Справа №22ц-3439/2006            Головуючий в суді 1 інстанції Невгад Л.М.

Категорія 32                           Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.

при секретарі Муханько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Білоцерківська житлово-експлуатаційна контора №4, відділення паспортної реєстрації та міграційної роботи Білоцерківського МВВС, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року позивачка звернулася з зазначеним позовом, в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, посилаючись на те, що з грудня 2003 року він перейшов на інше постійне місце проживання АДРЕСА_2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2006 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що двокімнатна квартира квартирі АДРЕСА_1 отримана ОСОБА_2 на сімю в складі чотирьох чоловік. В спірній квартирі відповідач не проживає з березня 2003 року у зв'язку з погіршенням його стосунків з бувшою дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1. В липні 2003 року відповідач звертався до позивачки з позовом про вселення його в спірну квартиру, який був задоволений рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 19 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 03.03.2006 року, яке було виконане лише в червні 2006 року. В серпні 2006 року позивачки змінила замки на вхідних дверях спірної квартири, і чинить відповідачу перешкоди в користуванні спірним житлом. Спірна квартира не відноситься до державного або громадського житлового фонду, а є приватною власністю.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи, оскільки позивачка не послалась на законні підстави та докази, які свідчать про втрату позивачем права користування спірним житлом, суд дійшов правильного висновку про залишення позову буз задоволення, як необгрунтованого.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач має право користування спірним житлом, і не може користуватися ним у зв'язку з перешкодами, які йому чинить позивачка, не впускаючи відповідача в квартиру, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.