Єдиний унікальний номер 269/283/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5408/2014
Головуючий у 1-й інстанції : Курова О.І.
Категорія : 27 Доповідач : Кіянова С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області
в складі суддів : Ткачук С.С., Кіянової С.В., Шевченко В.Ю.,
при секретарі Козак І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Совєтського районного суду м.Макіївки від 13 травня 2014 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Совєтського районного суду м.Макіївки від 13 травня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв»язку із пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що строк дії картки не співпадає зі строком дії кредитного договору, заява відповідача про припинення договору не надходила, тобто договір вважається пролонгованим, звернувся позивач до суду 27.01.2014 р.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила рішення суду залишити без зміни.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що 02.05.2005 р. між сторонами було укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт в розмірі 4 500 грн. під 36 % річних з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки (2 роки). Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов»язків по погашенню кредиту, станом на 30.09.2013 р. виникла заборгованість в розмірі 23 244,99 грн., яка складається із боргу за кредитом в розмірі 4 373,93 грн., боргу за процентами у розмірі 18 871,06 грн. Але, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності. Враховуючи, що оскільки останнє погашення по кредиту проведено ОСОБА_1 09.06.2007 р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 27.01.2014 р., то ним пропущено строк позовної давності і підстав для задоволення позову не має.
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.
Так, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2005 року між сторонами було укладено Кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримала кредитну картку строком дії на 2 роки з кредитним лімітом 4 500 грн. під 3% на місяць за користування кредитом.
Згідно п.1.1.2. Кредитного договору дія кредитного ліміту припиняється останнім днем місяця, до якого діє кредитна картка, якщо інше не передбачено договором. Погашення заборгованості по кредитному ліміту провадиться щомісячними платежами в розмірі 7% від загальної суми транзакцій.
Відповідно до п.8.2 Кредитного договору картрахунки відкриті на необмежений строк.
Таким чином, строк дії картки складає з травня 2005 року до травня 2007 року.
Проте, сторони встановили як строк дії договору - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до кінця травня 2007 року, тобто строки сплати кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права ще у липні 2007 року, коли відповідач припинив виконання кредитного зобов»язання з погашення кредиту та сплати процентів, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 27.01.2014 р., тобто з пропуском строку передбаченого законом та договором.
Згідно розрахунку станом на 30.09.2013 року за ОСОБА_1 значиться заборгованість в розмірі 23244,99 грн., яка складається із боргу за кредитом у розмірі 4 373,93 грн., боргу за процентами у розмірі 18 871,06 грн.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем до ухвалення рішення по справі заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до кінця кожного поточного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що строк дії картки не співпадає із строком дії договору, суперечать вимогам зазначеного закону.
Інші доводи апеляційної скарги позивача також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м.Макіївки від 13 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді :