Справа № 22ц-20215/2008 Головуючий в 1 -й інстанції - Кулігіна Т.Д.
Категорія - 21 (1) Доповідач - Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровскої області
у складі: головуючого судді - Неклеси В.І.
суддів- Карнаух В.В., Михайлів Л.В. при секретарі - Чубіній А.В.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_1, представника третьої особи відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_2, позивачки - ОСОБА_3, представника позивачки -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2007 року за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, яка спричинила втрату працездатності, третя особа відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13.07.2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування) про перерахунок розміру сум страхових виплат відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві, яка спричинила втрату працездатності задоволено частково, на її користь з Фонду соціального страхування стягнуто заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування шкоди з 11.05.2001 року по 01.07.2007 року в сумі 11001, 05 грн., та щомісячні страхові виплати в сумі 384, 13 грн. з 01.07.2007 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат. Рішення у частині стягнення на користь ОСОБА_3 грошових сум допущено до негайного виконання в межах виплат за один місяць у розмірі 384, 13 грн.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції не застосував строк позовної давності та стягнув суми за період більше трьох років, не врахував, що Відділення фонду rfe є належним відповідачем по справі, судом не наведено підстави застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів на ВАТ «КЗРК», не дана належна правова оцінка економічному обгрунтуванню щодо їх застосування, а також підвищення фактичної заробітної плати за оспорюваний позивачем період, також суд не провів перевірку, згідно п. 28 Правил..., чи
2
не перевищує розмір відшкодування втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати профпрацездатності розміру середньомісячної заробітку відповідного працівника, крім того, не врахував, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка працювала на шахті ім. . 50-річчя Газети «Правда» РУ ім. К. Лібкнехта об'єднання «Кривбасруда» контролером по обурюванню шпурів. 18 лютого 1967 р. з нею стався нещасний випадок. При огляді МСЕК року їй було встановлено втрату професійної працездатності, яка з 25.09.1995 р. встановлена 25 % безстроково.
У зв'язку з частковою втратою працездатності позивачці ВАТ «КЗРК» проводило виплати відшкодування частини втраченого заробітку, проте підприємство застосовувало до регресних виплат не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів, які запроваджувались, з приводу чого виник спір.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що ВАТ «КЗРК» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачці, не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів за оспорюваний період: 2, 0 з 01.07.1994 року (
Постанова КМУ №449 від 04.07.1994 року), 2.5 з 01.01.1996 року (СПАП № 1/6 від 26.01.1996 року), 1.25 з 01.06.1997 року (СПАП № 3/91 від 21.05.1997 року), що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди...», затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472, внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди.
Доводи відповідача Відділення Фонду про те, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд не дав належну правову оцінку економічному обгрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди", які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «КЗРК» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Суд також обґрунтовано застосував* коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної.економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем за період з 01.03.2002р, а саме: коефіцієнт 1, 193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.182 з 01.03.2003 p., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006р, коефіцієнт 1, 183 з 01.03.2007 року.
3
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 01.04.2001 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Також колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно, у відповідності із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та відповідно до положень ст. . 71 ЦК України застосовано строк позовної давності у три роки та стягнуто заборгованість починаючи з 11.05.2001 року, оскільки вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягає задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом 11.05.2004 року, що спростовує доводи викладені у скарзі Фонду соціального страхування про невірне застосування судом строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року» (далі Порядок № 83), не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, перераховуючи розмір щомісячних страхових виплат позивачці з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів по ВАТ «КЗРК» та застосовуючи коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивачки, судом враховані положення Порядку № 83 та розмір відкоригованої заробітної плати за періоди з 01.03.2002 року по 01.03.2005 року не перевищує максимальну величину, з якої сплавлялися страхові внески до Фонду соціального страхування.
Також безпідставними є доводи Відділення Фонду щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції, оскільки на думку колегії судців, висновки районного суду узгоджуються з вимогами ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, однак Відділення Фонду не надало суду першої інстанції ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався, тоді як позивач свої позовні вимоги щодо застосування спірних коефіцієнтів обгрунтував Спільними
Постановами адміністрації та профспілкового комітету підприємства і відповідач не спростував вказані докази.
Інші доводи скарги є безпідставними, спростовуються висновками суду та матеріалами справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки
4
суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому її необхідно відхилити, а рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.