Справа № 340/883/13-к

Провадження № 11-кп/779/31/2014

Категорія ч. 3 ст. 296 КК України

Головуючий у І інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач Попович С. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів : Поповича С. С.,

Кривобокової Н. М., Хруняка Є. В.

з участю секретаря с/з Шандаловича А. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013090130000322 щодо ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженця смт. Верховина, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, фактично проживаючого АДРЕСА_2 за ч. 3 ст. 296 КК України за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Верховинського районного суду від 11 грудня 2013 року, з участю прокурора Грищука В. І., захисника ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_5, -

в с т а н о в и л а :

Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

За вказаним вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю ( хуліганство ), пов'язане із спричиненням матеріальної шкоди потерпілим та припиненням нормальної роботи магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7», будучи особою раніше судимою за цей злочин. Його дії перекваліфіковано з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК України з призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі.

Апелянт мотивує свою позицію тим, що судом не враховано наступні обставини, які у відповідності до вимог ст. 66 КК України, є обставинами, які пом'якшують його вину : щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди, що у нього на утриманні та вихованні є двоє малолітніх дітей, це : ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5 р. н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 р. н.. Остання дитина, ОСОБА_7, потребує постійного медичного контролю, у зв'язку з поганим станом здоров'я. Що проживає він разом з сім'єю в складних матеріально-побутових умовах. Підсобного господарства не має. Площа квартири становить 27 кв. м. За місцем проживання та праці характеризується позитивно. Має постійне місце роботи - працює водієм в управлінні освіти, сім'ї, молоді та спорту Верховинської РДА. Просить врахувати його сімейне становище, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, місце та умови проживання. І що, крім цього, 04 жовтня 2013 року в помешканні, де проживала його мама ОСОБА_8, 1949 р. н., з невідомих причин сталася пожежа, внаслідок якої будинок та речі домашнього вжитку були повністю знищені вогнем, що підтверджують відповідні документи. В результаті пожежі мати ОСОБА_8 отримала опіки ІІІ-го ступеня важкості, з якими довший час лікувалася в опіковому центрі Івано-Франківської ОКЛ. На даний час його мама проживає на квартирі, яку він їй винаймає і перебуває на його повному матеріальному та побутовому утриманні, так як сама себе не може обійти із-за отриманих опіків та наслідків від них.

І ці вказані вище обставини просить дослідити в суді апеляційної інстанції.

Прокурор, що приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції теж подавала апеляційну скаргу, яка ухвалою судді апеляційного суду залишалась без руху, а так повернута апелянту у зв'язку з тим, що не було усунуто зазначених в ухвалу недоліків.

Згідно з вироком суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5, будучи раніше судимим 16 березня 2012 року Верховинським районним судом за ч. 1 ст. 296 КК України та маючи непогашену судимість, 04 жовтня 2013 року близько 18 год., знаходячись в селищі Верховина, діючи з хуліганських спонукань, тримаючи у руці металевий прут, зайшов в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7», що знаходиться в селищі Верховина по АДРЕСА_3 та належить приватному підприємцю ОСОБА_9 і, перебуваючи в цьому приміщенні, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, безпричинно, металевим прутом пошкодив майно вказаного магазину, завдавши ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 4 923 гривень та припинив нормальну роботу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_7». А вийшовши з приміщення вказаного магазину ОСОБА_5 безпричинно, кинувши металевий прут, розбив лобове скло у автомобілі НОМЕР_1, який знаходився біля магазину та належить ОСОБА_10, чим спричинив останній майнової шкоди на загальну суму 400 грн.

В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник доводи апеляційної скарги підтримали, прокурор вважав вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Заслухавши сторін, бговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Оскільки правильність кваліфікації ОСОБА_5 не оспорюється, то в цій частині вирок суду апеляційною інстанцією не переглядається і колегія суддів виходить з того, що встановленими слід вважати викладені вище обставини з кваліфікацією визначеною судом першої інстанції.

Прокурор у повернутій апеляції вважала що вирок є незаконним виходячи з того, що судом неправильно перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 4 на ч. 3 ст. 296 КК України. Хоч вказана позиція не оспорюється у даний час, але колегія суддів вважає за доцільне висловити свою позицію з цього приводу. Зокрема, прокурор вважала, що основним для визначення кваліфікації є те чи обвинувачений приніс металевий прут зі собою чи підібрав на місці події. І якщо приніс з собою, то дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України. Але прокурор не врахувала, що згідно з повідомленням про підозру, обвинувальним актом та іншими процесуальними документами ОСОБА_5 не ставилось у вину, що він заготовив вказаний прут з наміром для нанесення тілесних ушкоджень конкретній особі чи що він спричинив тілесні ушкодження тій чи іншій особі. А визнаний потерпілим ОСОБА_11 у зв'язку з тим, що йому було нанесено удар вказаним прутом, що спричинив фізичну біль, але тілесних ушкоджень не спричинив, в суді дав показання що ОСОБА_5 йому навіть і удару не наносив. Тому така позиція прокурора не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.

Визначаючись у питанні призначеного покарання колегія суддів враховує таке.

Ст. 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд, призначаючи покарання врахував щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілим матеріальної шкоди, думку потерпілих, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 суд визнав вчинення злочинів повторно, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Долучені додатково обвинуваченим до апеляційної скарги письмові документи та документи, що були в провадженні, підтверджують не тільки зазначене судом у вироку, але і те, що крім того, що потерпілі підтвердили факт відшкодування їм шкоди ще в ході досудового слідства, двоє з трьох надіслали апеляційному суду заяви в яких просять суворо його не карати, карати без позбавлення волі, що у нього на утриманні двоє малолітніх дітей, молодшій ще не має і року, остання хворіє, дружина, відповідно, не працює, займається доглядом за молодшою та старшою донькою, мати пенсійного віку, в якої згорів житловий будинок у жовтні 2013 року, а мати отримала важкі опіки, потребує догляду, проживає у чужій квартирі по найму, відповідно, обвинувачений її доглядає, має місце праці і можливість надавати допомогу як дружині, дітям так і матері, фактично на його утриманні перебуває четверо осіб. І реальне позбавлення його волі негативно відобразиться на долі вказаних осіб. Колегія суддів не вважає, що тільки наявність таких обставин дає підстави для задоволення апеляційних вимог. Але при цьому колегія суддів враховує також обставини вчиненого, причну, що привела обвинуваченого до вчинення злочину, що пошкодив майно ОСОБА_9 виходячи з того, що підозрював що вікна у квартирі були побиті та вчинено підпал саме ОСОБА_9. Крім того, слід вважати, що ОСОБА_5 дійсно щиро покаявся у вчиненому, про свідчить відшкодування шкоди, вибачення.

Відповідно до змісту ст. 75 КК України у випадку якщо суд при призначенні покарання, в тому числі і у вигляді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вказані вище обставини в сукупності є, на думку колегії суддів, такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину і дають підстави, з врахуванням як обставин у справі так і особи обвинуваченого, викладених вище пом'якшуючих відповідальність обставин, призначити покарання, застосувавши при цьому ст. 75 КК України та встановивши певні обмеження передбачені ст. 76 КК України.

Керуючись ст. ст. 336, 404, 407,419, 379 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Верховинського районного суду від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 296 КК України в частині призначення покарання змінити, пом'якшивши призначене судом першої інстанції покарання.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у вигляді двох років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В решті вирок суду залишити без змін.

На ухвалу протягом трьох місяців з дня її оголошення може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

_______________ __________________ __________________С. С. Попович Н. М. Кривобокова Є. В. Хруняк

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович