УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 06 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Яковенко Л.Г.

суддів   Синельщікової О.В. Куриленка О.С. при секретарі   Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Кримського гуманітарного університету до ОСОБА_1, третя особа .- комунальне підприємство „Ялта-жилсервіс" про визнання приватизації незаконною і скасування свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою Кримського гуманітарного університету на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог Кримського гуманітарного університету до ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство „Ялта-жилсервіс" про визнання приватизації незаконною і скасування свідоцтва про право власності відмовлено. З Кримського гуманітарного університету на користь держави стягнено судовий збір у сумі 1000 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Вважає, що висновки суду про те, що приватизація відповідачкою була здійснена на законних підставах, з дотриманням вимог законодавства, оскільки вона та члени її родини проживали на момент приватизації на умовах найму саме в квартирі, а не в кімнаті' в гуртожитку, не відповідають обставинам справи, оскільки договору найму чи рішення адміністрації відповідно до статті 128 Житлового кодексу України суду не надано. Крім того, вказує, що судом не прийнято до уваги, що згідно довідок БТІ і архіву міста Ялта домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 має статус гуртожитку для проживання студентів, який до теперішнього часу не змінений. Таким чином, судом порушено вимоги частини 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", згідно з якою кімнати в гуртожитках не підлягають приватизації.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідачку та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

Справа № 22-Ц-6754/2006 р.                     Головуючий у першій

інстанції Прищепа О.І.

Доповідач Синельщікова О.В.

вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що шляхом приватизації проводиться відчуження квартир та віднесених до них приміщень (підвалів, сараїв і т, ін.) державного житлового фонду на користь громадян України, які проживають у квартирах на умовах найму. До державного житлового, фонду статтею 4 Житлового кодексу України віднесені житлові будинки та житлові приміщення в інших будівлях, які належать державі.

Відмовляючи Кримському гуманітарному університету у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що на момент приватизації відповідачка проживала у кімнаті гуртожитку, яка не підлягала приватизації відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким рішенням, як таким, що відповідає дійсним обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, відповідачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 9 лютого 1998 року, є власницею квартири АДРЕСА_2, право якої зареєстровано в БТІ м. Ялта 13 лютого 1998 року.

Вказана квартира розташована на другому поверсі двоповерхової будівлі і складається з двох житлових кімнат загальною площею 37,8 кв.м., коридору, санвузла і має окремий вхід. У вказаній квартирі з 1963 року проживає відповідачка ОСОБА_2 на умовах найму, що підтверджується довідкою Ялтинського педагогічного коледжу на заяві відповідачки від 3 грудня 1997 року про приватизацію, а також актом передачі будівлі по АДРЕСА_1 від 12 вересня 1967 року.

Належна позивачці на праві власності квартира АДРЕСА_2, який має статусу будівлі гуртожитку літера «А» площею 1369, 1 кв.м. і належить на праві власності Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради АРК (Кримський державний гуманітарний інститут, який знаходиться у сфері управління Міністерства освіти АРК), на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 21 квітня 2003 року.

Таким чином, встановлено, що позивач - Кримський гуманітарний університет отримав в оперативне управління будинок гуртожитку з приватизованою квартирою, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, і не має права вимагати її у відповідачки.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент приватизації спірна квартира мала статус кімнати в гуртожитку, а тому не могла бути приватизована.

Статус будівлі як гуртожитку не виключає можливості знаходження в ньому житлових приміщень (квартир), а також приватизованого житла.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для визнання незаконною приватизації відповідачкою спірної квартири і скасування свідоцтва про право власності за вимогами частини 2 статті 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кримського гуманітарного університету відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.