Справа №2-16/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2008 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Старостіна В.В., при секретарі - Машури А.І., розглянувши у відкритому судновому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про визнання недійсним рішення засідання правління СУРП ТОВ «АРЕС», поновлення позивача на цьому підприємстві та стягнення заподіяної моральної шкоді, -

встановив:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати недійсними рішення засідання правління (зборів учасників) спільного українсько-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „АРЕС" від 02.07.01 року, відновити його участь в цьому підприємстві, а також стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1. відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 544000 грн.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1. вказує на те, що восени 1998 року він неофіційно звернувся до голови Червонозаводського районного виконавчого комітету м. Харкова ОСОБА_2. з проханням допомогти у підборі приміщення для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу, на що отримав згоду за умови участі в проекті ОСОБА_3. Здійснення плану створення спортивно-оздоровчого комплексу планувалося реалізувати через діяльність спільного україно-російського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „Арес", яке існувало з 1993 року.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 року за № 1415 СП ТОВ „Арес" було надано в оренду нежитлове приміщення площею 353.4 кв.м. , в АДРЕСА_1 літ. „А-2". Акт прийому-передачі вказаного приміщення до договору оренди від 23.12.1998 року підписав директор СП ТОВ „АРЕС" ОСОБА_1. Реконструкція орендуємого приміщення та будівництво першої черги спортивно-оздоровчого комплексу - сауни провадилося за спільні кошти ОСОБА_1., ОСОБА_2. а саме на ці потреби були витрачені 20000 гривень, отримані від продажу батьком позивача, ОСОБА_4 частини домоволодіння, яке належало йому на праві власності в порядку спадкування, а також 16000 гривень отримані від продажу належного ОСОБА_1. автомобіля, і 52717 грн. кредиту, отриманого в серпні 1999 року в „УкрСиббанку" на ім'я ОСОБА_1.

З боку ОСОБА_2. на потреби СП ТОВ „АРЕС" були використані 28000 гривень, отриманих ОСОБА_3. в липні 1999 року в КБ „Приватбанк", а також будівельні матеріали.

В серпні 2000 року СП ТОВ „АРЕС" отримало в оренду нежитлове приміщення площею 132.4 кв.м. , по АДРЕСА_1 на підставі рішення сесії виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.08.2000 року № 1092 та 09.08.2000 року був укладений договір оренди вказаного приміщення за № 1206.

Позивач та його представник підтримуючи вимоги позову вказали на те, що 02.07.01 року без відома ОСОБА_1. відбулися збори учасників СП ТОВ „АРЕС", які виключили ОСОБА_1. із складу засновників (учасників) підприємства. СП ТОВ „АРЕС" було створене на підставі статутного договору від 14.05.1993 року. Статут СП ТОВ „АРЕС" був зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Фрунзенської районної ради від 28.05.1993 року № 492. Відповідно до п. 1 розділу III статуту учасниками СП ТОВ „АРЕС" є ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно п. 2 розділу XI статуту зміни та доповнення до статуту набувають чинності з моменту їх реєстрації в органі, який зареєстрував СП ТОВ „АРЕС". Якщо будь-яке положення статуту стає недійсним, то воно замінюється іншим, чи виключається повністю. В силу п. 7 розділу 11 статуту діяльність СП ТОВ „АРЕС" регулюється законодавством України, положеннями статутного договору та статуту. Відповідно до п. 2 розділу III статуту засновники

2

СП ТОВ „АРЕС" мають право передавати одному або декільком учасникам свою частину вкладу "в порядку, передбаченому статутним договором.

Додатковою угодою № 1 до статутного договору про створення та діяльність СП ТОВ „АРЕС" від 27.03.1998 року до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та виведений із складу засновників ОСОБА_6

Додатковою угодою № 2 до статутного договору про створення діяльності СП ТОВ „АРЕС" від 23.02.1999 року до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_1., ОСОБА_3. та були виведені із складу засновників ОСОБА_5., ОСОБА_8, і ОСОБА_7. ОСОБА_5. у зв'язку з виходом із складу засновників передав свою долю у статутному фонді в розмірі 17 % ОСОБА_3. і в розмірі 16 % ОСОБА_1.

Додатковою угодою № 3 до статутного договору про створення діяльності СП ТОВ „АРЕС" від 07.09.1999 року із складу засновників був виведений ОСОБА_9. і до складу засновників була введена ОСОБА_10. У зв'язку з виходом із складу засновників ОСОБА_9. передав свою долю у статутному фонді товариства в розмірі 1 % ОСОБА_10. Внаслідок змін в керівництві підприємства, розподіл долів у статутному фонді СП ТОВ „АРЕС" станом на 08.09.1999 року відбувся наступним чином: ОСОБА_1. -49% статутного фонду; ОСОБА_3. - 50 % статутного фонду; ОСОБА_10. - 1 % статутного фонду.

15.02.2000 року була нотаріально засвідчена додаткова угода № 1 до статутного договору про створення СП ТОВ „АРЕС", підписане ОСОБА_5., ОСОБА_6. , ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_10., згідно якої до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_10. та із складу засновників виведені ОСОБА_6. , ОСОБА_5. у зв'язку з виходом із складу засновників ОСОБА_5. свою долю в статутному фонді в розмірі 50% передав ОСОБА_3. ОСОБА_6. у зв'язку з виходом із складу засновників частину своєї долі у статутному фонді в розмірі 30 % передав ОСОБА_1., частину долі в розмірі 1 % ОСОБА_10. і частину долі в розмірі 19 % -ОСОБА_3. внаслідок укладеної додаткової угоди розподіл долів у статутному фонді СП ТОВ „АРЕС" стала складати ОСОБА_1. - 30 % статутного фонду, ОСОБА_3. - 69% статутного фонду, ОСОБА_10. - 1 % статутного фонду.

ОСОБА_1. твердить про те, що вказана додаткова угода № 1, засвідчена нотаріально 15.02.2000 року є недійсною з наступних підстав.

Додаткова угода № 1 не містить обов'язкового реквізиту всіх документів взагалі. Договір відноситься до категорії юридичних фактів угод, та відповідно до ч. 2 ст. 153 ЦК України (1963р.) час є обов'язковим реквізитом такої угоди: дозволяє визначити момент виникнення та припинення певних прав та обов'язків. Іншою підставою недійсності угоди є невірний запис юридичної особи СП ТОВ „Арес" в той час як згідно п.1 розділу 1 статуту записано як СП ТОВ „АРЕС". Крім того, ОСОБА_5. повідомив офіційно 22.12.98 року збори засновників СП ТОВ „АРЕС" про свій вихід зі складу засновників СП ТОВ „АРЕС" та був виведений зі складу засновників додатковою угодою № 2 від 23.09.99 року, у зв'язку з чим його підпис на додатковій угоді № 1, засвідченій нотаріально 15.02.2000 року не має юридичних наслідків так само як і підпис ОСОБА_6. , який був виведений із складу засновників товариства додатковою угодою № 1 від 27.03.98 року. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1. не отримав від ОСОБА_3. грошей, вважає вказану усну угоду про перерозподіл долів у статутному фонді, недійсною.

На підставі вказаних фактів, ОСОБА_1. стверджує, що станом на 02.07.01 року розподіл долів у статутному фонді СП ТОВ „АРЕС" між засновниками товариства складало ОСОБА_1. - 49% статутного фонду; ОСОБА_3. - 50 % статутного фонду; ОСОБА_10-1% статутного фонду. Відповідно до положень ст. 59, 60 Закону України „Про господарські товариства" при вирішення питання щодо виключення учасника із товариства необхідно одноголосне рішення вищого органу-збору учасників. Збори вважаються правомочними, якщо в їх роботі приймають участь особи, які володіють в сукупності більше 60% голосів, а з питань, які потребують одноголосного вирішення необхідно участь всіх учасників товариства.

Як вбачається з протоколу засідання правління СП ТОВ „АРЕС" від 02.07.01 року на зборах засновників був відсутній ОСОБА_1., що на його думку призвело до неправомочності засідання правління.

3

Договір оренди № 980 нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 був укладений з СП ТОВ „АРЕС" в особі директора ОСОБА_1. 23.12.1998 року, в той час як ОСОБА_1. став директором СП ТОВ „АРЕС" в лютому 1999 року, що обумовлено впливом ОСОБА_2., який також виражається зі слів позивача, в тому, що завдяки ОСОБА_2. ОСОБА_1. отримав кредит в „УкрСиббанку" на суму в 1.5 рази перевищуючу вартість залогового майна, фактично, не забезпечив при цьому, вартість кредиту. Також впливом ОСОБА_2. на „УкрСиббанк", ОСОБА_1. пояснює звернення банку за виконавчим приписом до нотаріуса в січні 2003 року, після того, як стосунки між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. стали предметом судового розгляду.

ОСОБА_1. твердить про те, що внаслідок неправомірних дій відповідачів він був позбавлений суттєвих коштів, вкладених в діяльність СП ТОВ „АРЕС", а саме по його орієнтовним підрахункам на реконструкцію будівлі та будівництво сауни ним та його близькими родичами було витрачено близько 110 000 гривень, які компенсовані не були, як і не був отриманий прибуток від експлуатації сауни, який орієнтовано мав складати 36000 гривень на рік.

Визначаючи моральну шкоду та її розмір, ОСОБА_1. зазначає, що він виходить із принципу ліквідуйте причину і хвороба сама пройде, при цьому вважає, що сума відшкодування моральної шкоди повинна бути в 2 рази більше суми збитків та не отриманих доходів і складає 544 000 гривень.

В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

Представник відповідачів за довіреністю ОСОБА_11. в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що факти, викладені в позові ОСОБА_1. про будь-яку причетність ОСОБА_2. до фінансової діяльності СП ТОВ „АРЕС" рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.07.03 року по справі № 2-219/03 визнані такими, що не відповідають дійсності. Вказане рішення набуло чинності, та в силу ст. 32 ЦПК України (1963 року), факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Крім того, в матеріалах справи, а також в наглядовому провадженні № 7/4052-02 Харківської обласної прокуратури по перевірці заяв ОСОБА_4 з приводу неправомірних дій ОСОБА_2., а також в матеріалах цивільної справи за позовами ОСОБА_1. до фірми „Арес", зустрічних позовів ОСОБА_3., ОСОБА_10., до ОСОБА_1. які розглядав Червонозаводський районний суд м. Харкова та залишив без розгляду, містяться прямі докази того, що ніякої угоди між ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про створення і діяльність фірми „Арес" не існувало, як і не було усної домовленості про ведення спільної підприємницької діяльності.

Спільне україно-російське підприємство „АРЕС" було створене на підставі статутного договору від 14.05.1993 року засновниками громадянином України ОСОБА_5. та громадянином Росії ОСОБА_6.

Представник відповідачів наголошує, що надані позивачами додаткові угоди № 1 від 27.03.98 року, № 2 від 23.02.1999 року, № 3 від 07.09.1999 року про зміни в складі засновників СП ТОВ „АРЕС" на практиці реалізовані не були, та є договорами про намірах, у зв'язку з тим, що вони не пройшли державну реєстрацію, на підставі Закону України „Про господарські товариства", „Про підприємства в Україні" та положення „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року.

Крім того, 15.02.2000 року була укладена додаткова угода № 1 за якою засновники ОСОБА_5. і ОСОБА_6. виведені із числа засновників, а замість них входять ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_10. Саме ці зміни в статутних документах ТОВ „АРЕС" пройшли державну реєстрацію та є вірними та законними.

Копії бухгалтерських документів, які містяться в матеріалах справи, вказують на те, що за останні два роки перед звільненням ОСОБА_1. з посади директора СП ТОВ „АРЕС", ця фірма ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала (всі звіти надавалися до податкової інспекції з прочерками). Ніяких вкладень до фірми з боку ОСОБА_1., в жодному з бухгалтерських документів зафіксовано не було. Крім того, з наданих управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, відомостей вбачається, що фірма „АРЕС" перестала виплачувати орендну плату з 1 серпня 2000 року, за рік до того, як ОСОБА_1. був

4

звільнений з посади. Заборгованість по орендній платі на серпень 2001 року склала разом з пенею 14557.1 грн., заборгованість по сплаті електроспоживання- 22787 грн. Заборгованості існували і по інших комунальних платежах.

20.02.01 року в управління комунального майна та приватизації надійшов лист від директора фірми „АРЕСТ" ОСОБА_1. з проханням розірвати договір оренди приміщення АДРЕСА_1. ОСОБА_3. на той час не перебувала в трудових відносинах з фірмою у зв'язку з тим, що знаходилася у декретній відпустці по вагітності та родах.

Твердження ОСОБА_1. про те, що йому було невідомо про час проведення зборів акціонерів, яким його виключили із складу засновників СП ТОВ „АРЕС" не відповідає дійсності, та спростовується листом ОСОБА_1. від 08.06.01 року в якому він пропонує розширити повістку денну зборів засновників, що планується.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, рішення просив постановити на розсуд суду, згідно чинного законодавства.

Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позову задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні до них правовідносини.

Оцінюючи докази суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 року за № 1415 СП ТОВ „Арес" було надано в оренду нежитлове приміщення площею 353.4 кв.м. , в АДРЕСА_1 літ. „А-2". Акт прийому-передачі вказаного приміщення до договору оренди від 23.12.1998 року підписав директор СП ТОВ „АРЕС" ОСОБА_1.

Рішенням сесії виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.08.2000 року № 1092 та 09.08.2000 року був укладений договір оренди № 1206 за яким СП ТОВ „АРЕС" отримало в оренду нежитлове приміщення площею 132.4 кв.м. , по АДРЕСА_1.

Додатковою угодою № 1 до статутного договору про створення та діяльність СП ТОВ „АРЕС" від 27.03.1998 року до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та виведений із складу засновників ОСОБА_6

Додатковою угодою № 2 до статутного договору про створення діяльності СП ТОВ „АРЕС" від 23.02.1999 року до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_1., ОСОБА_3. та були виведені із складу засновників ОСОБА_5., ОСОБА_8, і ОСОБА_7

Додатковою угодою № 3 до статутного договору про створення діяльності СП ТОВ „АРЕС" від 07.09.1999 року із складу засновників був виведений ОСОБА_9. і до складу засновників була введена ОСОБА_10.

15.02.2000 року була нотаріально засвідчена додаткова угода № 1 до статутного договору про створення СП ТОВ „АРЕС", підписане ОСОБА_5., ОСОБА_6. , ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_10., згідно якої до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" були введені ОСОБА_1., ОСОБА_3. та ОСОБА_10. та із складу засновників виведені ОСОБА_6. , ОСОБА_5. у зв'язку з виходом із складу засновників ОСОБА_5. свою долю в статутному фонді в розмірі 50% передав ОСОБА_3. ОСОБА_6. у зв'язку з виходом із складу засновників частину своєї долі у статутному фонді в розмірі 30 % передав ОСОБА_1., частину долі в розмірі 1 % ОСОБА_10. і частину долі в розмірі 19 % -ОСОБА_3. внаслідок укладеної додаткової угоди розподіл долів у статутному фонді СП ТОВ „АРЕС" стала складати ОСОБА_1. - 30 % статутного фонду, ОСОБА_3. - 69% статутного фонду, ОСОБА_10. - 1 % статутного фонду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.07.03 року по справі № 2-219/03 факти, про будь-яку причетність ОСОБА_2. до фінансової діяльності СП ТОВ „АРЕС" визнані такими, що не відповідають дійсності. Вказане рішення набуло чинності.

Згідно ст. 61 ЦПК України факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Крім того, в матеріалах справи, а також в наглядовому провадженні № 7/4052-02 Харківської обласної прокуратури по перевірці заяв ОСОБА_4 з приводу

5

неправомірних дій ОСОБА_2., а також в матеріалах цивільної справи за позовами ОСОБА_1. до фірми „Арес", зустрічних позовів ОСОБА_3., ОСОБА_10., до ОСОБА_1. які розглядав Червонозаводський районний суд м. Харкова та залишив без розгляду, містяться прямі докази того, що ніякої угоди між ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про створення і діяльність фірми „АРЕС" не існувало, як і не було усної домовленості про ведення спільної підприємницької діяльності.

Спільне україно-російське підприємство „АРЕС" було створене на підставі статутного договору від 14.05.1993 року засновниками громадянином України ОСОБА_5. та громадянином Росії ОСОБА_6.

Додаткові угоди № 1 від 27.03.98 року, № 2 від 23.02.1999 року, № 3 від 07.09.1999 року про зміни в складі засновників СП ТОВ „АРЕС" на практиці реалізовані не були, та є договорами про наміри, у зв'язку з тим, що вони не пройшли державну реєстрацію.

На підставі ст. 7 Закону України „Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

15.02.2000 року була укладена додаткова угода № 1 за якою засновники ОСОБА_5. і ОСОБА_6. виведені із числа засновників, а замість них входять ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_10.

Частина 3 Статті 13 Закону України „Про господарські товариства", встановлює, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу кошти, одержані в кредит та під заставу. Таким чином твердження ОСОБА_1. про те, що він ввійшов до складу засновників СП ТОВ „АРЕС" шляхом здійснення реконструкції орендуємого приміщення та будівництва першої черги спортивно-оздоровчого комплексу - сауни за кошти, отримані від, кредиту, отриманого ОСОБА_4 в серпні 1999 року в „УкрСиббанку" на ім'я ОСОБА_1. суперечать нормам діючого законодавства.

Копії бухгалтерських документів, які містяться в матеріалах справи, вказують на те, що за останні два роки перед звільненням ОСОБА_1. з посади директора СП ТОВ „АРЕС", ця фірма ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювала (всі звіти надавалися до податкової інспекції з прочерками). Ніяких вкладень до фірми з боку ОСОБА_1., в жодному з бухгалтерських документів зафіксовано не було. З наданих управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, відомостей вбачається, що фірма „АРЕС" перестала виплачувати орендну плату з 1 серпня 2000 року, за рік до того, як ОСОБА_1. був звільнений з посади. Заборгованість по орендній платі на серпень 2001 року склала разом з пенею 14557.1 грн., заборгованість по сплаті електроспоживання- 22787 грн.

20.02.01 року в управління комунального майна та приватизації надійшов лист від директора фірми „АРЕСТ" ОСОБА_1. з проханням розірвати договір оренди приміщення АДРЕСА_1. ОСОБА_3. на той час не перебувала в трудових відносинах з фірмою у зв'язку з тим, що знаходилася у декретній відпустці по вагітності та родах.

Твердження ОСОБА_1. про те, що йому було невідомо про час проведення зборів акціонерів, яким його виключили із складу засновників СП ТОВ „АРЕС" не відповідає дійсності, та спростовується листом ОСОБА_1. від 08.06.01 року в якому він пропонує розширити повістку денну зборів засновників, що планується.

Згідно ст. 59 Закону України „Про господарські товариства" - до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и -й" статті 41 цього Закону, належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; в) виключення учасника з товариства; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

6

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про господарські товариства" - загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 15.02.2000 року за якою засновники ОСОБА_5. і ОСОБА_6. виведені із числа засновників, а замість них входять ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_10., з підстав, що вона не містить дати укладення суд не може, у зв'язку з тим, що нотаріус засвідчуючи таку угоду, перевіряє дієздатність сторін, встановлює, що в момент вчинення цього правочину сторони усвідомлюють намір вчинення своїх дій і здатні керувати ними, укладали договір не під впливом тяжкої для себе обставини, діяли не під впливом помилки обману або насильства, розуміють наслідки вчинення своїх дій, були роз'яснені всі права, обов'язки та наслідки укладання такої угоди.

При визначенні моральної шкоди суд виходить із положень ст. 1167 ЦК України, за якими моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а ст. 23 ЦК України визначає моральну шкоду як душевні страждання, яких зазнала фізична особа, у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням ії майна.

Враховуючи, що суду не надано доказів характеру і тривалості моральних страждань ОСОБА_1. не доведена наявність в діях відповідачів їх вини у стражданнях ОСОБА_1. характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, ступеню провини відповідача, тому позовні вимоги щодо моральної шкоди задоволенню не підлягають. Крім того, втрата майна підприємства відбулася внаслідок недбалого ведення господарської діяльності ОСОБА_1., як керівника СП ТОВ „АРЕС", що знайшло своє підтвердження дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, поясненнями свідків.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. як директор СП ТОВ „АРЕС" не вів господарської діяльності, що підтверджується пустими бухгалтерськими документами, надані до податкової інспекції, в графах прибутку яких проставлені риски, усунувся від керівництва СП ТОВ „АРЕС", про що свідчить лист директора СП ТОВ „АРЕС" ОСОБА_1. від 20.02.01 року до управління комунального майна та приватизації про розірвання договору оренди приміщення АДРЕСА_1, та неповідомлення про збори засновників СП ТОВ „АРЕС", якими ОСОБА_1. виключений із складу засновників товариства також спростовується ОСОБА_1. від 08.06.01 року в якому він пропонує розширити повістку денну зборів засновників, що планується, у зв'язку з чим його позовні вимоги є необгрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 59, 60 Закону України „Про господарські товариства", 89, 216 ЦК України, ст. ст. 209, 213, 215, 292, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.