Справа №11-911/16 2007 р.                                     Головуючий у 1 інстанції -

Міхненко  С.Д.

Доповідач -  Слісарчук Я.А.

УХВАЛА

Іменем України

" 9 " січня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

Головуючого                                                         Романова О.В.

суддів                                                                     Велидчука В.М.

Слісарчука Я.А.

за участю прокурора Руденка В.І.

потерпілого                                    ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 8 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ст.289 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,   не  судимого,

засуджено за ст.  28 9 ч.2 КК України із застосування ст.69  КК  України  на  2  роки  позбавлення  волі  без конфіскації майна.

Запобіжний захід засудженим залишено попередній -підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 гривень матеріальної шкоди і 500 гривень моральної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до положень ст.81 КПК України.

Як визнав суд, 3 травня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись в м. Малині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення в приміщення гаража, що неподалік будинку АДРЕСА_1, незаконно заволоділи легковим автомобілем „Мерседес-190 Д", який належить ОСОБА_1.

Після чого, вказаним транспортним засобом засуджені поїхали в напрямку с. Вишів Малинського району.Під час руху автомобіля по лісовій дорозі, неподалік с.Нова Рутв'янка Малинського району, ОСОБА_2, який знаходився за кермом транспортного засобу, перевищив швидкість, не справився з керуванням, з'їхав з дороги та здійснив наїзд на дерево.

Внаслідок зіткнення автомобіль отримав механічні пошкодження, а потерпілому ОСОБА_1 заподіяна матеріальна шкода на суму 12754,96 гривень.

На вирок суду подані апеляції.

Засуджений ОСОБА_3 просить звільнити його від призначеного судом покарання на підставі ст.75 КК України. Зазначає,  що суд не врахував,  що він вперше притягується  до  кримінальної  відповідальності,   є потерпілим   внаслідок   Чорнобильської   катастрофи, добровільно відшкодував потерпілому матеріальну шкоду, його другорядну роль у вчинені злочину та ту обставину, що на час виїзду з гаража він мав підстави вважати, що автомобілем заволодіває на законних підставах, оскільки ключі від автомобіля і від гаража були у ОСОБА_2.

Засуджений ОСОБА_2 також просить звільнити його від призначеного судом покарання на підставі ст.75 КК України.Вказує, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну шкоду, раніше не судимий, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та потерпілого ОСОБА_1 про залишення вироку суду без зміни, а апеляції засуджених без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який вони засуджені, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності і ніким з можливих апелянтів не оспорюються.

Дії ОСОБА_3 і ОСОБА_2 за ст. 289 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання засуджених про призначення їм надмірно суворого покарання не можуть бути визнані такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи це питання суд дотримався вимог ст.65 КК України при цьому врахував, що засуджені вчинили тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, не мають судимостей, щиро розкаялись, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають на своєму утриманні малолітніх дітей і призначив їм покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст. 289 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі.

Підстав для пом'якшення цього покарання, колегія суддів не знаходить.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодували потерпілому збитки завдані злочином про, що вони наголошують в своїх апеляціях.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляції засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 8 листопада 2006 року щодо них - без зміни.