структурних підрозділів (виконавця) або не пізніше наступного робочого дня.

Процедура щодо розгляду звернень громадян, поміж зазначеного, регулюється Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України № 9гн від 21.06.2011 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.4 розділу 1 Інструкції, зверненням є викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.

Заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції, за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; приєднано до скарги, що раніше надійшла або до матеріалів кримінальної справи.

За підсумками вирішення звернень прокуратурою може бути прийнято одне з визначених пунктом 4.14 розділу 4 Інструкції рішень, в тому числі відхилено вимоги заявника, викладені у зверненні, які визнані необґрунтованими.

Відповідно до п. 2.4 наказу Генерального прокурора №9гн-1 від 05.12.2012 року «Про внесення змін та доповнень до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, заяви та скарги, які надійшли до органів прокуратури без долучення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю) уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю.

Судом встановлено, що не дочекавшись від відповідача Головного управління юстиції у Харківській області відповіді на своє звернення від 29.08.2013 року, позивач 11 листопада 2013 року звернувся з заявою до прокурора Харківської області про сприяння йому, як у отриманні відповіді від відповідача Головного управління юстиції у Харківській області на своє звернення від 29.08.2013 року, так і щодо надання йому результату розгляду вказаного звернення цього відповідача до Департаменту Міністерства Юстиції України.

22 грудня 2013 року, не отримавши від відповідача прокуратури Харківської області відповіді на своє звернення, він повторно подав заяву з проханням повідомити його про результати розгляду його попереднього звернення від 11 листопаду 2013 року, на що листом № вих. 07/1/1-1-14 від 8 січня 2014 року цей відповідач повідомив, що його звернення від 11 листопаду 2013 року направлено на розгляд відповідачеві Головному управлінню юстиції у Харківській області, який ним не отримано, тому ця заява від 11 листопаду 2013 року повторно направлена цьому відповідачеві, про результати розгляду вказане відомство зобов'язано проінформувати його та прокуратуру області.

Не погодившись з цим, 21 січня 2014 року позивачем було направлено заяву до Генеральної прокуратури України з проханням зобов'язати прокурора Харківської області відкликати його звернення від 11 листопаду 2013 року і провести за викладеними у ньому фактами працівниками обласної прокуратури ретельну перевірку бездіяльності відповідача Головного управління юстиції у Харківській області щодо ненадання йому відповіді на звернення від 29.08.2013 року з наданням правової оцінки діям керівництва Головного управління юстиції у Харківській області, яке тривалий час не надає йому відповіді стосовно невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_3 рішення Ленінського районного суду м. Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку, та стосовно достовірності виплати йому згідно з протестом прокуратури Московського району м. Харкова нарахованої компенсації з суми заборгованості по заробітній платі. Це звернення було Генеральною прокуратурою України передано на розгляд відповідачеві прокуратурі Харківської області.

Листом від 4 березня 2014 року за №07/1/1-1-14 т.в.о прокурора Харківської області повідомив позивача, що його звернення до Генеральної прокуратури України від 21 січня 2014 року про відкликання його заяви від 11 листопаду 2013 року з Головного управління юстиції у Харківській області, розглянуто.

Також у відповіді зазначено наступне:

«Встановлено, що прокуратурою області його звернення від 11.11.2013 року щодо неналежного розгляду ГУ попередніх звернень 18.11.2013 року за №07/1/1-р-13 та повторно 08.01.2014 року за № 07/1/1-1-14 направлено за належністю до зазначеного органу із зворотнім інформуванням про прийняте рішення прокуратуру області.

За інформацією ГУ від 20.01.2014 року за №С-5/06-27 на попередні звернення 07.062013 року за №С-142/06-27, 22.09.2013 року, 25.10.2013 року, 29.11.2013 року та 11.12.2013 рорку за №С-246/06-27 надані відповіді, у тому числі повідомлено про відсутність на час їх розгляду, відповіді з Департаменту нотаріату та банкрутства Міністерства Юстиції України, у зв'язку з чим Головним управлінням відібрані пояснення у арбітражного керуючого ОСОБА_3, яка виконувала повноваження ліквідатора у справі про банкрутство АТВТ «Свемон-Восток».

Роз'яснено, що у разі незгоди з прийнятим за зверненнями Головним управлінням рішенням, має право звернутися до суду.

Підстав для внесення актів прокурорського реагування на даний час немає.

Щодо неотримання з Головного Управління відповіді на звернення, яке було направлено 05.06.2012 року з листом прокуратури області за №05/2/3-30-12, то як видно з інформації Головного Управління від 14.02.2014 року №С-5/06-27/2, звернення з супровідним листом прокуратури області до цього органу не надходило.

Проте згідно з даними журналу вихідної кореспонденції прокуратури області, вказане звернення із супровідним листом за №07/1-р-12 5 червня 2012 року направлено простим листом до Головного Управління.

Порядок надання поштових послуг регламентується діючим Законом України «Про поштовий зв'язок», Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 та наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року №1149, зареєстрованим у МЮ України від 19.12.2007 року за №1383/14650.

Відповідно до листа Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» проста письмова кореспонденція, яка приймається для пересилання без видачі розрахункового документа про прийняття, тобто поштові відправлення , які доставляються адресату без розписки, листоношами вкладаються в абонентські поштові шафи, які розташовані у під'їздах житлових та адміністративних будинків. У зв'язку з цим Харківська дирекція УДППЗ «Укрпошта» не може надати підтверджуючу інформацію про фактичну їх доставку.

Стосовно доводів щодо порушення прокуратурою області вимог ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду зазначеного звернення, то згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про прокуратуру» перевірки за заявами фізичних осіб проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, їх посадовими особами.

Відповідно до п. 2.4 наказу Генерального прокурора №9гн-1 від 05.12.2012 року «Про внесення змін та доповнень до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, заяви та скарги, які надійшли до органів прокуратури без доручення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю) уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю.

Ураховуючи викладене, а також те, що до заяви від 11.11.2013 року наявні рішення або їх копії, які присмалися за попередніми зверненнями, не додано, прокуратурою області прийнято рішення про направлення заяви для розгляду до Головного управління.

У разі незгоди рішенням, прийнятим за зверненням, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 16 Закону України «Про звернення громадян, позивач має право оскаржити його вищестоящому прокурору або до суду».

Вказані обставини підтверджуються наданими суду доказами, копіями звернень, відповідей на них.

Виходячи зі змісту вказаної відповіді та попередніх відповідей, суд вважає, що у даному випадку звернення позивача до відповідача прокуратури Харківської області від 11.11.2013 року належним чином не розглянуто та відповіді цим відповідачем по суті звернення не надано.

Суд вважає, що відповідач прокуратура Харківської області двічі надсилаючи вказане звернення позивача на розгляд Головного управління юстиції в Харківській області, фактично ухилилася від його розгляду.

Посилання відповідача прокуратури Харківської області у зазначеній відповіді, на положення ст.21. Закону України «Про прокуратуру» та положення п. 2.4 наказу Генерального прокурора №9гн-1 від 05.12.2012 року «Про внесення змін та доповнень до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, згідно яких заяви та скарги, які надійшли до органів прокуратури без долучення до них копій відповідей органів державного нагляду (контролю) уповноважених на їх розгляд, надсилаються за належністю, у даному випадку є безпідставними.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Як вбачається з тексту звернення позивача від 11.11.2013 року позивач звертався до відповідача прокуратури Харківської області з проханням у наданні йому сприяння, саме, як у отриманні відповіді від відповідача Головного управління юстиції у Харківській області на своє звернення від 29.08.2013 року, так і щодо надання йому результату розгляду вказаного звернення цього відповідача до Департаменту Міністерства Юстиції України, оскільки відповідей від цього органу він не отримав, тобто мало місце не прийняття Головного управління юстиції у Харківській області у встановлені строки рішень з цих питань з приводу яких до цього органу звертався позивач, що давало право прокуратурі Харківської області розглянути звернення позивача від 11.11.2013 року по суті, тобто у зв'язку з неприйняттям Головним управлінням юстиції у Харківській області остаточного рішення за зверненням позивача.

Таким чином, у даному випадку згідно зі ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» відповідач прокуратура Харківської області не мав права передавати розгляд звернення позивача від 11.11.2013 року, органу, на бездіяльність якого він скаржився.

Отже, надіславши вказане звернення позивача до Головного Управління юстиції у Харківській області з пропозицією розглянути його та надати відповідь позивачеві та прокуратурі області, відповідач прокуратура Харківської області, не розглянувши по суті це звернення та не проконтролювавши виконання своєї пропозиції, не надавши остаточної відповіді позивачеві по суті звернення, тим самим у повній мірі не виконала свої повноваження, визначені законом.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання прокуратуру Харківської області згідно зі ст. 29 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» вжити невідкладних заходів прокурорського реагування до посадових осіб Головного управління юстиції у Харківській області , які відповідно до ст. 15,19 Закону України «Про звернення громадян» є відповідальними за своєчасне надання йому відповіді на його звернення від 29.08.2013 року, а в разі встановлення з боку цих посадових осіб адміністративного правопорушення скласти відносно них на підставі ст. 212-3 Кодексу України «Про адміністративні порушення» адміністративний протокол, то в цій частині суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки органи прокуратури здійснюють повноваження та виконують лише ті обов'язки, які визначені для них законом.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вжиття заходів прокурорського реагування є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, вищевказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідачі у даному випадку діяли не в повній мірі на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому позовні вимоги позивача у зазначеній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 73,08 грн. який підлягає поверненню пропорційно задоволеним вимогам (а.с.23).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Харківській області, Прокуратури Харківської області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відповідача Головне управління юстиції у Харківській області по ненаданню позивачеві ОСОБА_1 повної відповіді на його звернення від 29.08. 2013 року.

Зобов'язати відповідача Головне управління юстиції у Харківській області надати йому повну відповідь на питання, що викладені у зверненні позивача ОСОБА_1 від 29.08.2013 року, а саме:

- стосовно невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_3 рішення Ленінського районного суду м.Луганська про здійснення йому виплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати по день отримання розрахунку;

- стосовно достовірної виплати йому згідно з протестом прокуратури Московського району м. Харкова нарахованої йому компенсації з суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 4675,20 грн. за лютий-червень 2008 року у листопаді 2011 року, та 3% річних від суми простроченої заборгованості по заробітній платі за 2008-2011 роки у розмірі 490,91 грн.

Визнати неправомірними дії відповідача прокуратури Харківської області про направлення двічі звернення позивача ОСОБА_1 від 11 листопаду 2013 року, адресованого Прокурору Харківської області на розгляд до Головного управління юстиції Харківської області.

Зобов'язати відповідача прокуратуру Харківської області розглянути звернення позивача ОСОБА_1 від 11 листопаду 2013 року, адресованого Прокурору Харківської області та надати йому відповідь по суті звернення.

В іншій частині позовних вимог позивачеві ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 58,48 грн. (п'ятдесят вісім гривень 48 копійок).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, рішення суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Островська