02.07.2014 Суддя: Попова В. О.

Справа № 253/7560/14-ц

У Х В А Л А

02 липня 2014 року Центрально -Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі: головуючого судді Попової В.О.; при секретарі Лисенко В.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1 , до Кредитно-депозитного центру «Профессионал» про стягнення коштів /повернення депозиту/ , стягнення процентів за фактичну кількість днів користування коштами та про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2014 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, належні боржнику в розмірі 171 000 гривень, що знаходяться на будь-яких рахунках відповідача, а також просив на все рухоме та нерухоме майно боржника накласти заборону на його відчуження .

В обґрунтування зазначених вимог у тексті заяви зазначено, що відповідач ухиляється від повернення позивачу належного їй вкладу та нарахованих відсотків, у зв'язку із чим неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно вимог ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справи, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду із вказаною заявою про забезпечення позову, на підтвердження своїх доводів представник позивача ОСОБА_1 не зазначив, на які саме рахунки він просить суд накласти арешт та чи утримують ці рахунки заробітну плату працівників відповідача. Крім того ОСОБА_1 на підтвердження доводів своєї заяви ніяких доказів суду не надав : заявником не надано жодних відомостей про наявність у відповідача грошових коштів, на він просить слід накласти арешт та належність відповідачу на праві власності рухомого та нерухомого майна, на яке він просить накласти заборону на відчуження , також відсутні докази на підтвердження того чи достатньо обґрунтоване припущення щодо утруднення та неможливості виконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення, що є порушенням вимог ст. 151 ЦПК України.

За таких обставин суд вбачає, що представником позивача не надано доказів на підтвердження доводів заяви, доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози в унеможливлені виконання рішення суду в разі задоволення позову, та враховує те, що судом не встановлено та в заяві не зазначено, на яке конкретне майно слід накласти арешт та заборону на відчуження. Крім того суд зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може призвести до порушення прав відповідача, який буде позбавлений можливості виплачувати заробітну плату працівникам.

Проаналізувавши фактичні обставини по справі і характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявник не довів беззаперечними доказами наявність тих обставин, на підставі яких він пропонує суду вжити заходів до забезпечення позову і які свідчили б про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог заявника про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти та заборону на відчуження рухомого та нерухомого майна, що належить відповідачу, тому зазначені вимоги позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1 , до Кредитно-депозитного центру «Профессионал» про стягнення коштів /повернення депозиту/ , стягнення процентів за фактичну кількість днів користування коштами та про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. О. Попова