КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2-729/11

Провадження № 22-ц/792/13/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Кізюн О.Ю.,

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Гриньовій А.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/13/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та його розподіл, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В С Т А Н О В И Л А :

11 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 за участі третіх осіб без самостійних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом та розподіл спільного майна.

Позивач послався на те, що його матір»ю ОСОБА_6 та батьком ОСОБА_2 в період шлюбу збудовано жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2

23 січня 2006 року шлюб між батьком та матір»ю розірваний, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати ОСОБА_6 померла.

______________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Коваль Ф.І. Справа № 22-ц/792/13/14 Доповідач - Харчук В.М. Категорія - 39

Після смерті матері відкрилась спадщина за заповітом на 1\2 частину зазначеного будинку з надвірними будівлями, яку він прийняв, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву.

Однак, нотаріус не може оформити на нього спадщину за заповітом, так як жилий будинок з надвірними будівлями зареєстрований на ім»я ОСОБА_2, правовстановлюючі документи на нього у відповідача, який не дає згоди на виділ частки зі спільного майна подружжя на ім»я спадкодавця.

Тому позивач ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на 1\2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6

Розділити зазначений будинок, виділивши йому спальню під № 7 площею 19,80 кв. метрівё прихожу № 8 площею 12,50 кв. метрів, спальню № 9 площею 11,50 кв. метрів, кладову № 11, площею 5,90 кв. метрів, сарай літера «Б».

Залишити у власності відповідача 1\2 частину будинку, що складається із решти приміщень, сарай літера «В», гараж літера «Г».

Після проведення судової будівельно-технічної експертизи позивач уточнив заявлені позовні вимоги і остаточно просив визнати за ним, ОСОБА_3, право власності на спадкове майно за заповітом, яке складається із 1\2 частини жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, розділити будинок та надвірні будівлі в натурі, виділивши йому житлову кімнату 1-7 площею 19,8 кв. метрів, прихожу 1-8 площею 12,5 кв. метрів, житлову кімнату 1-9 площею 11,5 кв. метрів, кладову 1-11 площею 5,9 кв. метрів, а всього загальною площею 49,7 кв. метрів. А також підвал «а-1» та прибудову «а-4» до будинку, сарай «Б» відповідно до першого варіанту експертного висновку щодо розподілу будівель.

Стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 776,86 гривень та витрати, пов»язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 2 000 гривень, а всього 2 776,86 гривень.

Ці вимоги позивач підтримував через свого представника.

Відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, погодився на розподіл будинку за запропонованим варіантом, але просив виділити йому, крім тих приміщень, які пропонуються висновком експерта для другого співвласника, ще й по 1\2 частині підвалу «а-1» та сараю «Б». Крім того, вважає неможливим облаштувати вхід до погреба «а-2» з приміщення « 1-6» із встановленням люка в підлозі приміщення.

Третя особа ОСОБА_5 із заявленими позовними вимогами погодилась.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не з»явився і відношення до позову не висловив.

Рішенням Деражнянського районного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, яке складається із 1\2 частки житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

Проведено розподіл будинку та надвірних будівель в натурі з виділенням ОСОБА_3 житлової кімнати 1-7 площею 19,8 кв. метрів, прихожої 1-8 площею 12,5 кв. метрів, житлової кімнати 1-9 площею 11,5 кв. метрів, а всього приміщень загальною площею 43,8 кв. метрів, а також підвал «а-1», прибудову «а-4» (враховуючи приміщення кладової І-ІІ площею 5,9 кв. метрів) та сарай «Б».

Виділено ОСОБА_2 коридор І-І площею 11,5 кв. метрів, кухню 1-2 площею 7,7 кв. метрів, ванну кімнату 1-3 площею 3,6 кв. метрів, туалет 1-4 площею 1,5 кв. метрів, коридор 1-5 площею 5,3 кв. метрів, житлову кімнату 1-6 площею 15,1 кв. метрів, житлову кімнату 1-10 площею 9,2 кв. метрів, а всього приміщень загальною площею 53,9 кв. метрів, а також погріб «а-2», хлів «В» та гараж «Г».

Зобов»язано ОСОБА_3 демонтувати дверний блок з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями 1-5 та 1-8, демонтувати віконний блок в приміщення І-ІІ, на місці віконного прорізу влаштувати дверний та встановити дверний блок, влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-8 та 1-9 з подальшим встановленням дверного блоку, влаштувати перегородку в приміщенні 1-9 на відстані 1,5 м від внутрішньої стінки для влаштування двох відокремлених приміщень кухні та суміщеного санвузла, влаштувати сходи для входу в частину приміщень, що йому виділені.

Зобов»язано ОСОБА_2 влаштувати вхід до погреба «а-2» з приміщення 1-6 із встановленням утепленого люка в підлозі приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 760 гривень, що складає суму різниці у відступі від ідеальних часток.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 776 гривень 86 копійок понесених ним витрат по сплаті судового збору та 2 000 гривень витрат, понесених ним на оплату будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі на рішення Деражнянського районного суду від 24 липня 2013 року ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильну оцінку судом доказів у справі, неповне з»ясування судом обставин справи, порушення судом та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом порушено положення ст.ст. 60, 61, 69, 70 , 71 та 72 Сімейного кодексу України, не враховано його доводи щодо часткового непогодження з першим варіантом розподілу майна (будівель), що при виділенні йому по 1\2 частині підвалу «а-1» та сараю «Б» буде наявною істотна різниця в ідеальних частках, чим порушиться право позивача.

На порушення ч. 4 ст. 1236 ЦК України судом неправильно визначено склад спадщини (спадкову масу), яка існувала на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Зокрема, суд розділив як спільне майно подружжя погріб «а-2», який був збудований ще його батьками на садибі і залишився та був використаний при будівництві будинку ним та його колишньою дружиною в період проживання в шлюбі.

Не погоджується він також з експертним висновком в частині визначення вартості будинку та надвірних будівель станом на нинішній час (момент вирішення спору), а не на час відкриття спадщини.

Суд розділив будівлі таким чином, що загальна вартість частки жилого будинку з надвірними будівлями, яка виділена позивачу, складає 201 152 гривень, що становить 50,82% від будівель.

Йому ж виділено приміщення вартістю 194 672 гривень, що складає 49,18% від будівель. Відступ від ідеальної частки складає 3 760 гривень більше для першого співвласника та менше на цю ж суму для другого співвласника. Покладено обов»язок на першого співвласника компенсувати другому цю різницю.

Однак, відповідно до долученої до матеріалів справи довідки Деражнянського БТІ від 06.10.2011 року № 1180 оціночна вартість всіх будівель станом на день смерті ОСОБА_6 складає 77 686 гривень, що значно менше від визначеної експертом вартості спірного майна.

До складу спадщини входили житловий будинок вартістю 61 061 гривень, сарай «Б» вартістю 9 141 гривень, сарай «В» вартістю 991 гривень, гараж «Г» вартістю 6470 гривень.

Судом першої інстанції не враховано та включено до розподілу наявні в господарстві та виконані ним особисто після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 та після смерті останньої системи водопостачання, газифікації, електропостачання, що підтверджується наданими ним документами про вартість матеріалів та виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт.

Він також піддає сумніву правильність оцінки виділених на його користь коридорів, так як вартість одного квадратного метра цих коридорів неоднакова.

Не погоджується він і з оцінкою решти приміщень будинку та надвірних будівель, так як ОСОБА_3 отримав у два рази більше реальної площі в натурі, ніж він. Суд порушив цим рівність часток обох співвласників.

Експерт вирівняв нереальні частки будівель в натурі по квадратних метрах та по кубічних метрах, а застосоване експертом ціноутворення на нинішній день, а не на день відкриття спадщини з коефіцієнтом 4,01 рази неправильне.

Ні в експертному висновку, ні в рішенні суду не зазначено площу сараїв та гаража, а лише визначено їх куби, що дозволило виділити позивачу частку, що у 6 разів перевищує частку відповідача.

Судом не ураховано, що у виділеному позивачу сараї ним після смерті колишньої дружини влаштовано літню кухню, підключено газ.

У виділеному йому сараї «В» розташований курник, що складає суттєву різницю у визначенні часток будівель.

Неможливим є облаштування ним входу до погреба «а-2» з приміщення 1-6 із встановленням утепленого люка в підлозі приміщення. Погріб «а-2» розташований під виділеним позивачу підвалом та житловими кімнатами і порушує права на земельну ділянку сторін, так як погріб розташований на земельній ділянці позивача.

Облаштувати вхід також неможливо через велику відстань (близько 5 метрів під будинком.

Для вирішення цих спірних питань він просив суд призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу. Однак, суд безпідставно відхилив його клопотання.

Тому апелянт просить скасувати рішення Деражнянського районного суду від 24 липня 2013 року та ухвалити нове рішення.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визначення та стягнення із позивача на користь відповідача різниці у збільшенні виділеної частки у спільній власності на будинок з надвірними будівлями в сумі 3760 гривень зміні з ухваленням нового рішення в цій частині з мотивів неповної відповідності висновків суду встановленим обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права - ч. 2 ст. 355, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 357, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч.ч. 1 та 2 ст. 370, ст. 1218, 1226 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 66, ч. 1 ст. 143, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 212, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 213, ч. 1 ст. 214 ЦПК України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60, 66, ч. 1 ст. 143, ст.ст. 212, 213, 214, 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Одним із видів доказів є висновок експертизи.

Суд за клопотанням сторін або сторони для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо призначає експертизу. Експертний висновок є одним із доказів у справі і не може мати наперед встановленого переважного значення перед іншими доказами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Результати доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судове рішення повинне бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення судового рішення суд вирішує, в тому числі, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або у позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції задовольняє повністю чи частково апеляційну скаргу апелянта, змінює рішення суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалює нове рішення, якщо суд неповно з"ясував обставини справи, що мають значення для вирішення спору, висновки суду в повній мірі не відповідають обставинам справи, суд порушив або неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 22, 24, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім»ю України в редакції Закону від 20 червня 1969 року, який діяв на час будівництва та прийняття в експлуатацію спірного будинку подружжя ОСОБА_3 та реєстрацію будинку за відповідачем в 1992 році; ч. 1, п. 3) ст. 57, ч.ч. 1 та 2 ст. 60 Сімейного кодексу України в редакції закону № 2947-ІІІ від 10 січня 2002 року; ч. 2 ст. 355, ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 357, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч.ч. 1 та 2 ст. 370, ст. ст. 1216, 1217, 1218, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 1223, ч. 1 ст.1226, ст. 1233, ч.ч. 1, 5 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України в редакції закону № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, діяли та регулювали спірні правовідносини на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, майно, нажите подружжям під час шлюбу, належить обом з подружжя на праві спільної сумісної власності. Частки кожного із подружжя в цьому майні вважаються рівними і кожен з подружжя вправі вимагати виділу своєї частки в натурі чи поділу спільного майна.

Майно, нажите одним з подружжя до шлюбу, нажите одним з подружжя в період шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто, нажите в результаті дарування чи спадкування, належить цьому з подружжя на праві особистої приватної власності і не є спільним майном подружжя.

Співвласник жилого будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок покращання спільного майна, якщо це не порушує прав іншого співвласника.

Частка майна одного з подружжя може бути виділена в натурі зі спільної сумісної власності за вимогою одного з подружжя. У разі такого виділення вважається, що частки кожного із подружжя є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом чи рішенням суду.

Майно, що є у спільній сумісній власності подружжя, може бути поділене між співвласниками. Частки кожного із подружжя вважаються рівними, але за рішенням суду частка одного з подружжя може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За цими ж правилами визначається частка у спільному майні того з подружжя, який помер, для вирішення питання успадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом і лише за його відсутності, чи неприйняття спадщини за заповітом, чи відмови від неї спадкоємців за заповітом, не охоплення заповітом усієї спадщини спадкування здійснюється за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві і не припинилися внаслідок його смерті.

Для здійснення успадкування необхідно, щоб спадкоємець за заповітом чи за законом прийняв спадщину.

Для цього спадкоємцю необхідно в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (дня відкриття спадщини) подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Для цього частку спадкодавця необхідно виділити із спільної сумісної власності за згодою іншого співвласника в нотаріальному порядку. За відсутності такої згоди та за наявності спору між спадкоємцем за заповітом та співвласником майна спір вирішується судом.

Спадщина, яку прийняв спадкоємець за заповітом, належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини (дати смерті спадкодавця) незалежно від дати її прийняття чи оформлення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 та спадкодавець ОСОБА_6 проживали в зареєстрованому шлюбі і в період шлюбу у 1988 році на садибі батьків відповідача збудували жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 Будинок зареєстрований на ім»я ОСОБА_2, подружжя в ньому проживали, народили і виростили троє дітей, в тому числі і сина ОСОБА_3.

Подружні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 припинилися і шлюб між подружжям 23 січня 2006 року розірваний, майнові питання щодо припинення спільної сумісної власності подружжям не вирішувались.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла і після її смерті відкрилась спадщина на належну їй частку в спільному майні подружжя. До складу спадкового майна (спадкової маси) увійшла і належна спадкодавцю частка в спірному жилому будинку з надвірними будівлями.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв за заповітом, посвідченим секретарем Нижнянської сільської ради 23 листопада 2005 року за реєстром № 84, її син та позивач в даній справі ОСОБА_3, який 30 січня 2007 року подав до Деражнянської державної нотаріальної контори відповідну заяву.

Однак, оформити спадщину у встановленому законом порядку через нотаріальну контору ОСОБА_3 не може, так як частка ОСОБА_6 зі спільної сумісної власності подружжя не виділена, правовстановлюючі документи на жилий будинок знаходяться у відповідача ОСОБА_2, який цих документів спадкодавцю не надає і не надає згоди на виділ частки у спільній сумісній власності подружжя за спадкодавцем.

Ці обставини повністю підтверджуються наявними у справі та дослідженими судами доказами.

Тому суд першої інстанції обгрунтотвано на підставі встановлених обставин, підтверджених належними доказами, встановив, що у спірному жилому будинку з надвірними будівлями наявна 1\2 частка власності ОСОБА_6, визначив цю частку відповідно до експертного висновку, на яку визнав право власності в порядку спадкування за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3

При цьому, проводячи розподіл будинку та надвірних будівель в натурі, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наданих сторонами належних і допустимих доказів, в тому числі і висновку судової будівельно-технічної експертизи ТзОВ «Бюро судових будземекспертиз», експерт ОСОБА_8, якою визначено наявність та стан будинку, надвірних будівель, їхня вартість на час вирішення спору, запропоновано варіанти розподілу будинку та надвірних будівель, найбільш наближені до рівних часток обох співвласників, визначено вартісну різницю у вартості кожної реальної частки кожного співвласника в сумі 3760 гривень, яку один співвласник повинен компенсувати іншому.

Інші варіанти розподілу будинку та надвірних будівель ні експертом, ні сторонами з належним обгрунтуванням доказами не запропоновані.

Сторонами також суду не надано доказів та підстав, які б давали суду підстави сумніватись у правильності висновку експерта.

Однак, при розподілі спірного будинку та надвірних будівель судом першої інстанції в повній мірі не встановлено склад спадкового майна та його вартість (спадкову масу).

Із цих підстав судом неправильно визначено суму грошової компенсації, яку один співвласник повинен сплатити іншому за переотриману частку власності.

Зокрема, судом першої інстанції в достатній мірі не ураховано, що виділений відповідачу погреб «а-2» вартістю 15 788 гривень був збудований ще батьками відповідача ОСОБА_2 і подружжя не витрачало коштів та не вкладало власної праці на його придбання. Вартість цього погреба повинна бути виключена при визначенні частки власності кожного із подружжя.

В такий же спосіб судом першої інстанції безпідставно не ураховано вартість газифікації будинку та проведення покращень (переобладнання) літньої кухні, які здійснені відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу та після смерті ОСОБА_6 за особисті кошти.

Вартість таких робіт та покращань складає 18 134 гривень та 14 938 гривень.

Всього судом неправильно не враховано при здійсненні розподілу спірного будинку та надвірних будівель особистих витрат ОСОБА_2 та вартості майна, що існувало до шлюбу на загальну суму 52 620 (п»ятдесят дві тисячі шістсот двадцять) гривень (3 760+15788+18134+14938). Ця вартість не повинна ураховуватись при визначенні частки у спільній сумісній власності подружжя.

Відповідачем ОСОБА_2 в суді першої інстанції заявлялись клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення вартості цього майна та здійснених покращань та надавались письмові докази - документи на їх підтвердження, заявлялись клопотання про допит свідків з цих питань (а.с.198-202). Однак, ці клопотання безпідставно відхилені.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими апеляційним судом з додержанням положень ч. 2 ст. 131 ЦПК України доказами.

Зокрема, інвентарною справою на жилий будинок АДРЕСА_1 підтверджується, що кам»яний погріб «а-2», 1960 року забудови, залишився від старого будинку (батьків ОСОБА_2, - а.с. 3, 22-23 інвентарної справи).

У цій же справі наявне свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок на ім»я ОСОБА_2, видане начальником управління комунальної власності та економічних реформ Деражнянської райдержадміністрації 10 грудня 1992 року з реєстрацією права власності на будинок на ім»я відповідача.

Ці ж обставини підтверджені в суді апеляційної інстанції показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - односельчан та сусідів відповідача, жителів села Нижнє, які підтвердили, що будинок АДРЕСА_1 був збудований подружжям ОСОБА_2 на садибі батьків ОСОБА_2 Батьками відповідача був збудований погріб «а-2» ще до шлюбу між подружжям і після побудови нового будинку та надвірних будівель цей сарай «а-2» увійшов до комплексу надвірних будівель господарства ОСОБА_2 Ці ж свідки підтвердили і факт здійснення газифікації відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 та її смерті.

Факт здійснення газифікації будинку, літньої кухні, переобладнання літньої кухні відповідачем ОСОБА_2 після розірвання шлюбу із ОСОБА_6 та після її смерті підтверджується і наданими відповідачем письмовими доказами (накладними, актом виконаних робіт та іншими документами: копіями робочого проекту по газифікації за 2006 рік, акту приймання виконаних підрядних робіт по газифікації від 13.09.2007 року, накладних за 2007 рік - т.1, а.с.198-200, т. 2, а.с.8-20).

Вартість цих переобладнань, газифікації визначена додатковим висновком експертизи, призначеної апеляційним судом Хмельницької області (т. 2, а.с.80-107).

Наведені обставини також підтверджуються витягом з протоколу місцевого комітету радгоспу ім.Котовського с. Нижнє від 15 серпня 1981 року, витягом з протоколу засідання виконкому Нижнянської сільської ради № 8 від 20 серпня 1981 року та планом забудови земельної ділянки ОСОБА_2

Обставини відкриття спадщини, прийняття її спадкоємцем за заповітом, неможливості оформлення спадщини в нотаріальному порядку повністю підтверджуються копією свідоцтва про смерть ОСОБА_6, копією заповіту, копією свідоцтва про народження спадкоємця, копією свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 із ОСОБА_6 23 січня 2006 року, довідкою Нижнянської сільської ради, листом нотаріальної контори (т. 1, а.с.7-13, 20), копією спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 60-65), копією ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 28 грудня 2012 року (т. 1, а.с.112-113), експертним висновком щодо визначення складу спадкового майна, його вартості, визначення варіантів розподілу будинку з надвірними будівлями, здійснення перебудов для його розподілу (т. 1, а.с.137-174), іншими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що виконком Нижнянської сільської ради самоусунувся від надання дозволу на здійснення переобладнання будинку відповідно до положень ст.. 152 ЖК України (т. 2, а.с.73). Таке самоусунення апеляційний суд вважає неправомірним і з ним не погоджується, так як ненадання дозволу належним чином не умотивовано і не може бути взяте до уваги при вирішенні спору, не може бути підставою для відмови у позові..

Частково задовольняючи апеляційну скаргу апелянта та стягуючи із позивача на користь відповідача грошову компенсацію за здійснені відповідачем ОСОБА_2 за особисті кошти газифікацію, переобладнання літньої кухні та вартість підвалу «а-2», який не являється спільною сумісною власністю подружжя, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги доводів апеляційної скарги апелянта в тій частині, що він не погоджується з експертними висновками експерта ОСОБА_8 щодо вартості спірного майна, варіантів його розподілу, вартості проведених особисто ОСОБА_2 робіт по покращанню спільного майна. ОСОБА_2 не надає належних і допустимих доказів на спростування висновків експерта, на підтвердження наявності інших варіантів розподілу будинку та надвірних будівель. Апелянт частково погоджується із варіантами, запропонованими експертом, але ставить питання про часткове виділення йому приміщень, які запропоновані іншому співвласнику. При цьому допитаний в суді експерт ОСОБА_8 пояснив, що інших варіантів розподілу не існує.

Не бере до уваги суд апеляційної інстанції і доводів апелянта в тій частині, що вартість спірного майна повинна визначатись станом на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Ці доводи не ґрунтуються на нормах права. Такий порядок визначення вартості спадкового майна застосовується лише нотаріусами при оформленні спадщини у безспірному порядку. Оскільки між сторонами в даній справі виник спір про право, то він вирішується, виходячи із вартості майна на час вирішення спору.

Не підтверджуються допустимими доказами і доводи апелянта про неможливість обладнання входу до виділеного відповідачу погреба «а-2» з виділеного йому ж приміщення 1-6 та щодо неправильного визначення вартості виділених частин будинку та надвірних будівель кожному із співвласників експертом ОСОБА_8 Ці доводи також не підтверджуються будь-якими доказами. В суді апеляційної інстанції судова колегія пропонувала апелянту провести обмін варіантів розподілу, однак ОСОБА_2 на такий обмін не погоджується.

А тому, апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню в частині правильного визначення розміру грошової компенсації за погріб «а-2» та проведені відповідачем за особисті кошти роботи по газифікації та переобладнанню будинку і літньої кухні.

В решті рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, розподіл будинку та надвірних будівель в натурі постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі правильно встановлених обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, і підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деражнянського районного суду від 24 липня 2013 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3760 гривень, що складає суму різниці у відступі від ідеальних часток власності на будинок, змінити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю в ідеальній та реальній частці власності в будинку та надвірних будівель в загальній сумі 52 620 (п»ятдесят дві тисячі шістсот двадцять) гривень.

В решті рішення Деражнянського районного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий суддя:/підпис/

судді:/підписи/

Копія вірна

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук