Справа № 22ц-98/2007 Головуючий у першій інстанції- БЕЧКО Є.М.
Категорія - цивільна Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: СТРАШНОГО М.М., ШКОЛЬНОГО В.В.
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівського державного інституту економіки і управління, профспілкового органу Чернігівського державного інституту економіки і управління про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_4 до Чернігівського державного інституту економіки і управління, профспілкового органу Чернігівського державного інституту економіки і управління про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення винесене з порушенням норм трудового законодавства та законодавства про соціальний захист інвалідів. Вказує на те, що ним були представлені докази на підтвердження того, що чинне законодавство передбачає звільнення по ст.. 40 п. 2 КЗпП України за висновком МСЕК, а не ЦЛКК, але суд не взяв їх до уваги. Вважає, що відповідач укладаючи з ним в липні 1998 р. контракту знав про наявність у нього II групи інвалідності з правом працювати. Вказує, що відповідачем суду була надана сфабрикована копія направлення його на медогляд НОМЕР_1, якого взагалі в природі не існувало, а суд не врахував того, що його було направлено на медогляд в порушення ст.. 169 КЗпП України. Вказує, що суд першої інстанції не врахував того, що він виконував свої обов'язки належним чином, а тому у відповідача не було підстав для його звільнення за п. 2 с 40 КЗпП України. Також суд першої інстанції не досліджував розрахунки позовної заяви про начислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, допомоги по тимчасовій непрацездатності, начислення заробітку за роботу в нічний час.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Інституту, які проти задоволення скарги заперечували і просили залишити рішення в силі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_4 з 22 липня 1998 р. працював в Інституті на посаді чергового гуртожитку № 4 житлово-комунального відділу Чернігівського державного інституту економіки і управління.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом в разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.
Згідно висновку МСЕК від 31.07.96 р. ОСОБА_4 встановлена II група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання. ОСОБА_4 протипоказані роботи з фізичними та емоційними перевантаженнями.
Згідно висновку ЦЛКК від 23.01.06 р. ОСОБА_4 не рекомендовано фізичні та емоційні перевантаження, а також робота в нічний час.
В той же час, у посадові обов'язки чергового по гуртожитку, яку займав ОСОБА_4 входить здійснення пропускного режиму, обхід і перевірка внутрішніх приміщень, в тому числі в нічний час, тривалість чергування становить 24 години.
Відповідно до протоколу НОМЕР_2 засідання профспілкового комітету Чернігівського державного інституту економіки і управління від 30 січня 2006 р. надано згоду на звільнення ОСОБА_4 з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Чернігівським державним інститутом економіки і управління у відповідності до ст.. 170 КЗпП України запропоновані кілька посад, в тому числі і посада токаря по металу.
Згідно проведеної 1 лютого 2006 р. співбесіди ОСОБА_4 дав згоду на переведення його на роботу токаря по металу.
2 лютого 2006 р. ОСОБА_4 направлявся в 2 поліклініку м. Чернігова для проходження попереднього медичного огляду на посаду токаря по металу, проте позивач відмовився від проходження медогляду. Дані обставини по справі підтверджені власноручним підписом ОСОБА_4, вчиненим на зворотній частині направлення (а.с. 32 зворот).
Посилання ОСОБА_4 на те, що відповідач не мав права направляти його на медогляд, оскільки це не передбачено ст. 169 КЗпП України не можуть бути враховані судом, з огляду на те, що працівники учбових закладів підлягають медогляду відповідно до Закону України „Про охорону праці". Закону України „Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення" і Переліку професій, працівники яких підлягають медичному огляду (додаток № 1 до Положення про медичні огляди працівників окремих категорій), затвердженого наказом МОЗ від 31.03.94 №45.
Відповідно до наказу НОМЕР_3 ОСОБА_4, чергового гуртожитку житлово-комунального відділу, звільнено з роботи 21 лютого 2006 року за згодою профспілкового комітету у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров"я, що перешкоджає продовженню даної роботи та відмовою від проходження медичного огляду на запропоновану вакантну посаду по обробці металів, п. 2 ст. 40 КЗпП України. В той же день ОСОБА_4 ознайомлений з вказаним наказом.
2
Враховуючи те, що ОСОБА_4 за медичними висновками протипоказані фізичні та емоційні перевантаження, робота в нічний час, хоча в посадові обов'язки чергового гуртожитку входить роботу в нічний час, на протязі 2005 р. перебував на лікарняному на протязі 81 календарного дня, від проходження первинного медичного огляду на посаду токаря по металу відмовився, то апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для поновлення на роботі на посаді чергового гуртожитку.
Зважаючи на те, що звільнення позивача відбулось з дотримання трудового законодавства і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, то висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволені цих вимог є обґрунтованим.
Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_4 в задоволені вимог про стягнення 45830 грн. 40 коп. за роботу в нічний час, оскільки згідно з розрахунків, представлених відповідачем (а.с. 61-64) йому за час роботи в нічний час у спірний період проведена повністю оплата в розмірі 40 % годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час відповідно до положень ст. 108 КЗпП України та генеральної угоди (а.с. 109).
Також вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час тимчасової непрацездатності, оскільки чинним законодавством таке стягнення не передбачено.
У задоволені вимог про стягнення 18 грн. 11 коп. за профогляд, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив, оскільки відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачеві витрати за профогляд, який був проведений після звільнення позивача.
Доводи позивача, викладені в скарзі, не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення суду.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.
Керуючись CT.CT.209 , 218, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 листопада 2006 р. - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
СУДДІ: