ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.01.2007 Справа № 10/287-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
від позивача –Сакало П.А.
від відповідача –Ситник О.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна Украї- ни по Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської облас- ті від 10.10.2006р. у справі
за позовом Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніп- ропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача Приватного підприємства фірма “Аленат”, м. Павлоград Дніпропет-ровської області
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відпові- дача –державне підприємство “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімзавод”
про зобов’язання виконати умови договору
В С Т А Н О В И В :
10.08.2006р. до господарського Дніпропетровської області надійшов позов регіонально- го відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі Фонд) про зобов’язання приватного підприємства фірма “Аленат” (далі ПП “Аленат”) виконати умови договору. Свої вимоги Фонд мотивував тим, що за умовами договору купівлі - про- дажу від 27.05.1998р. відповідач прийняв на себе зобов’язання ввести в експлуатацію об’єкт незавершеного будівництва –торгівельний центр, розташований за адресою : м. Павлоград, мкр. “18 вересня”. Але своїх обов’язків ПП “Аленат” не виконало, в зв’язку з цим Фонд просив зобов’язати відповідача добудувати до 1.08.2008р. спірний об’єкт.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006р. (суддя Коще- єв І.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Фонд звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаю- чись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що судом не вра-ховано, що умовами договору передбачено обов’язок відповідача ввести об’єкт в експлуа- тацію в строк, який не повинен перевищувати нормативний, але ПП “Аленат” ухиляється від виконання своїх зобов’язань.
ПП “Аленат” у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що рішення суду є за- конним та обґрунтованим.
Представник третьої особи в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, коле-
гія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третьої особи, яку належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговори- вши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому за-доволенню з наступних підстав :
Відповідно до ч2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний дово- дами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого госпо-дарського суду у повному обсязі, а з огляду на приписи п.1 ч1 ст.83 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне оцінити законність укладеного сторонами договору купівлі- продажу, оскільки предметом заявленого позову є спонукання відповідача виконати його умови. При цьому апеляційний суд виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 27.05.1998р. сторони уклали договір купівлі- продажу об’єкту незавершеного будівництва –торгівельного центру ВО “Павлоградський хімзавод”, розташованого за адресою : м. Павлоград, мкр. “18 вересня” (а.с.6-7). Пунктом 5 договору на відповідача, крім іншого, покладено обов’язок ввести об’єкт в експлуатацію в строк, що не перевищує нормативний. Таким чином вповноваженим державою органом було здійснено приватизацію об’єкту незавершеного будівництва шляхом його продажу на аукціоні. Підписавши договір на викладених у ньому умовах, сторони обумовили обв’язок покупця завершити будівництво об’єкту нерухомості та ввести його в експлуатацію, але не визначили строк на протязі якого ПП “Аленат” повинно здійснити ці дії.
На час укладення договору купівлі-продажу порядок відчуження об’єктів незавершеного будівництва регламентувався Цивільним Кодексом Української РСР, Законами України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підпри- ємств (малу приватизацію)”, Указом Президента України N456/93 “Про приватизацію об'єк- тів незавершеного будівництва” від 14.10.1993р., Тимчасовим положенням про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва (затв. наказом Фонду державного майна України від 4.10.1996р. N 244), Методичними вказівками щодо особливостей приватизації об'єктів незавершеного будівництва (затв. наказом Фонду держмайна України від 12.03.1997р. N 277), тощо.
Уклавши договір, засвідчивши його нотаріально та скріпивши угоду підписами і печат- ками, сторони однією із умов договору передбачили необхідність введення в експлуатацію об’єкта незавершеного будівництва, але не визначили строк на протязі якого покупець по-винен виконати це зобов’язання, оскільки посилання в п.5 договору на те, що цей строк не може перевищувати нормативний не може бути розцінено як встановлення якогось певно- го строку вводу об’єкту в експлуатацію. Факт відсутності узгодження сторонами строку введення об’єкту в експлуатацію встановлено також рішенням господарського суду Дніп-ропетровського від 7.11.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2006р. по справі №8/355 (а.с.36-42), а тому, відповідно до приписів ст.35 ГПК Украї- ни, цей факт не доводиться знову при вирішенні спору в межах справи №10/287-06.
В той же час, введення відповідачем торгівельного центру в експлуатацію було обов’язковою умовою договору про що свідчать пояснення позивача та дії Фонду, який на протязі тривалого часу, в тому числі і шляхом звернення до суду, намагався забезпечити виконання цієї умови (а.с.9-10,11,24,34-42). Під час апеляційного перегляду справи пред-ставник відповідача також визнав, що на час укладення договору умову добудови об’єкту було включено як обов’язкову.
Колегія суддів вважає відсутніми підстави для застосування приписів ст. 60 ЦК Україн- ської РСР та визнання недійсним договору лише в частині введення об’єкту в експлуата- цію та строків цього вводу, оскільки позивач стверджує, що без включення такої умови до договору, продаж об’єкту незавершеного будівництва взагалі б не відбулась. Відповідачем не надано суду доказів, які спростовують твердження Фонду в цій частині.
