КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.01.2009                                                                                           № 4/252

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Лосєва  А.М.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились;

 від відповідача - Гук О.М. – дов. №970 від 21.04.2006р.;

третьої особи-1:          Шадевська Ж.Е. – дов. №225-КР-1069 від 14.11.2008р.;

третьої особи-2:          Гурмаза О.С. – дов. №042/1/9-3617 від 23.05.2008р.;

третьої особи-3:          не з’явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.06.2008

 у справі № 4/252 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров"я України

 до                                                   Київської міської клінічної лікарні № 1

              

 третя особа відповідача           Київська міська рада

          Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

          Головне управління охорони здоров"я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 про                                                   спонукання продовжити термін дії договору оренди нежитлового приміщення

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив визнати пролонгованим договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 31.10.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, строком на один рік і на тих самих умовах.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення строку дії спірного Договору оренди будь-які заяви з боку позивача, відповідача, третіх осіб щодо припинення орендних відносин були відсутні, і позивач, як орендар, продовжує користуватись об’єктом оренди. Дана обставина, на думку позивача, свідчить про те, що сторони погодили продовження дії договору на той самий строк і на тих же умовах.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що згідно з умовами Договору оренди відповідач є лише балансоутримувачем орендованого приміщення і він не має права без згоди власника (Київської міської ради) вчиняти будь-які дії відносно вказаного приміщення. До того ж, в Договорі чітко зазначено, що після закінчення строку дії Договору його дія може бути продовжена лише на підставі рішення Київради, при цьому в матеріалах справи наявна копія рішення Київради від 06.12.2007р., згідно з яким позивачу було відмовлено в продовження строку дії спірного Договору оренди. Зважаючи на вищенаведене, відповідач стверджує, що підстави вважати пролонгованим Договір оренди від 31.10.2006р., укладений між сторонами, відсутні.

Представник Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-2) проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач до закінчення строку дії спірного Договору оренди у встановленому порядку звернувся із заявою про продовження терміну дії оренди, за результатами розгляду якої Київрадою прийнято рішення про відмову в продовженні строку дії вказаного договору. За таких обставин, договір не може вважатись пролонгованим.  

Представники Київської міської ради (третя особа-1) та Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації (третя особа-3) в судові засідання до суду першої інстанції не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, письмових пояснень (відзиву) по суті спору не надали, у зв’язку з чим справа розглядалась за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №4/252 від 26.06.2008р. позов було задоволено повністю, визнано пролонгованим Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 31.10.2006 року, укладений між Київською міською клінічною лікарнею №1 та Українським науково-практичним центром ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я, строком на один рік і на тих самих умовах. Також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва у справі №4/252 від 26.06.2008р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно того, що відповідач у встановлені законодавством строки повідомив позивача про намір не продовжувати дію Договору оренди, у зв’язку з чим правові підстави для пролонгації останнього відсутні. Окрім того, на думку відповідача, судом було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №4/252 від 26.06.2008р. було скасовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною Постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. у справі №4/252 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу позивача було задоволено частково, Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2008р. у справі №4/252 скасовано з передачею справи до цього ж суду для здійснення апеляційного перегляду Рішення Господарського суду міста Києва у справі №4/252 від 26.06.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2008р.

17.12.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання №4506 від 16.12.2008р., в якому він зазначав про неможливість забезпечення явки повноваженого представника в судове засідання та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 17.12.2008р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Окрім того, у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.01.2009р.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2009р. підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №4/252 від 26.06.2008р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні 14.01.2009р. надав суду письмові пояснення на виконання вимог Ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2008р., а також зазначив про те, що підтримує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи-2 також підтримав апеляційну скаргу відповідача з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити.

Представники позивача та третьої особи-3 в судове засідання 14.01.2009р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.   

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників позивача та третьої особи-3 про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та третьої особи-3 за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31 жовтня 2006 року між Київською міською клінічною лікарнею №1 (далі – відповідач, Орендодавець) та Українським науково-практичним центром ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров’я України (далі – позивач, Орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1) Орендодавець на підставі рішення Київради від 31.10.2006 року №138/195 передає, а Орендар приймає в оренду цілісний майновий комплекс підприємств, його структурний підрозділ; майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації); частки у пакетах акцій або частки у статутних фондах юридичних осіб з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно (далі – Об’єкт оренди), за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 121, корп. палатний, для надання медичної допомоги за спеціалізацією.

Згідно з п.2.1 Об’єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 4 099,3 кв. м., в т.ч. на 2, 3, 4, 8 поверхах, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 121, корп. палатний.

Відповідно до п.9.1 Договору сторони погодили строк дії останнього з 31.10.2006р. по 30.10.2007р.

При цьому, в п.9.3 Договору передбачено, що після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

В п.4.14 Договору передбачено, що Орендар після припинення дії Договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов’язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендарю.

Місцевий господарський суд задовольнив позов, виходячи з того, що згідно норм діючого законодавства, у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зважаючи на те, що після закінчення строку дії Договору оренди сторони продовжують виконувати його умови, а будь-які заяви з боку позивача, відповідача та третіх осіб про припинення умов Договору оренди не надходили, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що вищезгадані дії сторін свідчать про погодження та продовження строку дії Договору на новий термін і на тих самих умовах.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було встановлено судом, спірне приміщення є комунальним майном, у зв’язку з чим спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992р. (із змінами та доповненнями).

В ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відносини щодо оренди державного майна, майна, що  перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об’єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об’єкта оренди.

При укладанні спірного Договору оренди сторони погодили всі особливі умови, в тому числі термін його дії. Згідно з п.9.1 Договору термін останнього встановлювався з 31.10.2006р. до 31.10.2007р.

В п.9.3 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії останнього, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 06.12.2007р. №1384/4217 „Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладання договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок” позивачу було відмовлено в продовження строку оренди спірного нежилого приміщення, про що відповідач повідомив позивача листом №703 від 29.02.2008р. (т.с.1, а.с.44-46).

Окрім того, листом №3608 від 06.11.2007р. відповідач повідомив позивача про те, що адміністрація Київської міської клінічної лікарні №1 (Орендодавець) звернулась з проханням не розглядати на комісії питання щодо продовження терміну дії спірного Договору оренди (т.с.2, а.с.12). Тобто, фактично даним листом відповідач в межах місячного строку з дня закінчення строку дії Договору оренди, згідно з нормами ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, повідомив позивача, як орендаря, про те, що відповідач ініціює питання відносно непродовження дії оренди на новий строк.

Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що після закінчення дії Договору оренди до позивача, як орендаря, не надходило жодних заяв про припинення строку дії Договору оренди та/або небажання його продовження є безпідставним і спростовується, доказами, наявними в матеріалах справи.

Щодо посилання суду першої інстанції на переважне право позивача, за інших рівних умов, на продовження дії Договору оренди, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Окрім того, в ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

В п.5.4 Договору оренди визначено, що Орендар після закінчення строку дії цього Договору має переважне право, за інших рівних умов, на продовження дії Договору оренди, за умови належного виконання своїх обов’язків зав цим Договором, але дозвіл на продовження строку оренди надає Київська міська рада.

Позивач скористався своїм правом та звернувся до Київради із відповідною заявою, в якій просив продовжити строк оренди спірного приміщення, однак, як уже зазначалось вище, в задоволенні цієї заяви було відмовлено.  

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рішення Київської міської ради від 06.12.2007р. №1384/4217 „Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладання договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок” було змінено або скасовано суду надано не було.

Твердження місцевого господарського суду про те, що оскільки позивач навіть після закінчення строку дії Договору оренди продовжує використовувати об’єкт оренди та сплачувати орендну плату, а відповідач приймає її, то дані дії свідчать про узгодження між сторонами питання пролонгації дії Договору є необґрунтованим, з огляду на наступні обставини.

Згідно з п.3.5 Договору орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об’єкта оренди Орендодавцеві.

Зважаючи на те, що спірне приміщення не було повернуто Орендодавцеві, не припинився і обов’язок позивача, як Орендаря, вносити відповідні платежі на користування ним.

Відповідно до ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч.1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов’язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Окрім того, відповідно до положень господарського процесуального судочинства обов’язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги з підстав, викладених у позові, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Оскільки при розгляді справи апеляційним судом було встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті Рішення від 26.06.2008р. у справі №4/252 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, апеляційна скарга Київської міської клінічної лікарні №1 підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі №4/252 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. покладаються на позивача.

У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті державного мита за її подання у розмірі 42,50 грн. також покладаються позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні №1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі №4/252 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканини Міністерства здоров’я України до Київської міської клінічної лікарні №1, треті особи  Київська міська рада, Головне управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації про спонукання продовжити термін дії договору від 31.10.2006р. про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду відмовити повністю.

4. Стягнути з Українського науково-практичного Центру ендокринної хірургії трансплантації ендокринних органів і тканини Міністерства здоров’я України (02175, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, р/р №35219004000706 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 22863747) на користь Київської міської клінічної лікарні №1 (02175, м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, р/р №35426002001374 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 01981738) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №4/252 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.

                                                                                          Зубець Л.П.

 20.01.09 (відправлено)