Справа №22ц-3576/2006 р.                  Головуючий у 1 інстанції Толкачова Л.А.

Категорія 13                                 Доповідач у 2 інстанції Тракало В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2006 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області в складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів Поліщука М.А., Тракало В.В.,

при секретарі  Чабанюк Т.Г.,

розглянула   у відкритому судовому засіданні в м. Києві   матеріали цивільної справи за

апеляційною скаргою   ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів -

встановила:

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до свого внука ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними 6 червня 2002 року договору дарування належного їй будинку АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст.56 ЦК України 1963 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що мала намір укласти з відповідачем договір довічного утримання і тривалий час була впевнена, що уклала саме такий договір. Бо внук її доглядав, робив ремонт у будинку, приносив продукти харчування та ліки. Але взимку 2005 року позивачка дізналася, що фактично уклала договір дарування будинку. Це стало наслідком її помилки, так як вона не дочуває, не взяла в день підписання договору окуляри і тому не змогла чітко прочитати текст договору. А внук перестав їй допомагати та її доглядати.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.56 ЦК України 1963 року угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.   

Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз"яснив, що під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб"єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.     Правила ст. 56 ЦК не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 6 червня 2002 року ОСОБА_2 подарувала своєму внуку ОСОБА_1 належний їй будинок АДРЕСА_1 . Вказаний договір було укладено без будь-яких умов та застережень,     підписано    позивачкою    та    посвідчено     приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу ОСОБА_3.

Задовольняючи позов та визнаючи вказаний договір дарування будинку недійсним, суд виходив з того, що уклавши договір дарування, сторони виконували умови договору довічного утримання.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки він не грунтується на матеріалах справи. Визнаючи, що сторони виконували умови договору довічного утримання, суд не навів доводів чи була між сторонами на час укладення договірних відносин досягнута домовленість щодо істотних умов договору довічного утримання, зокрема про надання матеріальної допомоги на утримання позивачки. В матеріалах справи відсутні докази і позивачка відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не довела, що оспорювана угода була укладена нею внаслідок помилки. А правила ст.56 ЦК не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди.

Крім того, поновлюючи позивачці строк звернення до суду з позовом, суд не навів поважності причин пропуску встановленого законом строку.

За таких обставин, коли судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 307,309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування жилого будинку.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.