Немає підстав вважати, що через відсутність посилання у рішенні Фонду про привати- зацію спірного об’єкту та в протоколі аукціону на необхідність введення об’єкту в експлуа- тацію, позивач не мав на меті при укладанні договору обов’язковості цієї умови. Діюче на час укладення договору законодавство не забороняло органу приватизації пропонувати включення до умов договору купівлі-продажу додаткових обов’язків покупця, які не відо-бражались у рішенні про приватизацію та умовах аукціону. Так, п.5.5 Тимчасовим поло- женням про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва передбачалось
включення до договору купівлі-продажу взаємних зобов’язань продавця та покупця, крім зобов'язань, визначених умовами аукціону.
Введення до умов договору обв’язку відповідача добудувати об’єкт нерухомості та зго- да ПП “Аленат” укласти договір з цією умовою, підтверджують твердження Фонду про те, що за відсутності зобов’язання покупця добудувати об’єкт договір не був би підписаний позивачем.
Крім того, системний аналіз діючого на час укладення договору законодавства свідчить про те, що метою продажу державою через відповідні органи приватизації об’єктів незаве-ршеного будівництва було завершення будівництва. Саме для забезпечення можливості закінчення будівництва статтею 3 Указу Президента України N456/93 “Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва” передбачалось, що рішення про приватизацію об'єк- тів незавершеного будівництва є одночасно рішенням про приватизацію (оренду) земель- ної ділянки, яка відведена для такого будівництва. Можливість продажу таких об’єктів не-завершеного будівництва з метою їх розбирання з’явилась тільки після набрання чинності у жовтні 2000р. Закону України “Про особливості приватизації об’єктів незавершеного бу-дівництва”.
З огляду на це до компетенції Фонду у 1998р. входило лише вирішення питання збере-ження його первісного призначення, а не вирішення питання чи слід взагалі такий об’єкт добудовувати. З огляду на це, Фонд не мав права укладати договір від 27.05.1998р. без включення до нього обов’язкового обов’язку покупця ввести об’єкт в експлуатацію.
Відповідачем не спростовано твердження Фонду про те, що цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташовано об’єкт нерухомості є обслуговування цього об’єкту, що обумовлює необхідність завершення його будівництва та введення в експлуа-тацію. Не зважаючи на неодноразові вимоги апеляційного суду надати документи, що під-тверджують право ПП “Аленат” користуватися земельною ділянкою, площею 1га, відпові- дач вимоги суду не виконав, витребувані документи не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відмовившись добудувати об’єкт, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою, яку було ви-ділено саме для будівництва зазначеного об’єкту нерухомості.
Таким чином, при підписанні договору сторони не дійшли згоди відносно однієї із обов’язкових та істотних умов договору – строку завершення будівництва. Відповідно до ст.153 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Статтею 48 ЦК Української РСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Оскільки договір купівлі-продажу від 27.05.1998р. не відповідає вимогам закону, а саме –ст.153 ЦК Української РСР щодо не-обхідності узгодження всіх його істотних умов.
Колегія суддів враховує також те, що придбавши об’єкт нерухомості на запропонованих позивачем умовах, до яких входить і обов’язок ввести об’єкт в експлуатацію та відмовив- шись в подальшому здійснювати добудову, ПП “Аленат” тим самим фактично здійснило покупку земельної ділянки, яку було виділено для здійснення будівництва об’єкту нерухо- мості, що суперечить приписам земельного законодавства чинного як на час укладення договору так і на час розгляду спору судом.
За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне скористуватися наданим йому п.1 ч1 ст.83 ГПК України правом та визнати договір від 27.05.1998р. недійсним повністю, застосувавши до сторін наслідки, передбачені ч2 ст.48 ЦК Української РСР.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути змінено на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Через недійсність укладеного сторонами договору не підлягають задоволенню вимоги Фонду про зобвоязання ПП “Аленат” виконати умови договору купівлі-продажу.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу регіонального відділення фонду державного майна України по Дніп-ропетровській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2006р. змінити, ви- клавши резолютивну частину в наступній редакції :
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва на аукці- оні від 27.05.1998р.
Зобов’язати Регіональне відділення фонду державного майна України по Дніпропет- ровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська,58 код ЄДРПОУ 13467337) повернути приватному підприємству фірма “Аленат” (323000 м. Павлоград, вул. Сташкова,11 ідентифікаційний код 23937896) 600гр.
Зобов’язати приватне підприємство фірма “Аленат” повернути Регіональному відділен- ню фонду державного майна України по Дніпропетровській області об’єкт незавершеного будівництва –торгівельний центр ПО “Павлоградський хімзавод”, розташований на земе- льній ділянці 1,0га за адресою : Дніпропетровська обл., м. Павлоград, мкр. “18 вересня”..
Судові витрати по справі покласти на відповідача, стягнувши з приватного підприємст- ва фірма “Аленат” державне мито в розмірі 127,5гр. в доход держави та 118гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь державного підприємс- тва “Судовий інформаційний центр”.
Видачу наказів покласти на господарський суд Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський
Постанову оформлено у від-повідності до вимог ст.84 ГПК України 10.01.2007р.