ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
|
"26" грудня 2008 р. |
справа № 5020-11/140-4/186-3/147 |
|
|
|
За позовом Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"
(вул. Ангарська, 10 А, місто Севастополь, 99704)
про стягнення заборгованості в сумі 103695,70 грн.,
Суддя Головко В.О.
За участю представників:
позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність ВЕС № 857212 від 18.11.2006;
ОСОБА_3, представник, довіреність ВСХ № 555216 від 22.06.2006;
відповідача -Терещенко С.В., довіреність № б/н від 14.05.2007;
СУТЬ СПОРУ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (далі -відповідач) про відшкодування збитків в сумі 83197,91 грн., включаючи збитки, заподіяні невиконанням договору фрахтування і додаткової угоди до нього в сумі 75500 грн., а також проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 7697,91 грн. (т.1, а.с.2-4).
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.10.2006 в задоволені позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів наявності збитків і наявності вини у діях відповідача (т.1, а.с.121-124).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове рішення, згідно з яким позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" про відшкодування збитків задоволено частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на користь позивача стягнуто збитки, спричинені невиконанням договору фрахтування та додаткової угоди до нього у розмірі 75500,00 грн.; також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 755,00 грн. держмита та 107,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 7697,91 грн. -в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.10.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 у справі № 20-11/140 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1, а.с.201-206).
Ухвалою від 14.05.2007 справа № 20-11/140 була прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі № 20-11/140-4/186.
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача: борг, збільшений на індекс інфляції за період з 01.05.2005 по 31.08.2007, в сумі 93952,20 грн., 3% річних від суми боргу за період з 01.07.2006 по 31.08.2007 в розмірі 2642,50 грн. (том 2, а.с.29-31).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 в задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що набуття відповідачем майна за рахунок позивача матеріалами справи не підтверджено (т.2, а.с.106-109).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 у справі № 20-11/140-4/186 залишено без змін (т.2, а.с.134-142).
Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2008 касаційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -задоволена частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 по справі № 20-11/140-4/186 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.2, а.с.157-162).
Господарським судом касаційної інстанції вказано на необхідність при новому розгляді справи всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті (зокрема, наказ директора ТОВ "Фірма "Лінарт" від 29.04.2005), і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою суду від 26.09.2008 справа прийнята до провадження суддею Головко В.О., справі привласнений № 5020-11/140-4/186-3/147, судовий розгляд призначений на 28.10.2008.
В процесі розгляду справи позивач збільшив суму позову, остаточно просить стягнути з відповідача 103695,70 грн., в тому числі: борг зі збільшенням індексу інфляції за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 в розмірі 98633,20 грн., 3% річних від суми боргу за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 в розмірі 5062,50 грн. (т.3, а.с.9-10).
Представник відповідача висловив заперечення проти позову, просить в задоволенні позову відмовити. Мотивує свої заперечення тим, що договір тайм-чартеру є недійсним, оскільки в порушення приписів частини 2 статті 799 ЦК України, не був посвідчений нотаріально. Тому факт отримання ОСОБА_4 грошових сум не можна розглядати як які-небудь дії в межах договору (т.3, а.с.37-38).
В судовому засіданні 11.11.2008 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 27.11.2008, а в судовому засіданні 22.12.2008 -по 28.12.2008.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
04.04.2005 між ТОВ "Фірма "Лінарт" (судновласник) і суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (фрахтувальник) укладено договір фрахтування судна (буксира "Виг") у боксовій формі універсального тайм-чартеру (фрахт з екіпажем).
Згідно з умовами договору (бокси 13, 14), судновласник повинен був передати фрахтувальнику вказане вище судно у фрахт 15.05.2005 в порту Севастополь за актом прийому-передачі. Розмір фрахту складає 30000,00 грн. (бокс 16). Боксом 18 даного договору визначено валюту і спосіб оплати -гривня України, банківський переказ. Період тайм-чартеру з 15.05.2005 по 31.10.2005 (бокс 15).
Боксом 25 договору передбачено канцелірування в разі непередання судна в тайм-чартер до дати, вказаної в боксі 13 (тобто до 15.05.2005).
Договір укладений в простий письмовій формі і підписаний з боку ТОВ "Фірма "Лінарт" заступником директора ОСОБА_4, з боку підприємця ОСОБА_3 власне ОСОБА_3
Того ж дня (04.04.2005) між ОСОБА_4, якому згідно з довіреністю від 04.01.2005 надавалося право представляти інтереси ТОВ "Фірма "Лінарт" у всіх установах і організаціях з усіх питань, пов'язаних з виконанням обов'язків директора ТОВ "Фірма "Лінарт", та СПД ОСОБА_3 укладено угоду № б/н, відповідно до якої сторони домовились в рахунок оплати за договором тайм-чартеру від 04.04.2005 для проведення ремонту буксиру "Виг" провести фінансування ремонту в наступному порядку:
- 04.04.2005 -25 000 грн. (готівкою);
- 22.04.2005 -10 000 доларів США (готівкою).
Крім того, даною угодою сторони змінили розмір фрахту за основним договором, визначивши його в сумі 10250,00 доларів США за один місяць (т.1, а.с.12).
За розписками від 05.04.2005 та 22.04.2005, копії яких містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.15), ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 готівкою грошові кошти в сумі 25000,00 грн. та 10000,00 доларів США.
15.05.2005 судно у фрахт згідно з умовами договору передано не було, а вимог про канцелірування чартеру до кінця закінчення терміну дії Договору сторони не заявляли.
12.06.2006 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (кредитор) і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 придбала всі права вимоги за договором фрахтування від 04.04.2005 як новий кредитор.
У зв'язку з тим, що договір тайм-чартеру виконаний не був, грошові кошти ані суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3, ані суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 не повернені, остання, як новий кредитор, якому належить право вимоги за договором тайм-чартеру від 04.04.2005, звернулась в суд із позовом до ТОВ "Фірма "Лінарт".
Позивачка, з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача кошти, отримані ним через його представника за договором тайм-чартеру в розмірі 75500,00 грн., що з урахуванням індексу інфляції становить 98633,20 грн., а також, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу, що становить 5062,50 грн. (т.3, а.с.9-10).
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтями 510, 512 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. При цьому кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, в тому числі, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
Договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами (ст. 204 КТМ України).
За приписами статті 205 Кодексу торговельного мореплавства України у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні і експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.
Дослідивши зміст договору тайм-чартеру від 04.04.2005, суд приходить до висновку, що даний договір відповідає зазначеним вище нормам.
За загальним правилом зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається (ст. 654 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з угоди від 04.04.2005, вона не відповідає зазначеним вимогам. Так, ця угода, хоча і підписана уповноваженою особою -заступником директора ТОВ "Фірма "Лінарт" ОСОБА_4, -але не має печатки підприємства.
Також суд зазначає наступне.
Згідно з довіреністю, виданою 04.01.2005 заступникові директора ТОВ "Фірма "Лінарт" ОСОБА_4 на представництво інтересів Товариства в усіх підприємствах і організаціях з усіх питань, пов'язаних із виконанням обов'язків директора ТОВ "Фірма "Лінарт", йому надавалися такі права: отримувати документи, подавати заяви, вести справи в усіх судових, арбітражних, нотаріальних та адміністративних установах із усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу та третім особам, а також потерпілому від злочину; укладати всі дозволені законом правочини, отримувати належне довірителю майно, розписуватися та вчинювати всі інші законні дії, пов'язані з виконанням цього доручення.
Чинне законодавство України не передбачає отримання готівки юридичною особою за розпискою.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначається відповідним Положенням, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення).
Так, згідно з п. 2.2. даного Положення, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Відповідно до п. 2.6 Положення, оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Відповідно до п 3.3 Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Згідно з вимогами п. 3.1. Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 3.4 Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, доказом надходження грошових коштів в касу підприємства від інших підприємств, підприємців або фізичних осіб є квитанція, яка є відривним корінцем прибуткового ордера, за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства. При цьому прибутковий ордер повинен мати типову форму. Факт видачі готівки з каси підприємств (підприємців) підтверджується видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.
Доказів оформлення у встановленому порядку оплати готівкою СПД ОСОБА_3 ТОВ "Фірма "Лінарт" за договором тайм-чартеру від 04.04.2005 суду не надано.
До того ж, як випливає з тексту розписок про отримання грошових коштів від ОСОБА_3, ОСОБА_4, надаваючи такі розписки, діяв від свого імені, а не від імені ТОВ "Фірма "Лінарт". Зазначення ОСОБА_4 в розписках своєї посади, та скріплення її печаткою підприємства не може бути підставою вважати, що ОСОБА_4 діяв від імені ТОВ "Фірма "Лінарт" при отриманні грошових коштів, та як наслідок створювати права і обов'язки для ТОВ "Фірма "Лінарт" за цими розписками, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Цивільного кодексу України не є представником особа, яка хоча і діє в чужих інтересах, але від власного імені.
Згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Матеріали справи містять висновок від 29.04.2005 за результатами проведення службового розслідування за фактами укладення ОСОБА_4 договору тайм-чартеру, угоди до нього, надання розписок (т.3, а.с.46-47), а також наказ № б/н від 29.04.2005 про оголошення ОСОБА_4 догани; зупинення дії довіреності від 04.01.2005; недійсність угоди від 04.04.2005, у зв'язку із перевищенням наданих йому повноважень (т.3, а.с.35-36. Зазначене ще раз підтверджує те, що ОСОБА_4, отримуючи кошти від ОСОБА_3, діяв не від імені ТОВ "Фірма "Лінарт".
Враховуючі вищевикладене, суд не приймає розписки, що надані ОСОБА_4 ОСОБА_3 як належні докази отримання відповідачем -ТОВ "Фірма "Лінарт" від СПД ОСОБА_3 грошових коштів в рахунок оплати за договором тайм-чартеру від 04.04.2005.
Факт неотримання коштів ТОВ "Фірма "Лінарт" підтверджується також матеріалами перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією Балаклавського району м. Севастополя. Так, згідно з пунктом 2.15.12 Акту ДПІ Балаклавського району м. Севастополя від 16.06.2006 № 96/223-129/19449122/51, Договір (універсальний тайм-чартер) виконаний не був, судно у фрахт не передавалося, грошові кошти від ОСОБА_3 на рахунки ТОВ "Фірма "Лінарт" не надходили; виконання договору від 04.04.2005 в регістрах бухобліку не рахується, авансові платежі договором тайм-чартеру від 04.04.2005 не передбачені; грошові кошти прийняті ОСОБА_4 для особистих потреб у вигляді позики (том 1, а.с.65-66).
Як зазначалося вище, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Дійсно, позивач має право вимагати повернення свого майна від особи, яка безпідставно утримує його у себе. Втім, набуття відповідачем майна за рахунок позивача матеріалами справи не підтверджується.
На думку суду, позивач звернувся з позовними вимогами до неналежного відповідача. Належним відповідачем є фізична особа ОСОБА_4.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено та підписано відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
09.01.2009.
РОЗСИЛКА:
1. СПД ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
2. ТОВ "Фірма "Лінарт"
(вул. Ангарська, 10 А, місто Севастополь, 99704)
3. Справа
4. Наряд