Справа № 344/20596/13-к
Провадження № 11-кп/779/215/2014
Категорія ч. 1 ст. 296 КК України
Головуючий у І інстанції Лазарів О. Б. Суддя-доповідач Попович С. С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.
Кривобокової Н. М., Стефурака Є. М.
з участю секретаря с/з Шандаловича А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013090750000149 щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рогатина, без постійного місця проживання, за ч. 1 ст. 296 КК України за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2014 року, з участю прокурора Стефанишина І.Я., захисника ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_4, -
в с т а н о в и л а :
Захисник ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить : визнати обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні як такий, що був складений на основі недопустимих доказів, скасувати вказаний вирок як в частині взяття обвинуваченого під варту так і в частині засудження ОСОБА_4 як такий, що був прийнятий з порушенням чинного законодавства та закрити кримінальне провадження, відшкодувати збитки завдані незаконним застосуванням запобіжного заходу - взяття під варту, визначивши суму збитків.
Вказаним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України з призначенням покарання два місяці арешту.
Захисник вважає, що суд ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення. Не врахував положень закону про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи. Що «Львівська залізниця» не вправі була викидати речі обвинуваченого, незаконні дії ОСОБА_7, котрий виносив речі, обурили його підзахисного, і тому він пішов з'ясувати обставини, що призвело до події що мала місце. Обвинувачення не довело, що ОСОБА_4 було правомірно виселено з приміщення. Що за твердженням ОСОБА_4 ОСОБА_6 перший напав на нього, а він захищався. Це виходить з показань свідка ОСОБА_7 А тому вважає, що конфлікт виник з вини ОСОБА_6 і в діях обвинуваченого відсутній склад злочину передбаченого ст. 296 КК України. Такі дії при обставинах у справі можна було б кваліфікувати хіба що за ч. 1 ст. 125 КК України. Голослівні звинувачення, що ОСОБА_4 малярною щіткою зірвав роботу вокзалу, що підтверджується відповіддю на його адвокатський запит. ОСОБА_4 звинувачено та засуджено за злочин який він не вчиняв. Вважає, що не враховано також і те, що ОСОБА_4 теж отримав тілесні ушкодження. ОСОБА_4 було позбавлено ряд прав передбачених Законами України та міжнародними Конвенціями.
Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 21 серпня 2013 року близько 11 год. 40 хв., знаходячись в громадському місці на території вокзалу станції Івано-Франківськ, що по вулиці Привокзальній, 1, в м. Івано-Франківську, зайшов у приміщення приймальної начальника вокзалу, тримаючи в руці малярну щітку та нічого не пояснюючи, підбіг до вхідних дверей начальника. Виконувач обов'язків секретаря ОСОБА_8 запитала кого він шукає, на що останній нічого не відповів, а побачивши відкриті вхідні двері у кабінет заступника начальника вокзалу, забіг у його кабінет, перебуваючи в якому, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, з хуліганських спонукань вступив у конфлікт з потерпілим ОСОБА_6, висловлювався в його адресу нецензурною лайкою, схопив за одяг та почав наносити удари по ногах та в область голови, а також наніс удар в область грудної клітки щіткою для малярних робіт, чим тимчасово припинив нормальну діяльність організації. В кабінет забігла ОСОБА_8 та побачила, як ОСОБА_4 і ОСОБА_6 знаходились на підлозі та боролись між собою. ОСОБА_8 вибігла з кабінету і по телефону намагалась викликати чергового по вокзалу та працівників міліції, але лінія була зайнята. Повідомила про вказане ОСОБА_7 і сказала, що треба допомогти потерпілому. ОСОБА_7 у вказаному кабінеті побачив на підлозі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також розкидані документи і перевернутий стіл. ОСОБА_4 шарпав за одяг ОСОБА_6, виражався нецензурною лайкою. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 взяли обвинуваченого за руки, оскільки той виривався і продовжував висловлюватися нецензурними словами, та утримували його за руки, з тим, щоб останній заспокоївся, поки не прийшли працівники міліції. Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_6 заподіяно легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні захисник апеляційну скаргу підтримав.
У направленій апеляційному суду письмовій заяві від 07 липня 2014 року обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що просить апеляційну скаргу на вирок не розглядати, бо ним «відчутна його правота», але в ході апеляційного розгляду свою позицію змінив і подану захисником апеляційну скаргу підтримав.
Прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення оскільки вирок суду вважає законним.
Заслухавши сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При складанні вироку суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався вказаних вимог. Колегія суддів, погоджуючись з вироком, теж виходить з того, що незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винність у вчиненні даного злочину підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції та апеляційним судом доказів, а саме : допитаний в судовому засіданні а так і в ході апеляційного розгляду, потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що 21 серпня 2013 року події відбувалися як зазначено по вироку. Як це підтверджує текст вироку вина обвинуваченого підтверджується також такими доказами : показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, котрі підтвердили, що злочин ОСОБА_4 вчинив саме при викладених вище обставинах. Крім цього, вина доводиться і іншими зібраними по справі письмовими доказами, на які посилається суд першої інстанції. Але, оскільки в апеляційній скарзі не ставиться під сумнів жоден з доказів наведених судом у підтвердження винуватості обвинуваченого, питання про дослідження тих чи інших письмових доказів, наведених у вироку, ні в апеляційній скарзі ні в ході апеляційного розгляду не ставилось, то апеляційним судом вони не перевірялись, а колегія посилається на вказані докази як на такі, що ніким не спростовані, а відповідно є достовірними.
Оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку як щодо вини так і щодо кваліфікації дій ОСОБА_4 оскільки, перебуваючи в громадському місці, яким є і кабінет заступника начальника вокзалу, поруч рід інших кабінетів, постійний рух людей, робочий час, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, з хуліганських спонукань вступив у конфлікт зі ОСОБА_6, висловлювався в його адресу нецензурною лайкою, схопив його за одяг та почав наносити удари по ногах та в область голови, а також наніс удар в область грудної клітки щіткою для малярних робіт, яку приніс із собою, чим дійсно тимчасово припинив нормальну діяльність організації, керівник якої певний час не міг виконувати своїх обов»язків. А посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність його вини чи неправильність кваліфікації дій спростовуються зазначеними вище дослідженими судом першої інстанції доказами. Суд враховував зазначені у вироку обставини та призначив правильне і вмотивоване покарання з врахуванням обставин справи та вимог ст. ст. 50, 65, 66 КК України.
Апелянт просив в ході апеляційного розгляду заслухати показання потерпілого, що було зроблено, та допитати в якості свідка слідчого ОСОБА_14, але від другого клопотання в ході апеляційного розгляду відмовився. Задоволено клопотання захисника про доручення листа-відповіді на його адвокатський запит, але долучений лист за своїм змістом нічого по суті справи не підтверджує.
Посилання на показання свідка ОСОБА_7 не ґрунтуються на фактичному змісті показань цього свідка.
Апелянт не навів та не просив про дослідження тих обставин котрі давали б підстави вважати, що було порушено право обвинуваченого на захист чи інші його права як обвинуваченого.
Проте викладені вище обставини достовірно підтверджують, що підстав для такого немає. Як і не вбачається жодних сумнівів, про що вказував загальними фразами, але не навів конкретного доказу, апелянт.
Таким чином в ході апеляційного розгляду було досліджено всі ті докази про дослідження яких просив апелянт. Проте жоден з доказів не переконав апеляційний суд про те, що вирок є незаконним, а вина обвинуваченого відсутня, чи що дії його слід кваліфікувати за іншою статтею КК України. Апеляційний суд сам по своїй ініціативі не повинен досліджувати ті чи інші докази та давати їм іншу оцінку ніж це зробив суд першої інстанції і не бачить по справі наявності таких обставин щоб зробити таке в порядку винятку виходячи зі змісту ст. 404 ч. 2 КПК України.
Апелянт заявив ряд апеляційних вимог, але в апеляційному порядку можуть вирішуватись тільки такі вимоги як : скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження, звільнивши ОСОБА_4 з під варти в залі суду.
Всі інші вимоги не підлягають розгляду в апеляційному суді. А жодна з тих, що можуть бути вирішені апеляційним судом по суті, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 20 травня 2014 року щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296 КК України - без змін.
На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення, а обвинуваченим у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали, може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
С У Д Д І :
_______________ ____________________ ___________________
С. С. Попович Н. М. Кривобокова Є. М. Стефурак
Згідно з оригіналом
Суддя С. С. Попович