ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2009 р. | № 9/186-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: | Дунаєвської Н.Г., |
Суддів : | Михайлюка М.В., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2008 р. |
у справі | № 9/186-08 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" |
до | Комунального житлового підприємства № 13 |
про | стягнення 25996,15 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | Бондарчук С.А., |
відповідача | Дружиніної В.А., Мороз В.В., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008 р. у справі № 9/186-08 (суддя: Подобєд І.М.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 25996,15 грн. основного боргу, 259,96 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2008 р. (судді: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є., Кузнецова І.Л.) рішення місцевого господарського суду змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача 22114,15 грн. основного боргу, 221,14 грн. державного мита, 100,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановив місцевий господарський суд, 01.10.1998 р. позивач (постачальник) та Житлово-комунальна контора № 13 (споживач), правонаступником якої є відповідач, уклали договір № 312, згідно якого постачальник зобов’язався відпускати споживачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції та гарячого водоспоживання, а споживач –оплачувати поставлену теплову енергію на протязі п’яти днів після отримання рахунка.
Згідно рахунків позивача, виставлених на оплату відповідачу, позивач відпустив відповідачу теплової енергії та гарячого водопостачання на суму 42875,54 грн.
Місцевим господарським судом на підставі довідки позивача від 02.06.2008 р. та двостороннього акту взаєморозрахунків сторін від 14.05.2008 р. встановлено, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, оплатив рахунки, виставлені позивачем за період з листопада 2004 р. по січень 2008 р. лише частково, у сумі 16879,39 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 25996,15 грн. (станом на січень 2008 р.).
Відповідач визнав заборгованість лише частково та заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходив з того, що перерахування відповідачем за 2007 рік суми, що перевищує нарахування за вказаний період, свідчить про визнання останнім існування заборгованості перед позивачем та перериває перебіг строку позовної давності.
Апеляційний господарський суд з даними висновками господарського суду першої інстанції не погодився та, враховуючи призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях №№ 20,21 від 18.09.2007 р., вказав про помилкове зарахування частини сплаченої відповідачем суми в рахунок погашення боргу за лютий 2005 р. при наявності заборгованості за жовтень-грудень 2007 р.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що перебіг строку позовної давності переривається лише у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, тому, факт сплати відповідачем надлишкових коштів за 2007 рік, не свідчить про визнання відповідачем зобов’язань по сплаті заборгованості за період поза межами позовної давності.
Колегія суддів касаційної інстанції з даним висновком апеляційного господарського суду погоджується. Щодо доводів касаційної скарги про наявність обставин, які свідчать про визнання відповідачем обов’язку сплатити борг за весь період, в тому числі, який виходить за межі позовної давності, та, як наслідок, переривають строк позовної давності, зазначає, що чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають свідчити про наявність та розмір боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена конкретна сума заборгованості та період, за який вона виникла. За таких обставин, сплата відповідачем суми, що перевищує нарахування за вказаний у платіжних дорученнях період, може свідчити про визнання боржником існування заборгованості, але не дає підстав суду для відмови відповідачу у застосуванні приписів цивільного законодавства про наслідки спливу строку позовної давності. Окрім того, підписання 14.05.2008 р. відповідачем з позивачем акта звірки заборгованості хоч і є, відповідно до положень ч.1 ст.264 ЦК України, дією, яка свідчить про визнання відповідачем свого боргу, проте дана обставина не перериває перебігу позовної давності.
Відповідно до ч. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність обставин, з якими закон пов’язує переривання строку позовної давності. Оскільки з позовом позивач звернувся лише в квітні 2008 р., він втратив право вимагати стягнення заборгованості за лютий 2005 р. у сумі 1281,42 грн. та березень 2005 р.
Поряд з цим, змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача за період в межах позовної давності: квітень-грудень 2005 р., січень-грудень 2006 р. та січень 2008 р. та задовольнив їх.
Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки не підтверджується наявними матеріалами справи.
Зокрема, не погоджуючись із зарахуванням частини сплаченої відповідачем надлишкової суми в рахунок погашення боргу за лютий 2005 р., суд апеляційної інстанції вказав на наявність заборгованості за жовтень-грудень 2007 р., яку, враховуючи призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, необхідно було погасити в першу чергу.
Проте, як наголошує скаржник у касаційній скарзі, такий висновок суду зроблений без врахування дати платіжних доручень, згідно яких надлишкові кошти були сплачені відповідачем у вересні 2007 р.
Колегія суддів зазначає, що вказаній обставині судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки та не вирішено питання щодо правомірності зарахування надлишково сплачених коштів в рахунок майбутнього періоду (жовтень-грудень 2007 р.) за відсутності погодження сторонами договору можливості внесення передоплати за теплову енергію.
Зазначене свідчить, що суди обох інстанцій належним чином не з’ясували, на вимогу якої суми боргу і за який період позивач втратив право у зв’язку зі спливом строку позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, оскільки судові рішення прийняті без всебічної оцінки обставин справи по суті, а тому, рішення та оскаржувана постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
За таких обставин, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, зокрема, перевірити розрахунок суми заборгованості відповідача з урахуванням вірного розподілу надлишку сплачених відповідачем коштів та положень діючого законодавства про строки позовної давності та наслідки їх спливу, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2008 р. у справі № 9/186-08 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді: М. Михайлюк
В. Дерепа