ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 року Справа № 904/2358/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко Д.І. представник, довіреність №01/04 від 01.04.14;

від відповідача: Падучак Л.С. представник, довіреність №49 від 04.06.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/2358/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міос", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м.Кривий Ріг

про стягнення 65470грн. 96коп.

ВСТАНОВИВ

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2014р. по справі №904/2358/14 (суддя: Панна С.П.) було позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Міос" 56825грн. 00коп. - основного боргу, 4569грн. 75коп. - пені, 1475грн. 89коп. - 3% річних, 625грн. 07коп. - інфляційних, 1771грн. 89коп. - судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума основного боргу 56825грн. по оплаті товару за видаткової накладної № 115 від 25.04.2013 року є обґрунтованою, так як підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає стягненню разом із встановленими сумами штрафних санкцій за порушення зобов'язання, за період в який вони могли бути нараховані відповідно до законодавства.

Також, судом було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що станом на дату прострочення заборгованості за поставлений товар (19.06.2013 року) перевищувала еквівалент 10 000 доларів.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу про скасування рішення та припинення провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що 13.05.2014р. до канцелярії суду ним було подано клопотання про припинення провадження у справі, оскільки Договір від 10.04.13 № 76, укладений між Позивачем та Відповідачем було підписано із третейським застереженням. Проте, суд у задоволенні клопотання відмовив.

По даній справі судом першої інстанції надана перевага доказам та доводам Позивача та не враховані доводи Відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Посилається на п. 9.2. договору на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №76 від 10.04.2013 року, укладений між відповідачем та позивачем, яким передбачено зокрема, що:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з чинним законодавством України);

- спори, майнові вимоги щодо яких не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна правова група" (згідно з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для Сторін і підлягає виконанню Сторонами у строки, зазначені в рішенні суду.

25.04.13р. на виконання умов договору позивач поставив на адресу Відповідача товар на суму 66825грн. що підтверджується видатковою накладною № 115.

Також, була здійснена поставка товару 24.05.2013року на суму 22246грн., згідно видаткової накладної № 138, яку 25.09.2013 року повністю оплачено відповідачем, що підтверджується банківською випискою (знаходиться в матеріалах справи).

Станом на 20.05.13р. (на дату виникнення вимог за основною сумою зобов'язань) офіційний курс долара США згідно інформації НБУ складав 799,3грн. за 100 од. Тобто 10 000 доларів США складає 79930грн. Таким чином, оскільки основна сума зобов'язань (66825,00грн.) не перевищує еквівалент 10 000 доларів США, справа має вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна правова група" (згідно з регламентом вказаного суду).

Проте, суд в своєму рішенні помилково приходить до висновків щодо того, що сума основного боргу на дату виникнення вимог у позивача складає 89071грн.

Зазначає, що право вимоги оплати поставлених ресурсів за основною сумою зобов'язань на суму 66825грн. у позивача виникло 20.05.2013р. Саме з цієї дати у відповідача виникла заборгованість.

Більш того, помилковим є твердження позивача стосовно того, що основна сума зобов'язань на дату виникнення вимог збільшилась за рахунок поставки ресурсів 24.05.2013 року на суму 22246 грн. та в цілому складає 89071 грн.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Зазначені обставини є підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, оскільки, Договір № 76 від 10.04.2013р., укладений між позивачем та відповідачем було підписано із третейським застереженням, провадження у справі має бути припинено.

Представник відповідача у судовому засіданні надав аналогічні пояснення викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами та вимогами апеляційної скарги не згоден, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції в силі з огляду на наступне.

Висновки апелянта про необґрунтованість та незаконність рішення обґрунтовуються наявністю у договорі поставки третейського застереження.

Однак, станом на дату виникнення основного боргу 19.06.2013р. сума 89071грн. 00 коп. перевищувала еквівалент 10000 доларів США, передбачений договором для звернення до третейського суду.

Крім того, зазначає, що зобов'язання позивача звернутись для вирішення господарського спору до третейського суду, буде являтись позбавленням позивача закріпленого Конституцією України права будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, та буде позбавлений у законодавчо передбачений спосіб оскаржити рішення третейського суду.

У судовому засіданні 16.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:

Між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Міос" (постачальник) 10.04.2013 року укладено договір № 76 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором. (а.с.11-15)

Пунктом 3.2 договору передбачено, що строки поставки ресурсів зазначаються у специфікаціях; у випадку поставки ресурсів у відповідності з графіком - графік оформлюється в якості додатку до даного контракту, який є його невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись впродовж строку, зазначеного у специфікації, яка вираховується з моменту поставки ресурсів.

Даний договір набуває чинності з момент його підписання та діє до 31.12.2015 року; закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором. (п. 10.4, 10.5 договору).

За умовами п. 5 специфікацій № 1 від 10.04.2013 року, № 2 від 22.04.2013 року, які є додатком до договору № 76 від 10.04.2013 року, умови оплати - протягом 25 календарних днів від дати поставки, а згідно з п. 7 даної специфікації датою поставки вважається дата вказана у видатковій накладній. (а. с. 16-17).

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними № 115 від 25.04.2013 року на суму 66825грн. 00коп., № 138 від 24.05.2014 року на суму 22246грн. 00коп., довіреностями № 749 від 23.04.2013 року, № 922 від 23.05.2013 року, товарно-транспортною накладною № Р138 від 24.05.2013 року. (а.с. 18-19, 21, 23-27)

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 132 від 25.04.2013 року, та №157 від 24.05.2013 року.

25.09.2013 року відповідачем оплачено вартість товару за видатковою накладною №138 від 24.05.2013 року на суму 22246грн. 00коп., що підтверджується банківською випискою. (а.с.28).

Відповідачем частково оплачено позивачу вартість товару згідно видаткової накладної №115 від 25.04.2013 року в сумі 10000,00 грн., що підтверджується банківською випискою станом на 24.02.2014 року. Сума боргу відповідача перед позивачем склала 56825грн. 00коп.

5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови:

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Згідно з положеннями ст. 12 цього Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ст. 12 ГПК України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 9.2. договору № 76 від 10.04.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено, якщо суперечки та розбіжності, зазначені в п. 9.1. цього Договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з чинним законодавством України);

- спори, майнові вимоги щодо яких не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна правова група" (згідно з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для Сторін і підлягає виконанню Сторонами у строки, зазначені в рішенні суду.

Як вбачається з матеріалів справи, майновий спір виник між сторонами щодо товару поставленого за специфікацією №1 від 10.04.2013р. по видатковій накладній № 115 від 25.04.2013 року на суму 66825грн. 00коп. з умовою оплати протягом 25 календарних днів, тобто до 21.05.2013р. Фактично товар було частково сплачено 24.02.2014 року 10000грн. 00коп

Офіційний курс української гривні до долару США, встановлений Національним банком України, згідно довідки Управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 23.05.2014 року за № 19-118/4561, станом на дату виникнення зобов'язань 20.05.2013 року 799,3000грн. за 100 доларів США, тобто 79930грн. за 10 000доларів.

Таким чином, сума заявлена позивачем до стягнення на момент звернення до суду не перевищувала обмеження визначені п. 9.2. договору і згідно третейської угоди цей спір повинен був вирішуватись у Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна правова група" (згідно з регламентом вказаного суду).

Відхиляючи клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України суд першої інстанції помилково вважав, що на момент виникнення вимог позивача сума основного боргу складала 89071грн. 00коп., що станом на 19.06.2013 перевищувало еквівалент 10000дол. США, оскільки за умовами договору (п.3.2,5.2) строки поставки та оплати партії товару визначаються в специфікаціях. Товар постачався за різними специфікаціями з різними строками поставки та оплати, тому майнові вимоги щодо кожної з них повинні були визначатись судом окремо.

Пунктами 4.2, 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: - у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; - у випадку, якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішення спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що сторони, які уклали між собою договір, мають право на вирішення спорів, які виникають стосовно укладеного договору, у третейському суді, якщо між ними укладено третейську угоду, або є застереження в договорі про вирішення спорів у третейському суді. В такому випадку, якщо господарський суд вже порушив провадження по справі, а відповідач з посиланням на вказану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі.

Крім того, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 27 Закону України "Про третейські суди" передбачає, що третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції, однак, висновки суду не відповідають цим обставинам і їм дана неналежна юридична оцінка з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому зазначене є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що першої інстанції в неповній мірі з'ясував суть даних правовідносин, не врахував вищевикладеного, що призвело до неправильного застосування пункту 5 частини 1 статті 80 ГПК України та положення Закону України "Про третейські суди", тому рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2014 року підлягає скасуванню, а провадження у справі №904/2358/14 - підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати апелянта покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Міос".

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 80, ст. 99, 101-10,3 п. 3 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі №904/2358/14 - скасувати.

Провадження у справі № 904/2358/14 - припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Міос" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний тест постанови виготовлено 21.07.2014р.

Головуючий суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд