УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-26/07 Головуючий в 1 інстанції: Лизенко Г.В.
Категорія: Доповідач: Фарятьєв C.O.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Фарятьєва C.O.;
суддів: Маляренко І.Б., Заіка В.В.
при секретарі: Ірметовій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області про стягнення заборгованості по речовому та продовольчому забезпеченню, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України в Луганській області про стягнення заборгованості по речовому та продовольчому забезпеченню відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивача ставиться питання про скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на його користь заборгованості у сумі 2877 грн. 99 коп., в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до вимог ч.1. ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 раніше проходив кадрову військову службу на посаді начальника клубу офіцерів в військовій частині № Д-0150 Міністерства надзвичайних ситуацій України, звідки був звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 у запас за станом здоров'я.
Тому позивач має право на виплату грошової компенсації продовольчого пайка офіцерського складу за період з 11 березня 2000 року по 24 листопада 2003року у розмірі 2383 грн. 04 коп., а також грошової компенсації речового майна в розмірі 494 грн. 95 коп., яку йому виплачено не було.
Згідно з ч.2. ст.9 Закону України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до п. 2. Закону України „ Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, що набрав чинності 10.03.2000 року, призупинено дію ч.2. ст.9. Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби Безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не відноситься до осіб, щодо яких встановлено вищевказаний виняток, оскільки був військовослужбовцем Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України.
За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Постанова суду відповідає вимогам ст.ст. 159-163 КАС України, підстав для її скасування судова колегія не знаходить.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом закону, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 205, 206 КАС України судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.