ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"11" січня 2007 р. | Справа № 30/123-06-3903 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого М.В. Сидоренко
суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Сафронов А.П.
від відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональні пивоварні” - не з’явився
Приватного підприємства „Пивзавод № 2”- не з’явився
Приватного підприємства „Валерія” - не з’явився
Приватного підприємства „Регіональні солодовні” - не з’явився
Спеціалізованої торговельної фірми „Діоніс” у вигляді ТОВ - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю „СНП Інвестмент”
на рішення господарського суду Одеської області
від 15.09.2006 р.
у справі № 30/123-06-3903
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СНП Інвестмент”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональні пивоварні”, Приватного підприємства „Пивзавод № 2”,
Приватного підприємства „Валерія”,
Приватного підприємства „Регіональні солодовні”,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої торговельної фірми „Діоніс” у вигляді ТОВ
про визнання договорів недійсними та визнання права власності (сторони та суть спору зазначаються згідно рішення суду)
В С Т А Н О В И Л А :
17.04.2006 р. ТОВ „СНП Інвестмент” звернулось з позовною заявою про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, а саме:
договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладеного 12.12.2003 р. між СТФ „Діоніс” та ТОВ „Регіональні пивоварні”;
договору купівлі-продажу 7/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладеного 30.06.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Валерія”;
договору купівлі-продажу 596/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладеного 09.07.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Пивзавод № 2”;
договору купівлі-продажу 297/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладеного 09.07.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Регіональні солодовні”;
договору купівлі-продажу 6/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладеного 29.09.2004 р. між ПП „Пивзавод № 2” та ПП „Валерія”.
Також позивач просив визнати право власності за спеціалізованою торговельною фірмою „Діоніс” у вигляді ТОВ на цілісний майновий комплекс загальною площею 13352,3 кв. м, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50.
Мотивуючи свої позовні вимоги ТОВ „СНП Інвестмент” посилався на обставину підписання договору купівлі–продажу від 12.12.2003 р. зі сторони СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ неуповноваженою на такі дії особою - директором Черновим В.В., що суперечить приписам ст. 62 Закону України „Про господарські товариства”, ст. ст. 7, 8 Статуту СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ (далі –СТФ).
Рішенням господарського суду від 15.09.2006 р. по справі № 30/123-06-3903 (суддя Рога Н.В.) в задоволенні вищевказаного позову відмовлено із-за безпідставності та недоведеності вимог матеріалами справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ „СНП Інвестмент” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити. Мотивуючи свої вимоги, скаржник посилається на те, що рішення суду прийнято „з порушенням норм діючого законодавства України” ( п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, ст. 658 ЦК України). Крім того, на думку скаржника, оспорювані договори купівлі-продажу є недійсними, т. я. договір купівлі-продажу від 12.12.2003 р. укладений між СТФ „Діоніс” та ТОВ „Регіональні пивоварні” є недійсним з моменту його укладення, а тому ТОВ „Регіональні пивоварні” не набувало права власності на нерухомість та не могло її відчужувати.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.01.2007 р. відмовлено в задоволенні клопотань ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Валерія” про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представників із-за необґрунтованості та недоведеності останніх (клопотань).
Колегія суддів змінила правовий статус СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача по даній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника скаржника, колегія суддів, приходить до наступного.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Оскаржуваним рішенням господарського суду відмовлено в задоволенні позовних вимог з підстав, які наведені в мотивувальній частині даної постанови. Судова колегія вважає, що згадане судове рішення прийняте з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, а це, в свою чергу, стало підставою для неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права. Отже рішення господарського суду у відповідності до приписів ст. 104 ГПК України слід частково скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу також частково.
Так, як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2003 р. між СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ (продавець) в особі директора Чернова В.В. та ТОВ „Регіональні пивоварні” (покупець) в особі директора Чернова С.В. укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав у власність нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, які складаються з будинку основного виробництва літ. А, виробничий модуль літ. Б., майстерні електрощитові літ. В, котельні літ. Г., компресорна літ. Д, трансформаторна підстанція лит. Е, бар літ. Ж, прохідна літ. З, склад літ И, вагова літ. К, адміністративний корпус літ. Л, підвал літ. М, сторожка літ. Н, склади літ. О, П, С, Т, У, Ф, Х, насосна літ. Ю, склад-магазин літ. Я, загальною площею 13352,3 кв. м., що відображене в технічному паспорті від 13.03.2003 р. та належало продавцю згідно свідоцтва про право власності нежитлових приміщень, виданого за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 488 від 10.09.2003 р. По п. 1.2 договору право власності переходить від продавця до покупця з дня підписання договору. Сторони оцінили нежитлові приміщення, що являлись предметом договору в суму 741260 грн., в т.ч. ПДВ 123543,33 грн.
В подальшому, між ТОВ „Регіональні пивоварні” укладено договори купівлі-продажу:
від 30.06.2004 р. з ПП „Валерія” про продаж 7/1000 (сім тисячних) частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, загальною площею 13352,3 кв.м;
від 09.07.2004 р. з ПП „Пивзавод №2” про продаж 596/1000 (п'ятсот дев'яносто шість тисячних) частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, загальною площею 13352,3 кв.м;
від 09.07.2004 р. з ПП „Регіональні солодовні” про продаж 297/1000 (двісті дев'яносто сім тисячних) частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, загальною площею 13352,3 кв.м.
Крім того, 29.09.2004 р. між ПП „Пивзавод № 2” та ПП „Валерія” укладено договір купівлі-продажу 6/1000 (шість тисячних) частин нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, загальною площею 13352,3 кв.м.
Звертаючись з позовом СТФ зазначив, що згідно змін до Статуту продавця, зареєстрованих Іллічівською райдержадміністрацією 28.12.2002 р., які діяли на момент укладення 12.12.2003 р. наведеного вище договору купівлі-продажу, учасниками (засновниками) СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ являлись брати Чернов В.В. - 25 % голосів та Чернов С.В. - 25 % голосів, а також ТОВ „СНП Інвестмент” - 50 % голосів. Відповідно до п. п. 7.3.1 вищим органом управління продавця є збори учасників, які складаються з учасників або їх представників. Позивач зазначав в позовній заяві, що згідно пп. 7.3.6 п. 7.3 Статуту до виняткової компетенції зборів учасників відноситься прийняття рішення про укладання договорів на суму, що перевищує еквівалент 30 000 грн. Будь-які збори учасників (засновників) СТФ з приводу продажу цілісного майнового комплексу не проводились та рішення про таку продаж –не приймалось. Навіть за оцінкою сторін вартість майна - 741260 грн., що було предметом договору купівлі-продажу від 12.12.2003 р., значно перевищує визначену пп. 7.3.6 п. 7.3 Статуту суму 30 000 грн., а тому без рішення зборів учасників директор СТФ Чернов В.В. не мав права укладати такий договір.
Розглядаючи даний спір, судова колегія знаходить наведені вище обставини такими, які цілком підтверджуються матеріалами справи. Крім того, колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що спірний договір від 12.12.2003 р., яким СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ продало цілісний майновий комплекс, фактично укладений між двома братами Черновими, котрі являлись директорами господарських товариств, що були сторонами спірного договору купівлі-продажу, а також являлись засновниками СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ з долею кожного по 25 %.
З огляду на викладені вище обставини, судова колегія приходить до висновку, що даний спір фактично виник між учасником (засновником) СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ з долею 50 % - позивачем по справі - та господарським товариством. Отже даний спір витікає з корпоративних відносин, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України із змінами та доповненнями, такий спір підвідомчій виключно господарським судам України.
Також судова колегія приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що спірний цілісний майновий комплекс неодноразово фіктивно перепродавався частинами і йому зараз невідомі останні фіктивні власники майна цього цілісного майнового комплексу.
Оцінюючи зазначене вище посилання, колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що всі відповідачі по даній справі знаходяться за однією і тією ж адресою та згідно записів на повідомленнях про вручення поштових відправлень (ухвал апеляційної інстанції) відповідачі: ПП „Регіональні солодовні”, ПП „Пивзавод № 2”, ТОВ „Регіональні пивоварні” та СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ мають одного і того ж секретаря –Фролову Е.И.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу лише з залученням тих осіб, котрі безпосередньо являлись сторонами саме по спірним договорам купівлі продажу.
Враховуючи наведені вище обставини щодо укладення 12.12.2003 р. спірного договору купівлі-продажу, апеляційна інстанція вважає доводи позивача цілком обґрунтованими. Будь-які докази наявності у директора СТФ Чернова В.В. повноважень на укладення договору в матеріалах справи відсутні.
Розглядаючи зазначене питання суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що таким доказом наявності повноважень у директора Чернова В.В. є акт про пожежу від 01.05.2004 р. (а. с. 244), оскільки єдиним належним доказом наявності таких повноважень може бути лише протокол зборів учасників (засновників) СТФ, на якому розглядалось це питання та прийняте відповідне рішення.
Більш того, досліджуючи акт про пожежу, судова колегія, звернула увагу, що пожежа відбулася в приміщенні ТОВ „Регіональні пивоварні”, а не в приміщенні СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ, саме де могли та повинні були знаходитись протоколи зборів засновників.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція приходить до висновку, що матеріалами справи повністю доведена обставина укладення директором та одночасно засновником СТФ – Черновим В.В. 12.12.2003 р. договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу по вул. Дальницька, 50, з перевищенням наданих йому повноважень. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази наступного схвалення учасниками (засновниками) СТФ, укладеного 12.12.2003 р. директором з перевищенням своїх повноважень договору.
Зазначені обставини (перевищення повноважень директором - засновником Черновим В.В. та відсутність подальшого схвалення) були цілком відомі представнику контрагенту за договором купівлі-продажу від 12.12.2003 р. –директору ТОВ „Регіональні пивоварні” Чернову С.В., котрий являється братом директора СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ та одним із засновників останнього товариства. Таким чином, у відповідності до приписів ст.ст. 62, 63 ЦК УРСР 1963 р., який був чинним на дату укладення згаданої угоди, договір купівлі-продажу майна по вул. Дальницька, 50 від 12.12.2003 р. не створив, не змінив і не припинив для СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ прав і обов’язків.
Отже, судова колегія вважає цілком доведеною обставину невідповідності переліченим вище вимогам закону угоди від 12.12.2003 р., а тому, згідно до приписів ст. 48 ЦК УРСР 1963 р. така угода повинна бути визнана недійсною. Також з огляду на встановлені та наведені вище обставини обізнаності директора ТОВ „Регіональні пивоварні” останнє не може являтись добросовісним набувачем у відповідності до приписів ст. 145 ЦК УРСР 1963 р., а тому в нього були відсутні будь-які правові підстави розпоряджатись в подальшому майном, зазначеним в договорі купівлі-продажу від 12.12.2003 р.
За таких обставин слід визнати правомірними й позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 12.12.2003 р., від 30.06.2004 р., від 09.07.2004 р., від 09.07.2004 р. та від 29.09.2004 р.
З огляду на зазначені вище встановлені апеляційною інстанцією обставини, колегія суддів вважає встановленою і обставину, що ТОВ „Регіональні пивоварні” не стало власником начебто придбаного за договором купівлі-продажу від 12.12.2003 р. майна, а тому в нього (ТОВ „Регіональні пивоварні”) не було правових підстав для подальшого продажу цього майна іншим особам. Таким чином покупці –інші відповідачі по даній справі, не набули у відповідності до приписів ст. 658 ЦК України права власності на це майно, укладаючи з ТОВ „Регіональні пивоварні” спірні договори купівлі-продажу. Отже, наведені спірні правочини (договори) суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому за приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України їх також слід визнати недійсними, задовольнивши в цій частині позовні вимоги.
Разом з тим судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ „СНП Інвестмент” про визнання права власності за СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Дальницька, 50, оскільки за приписами ч. 2 ст. 386 ЦК України з такими вимогами може звертатись лише власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності.
Безпосередньо з самих позовних вимог, матеріалів справи вбачається і це підтвердив представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, що в цій частині скаржник не являвся власником проданого по договору купівлі-продажу від 12.12.2003 р. майна, також у скаржника немає підстав передбачати можливість порушення його права власності, тому останній і звернувся з наведеними позовними вимогами не в своїх інтересах, а в інтересах іншої особи –відповідача по цій справі. Таке право на звернення до суду в інтересах третьої особи у позивача по даній справі відсутнє та не передбачене чинним законодавством.
Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржуване судове рішення, господарський суд не звернув уваги на наведені вище обставини та належної оцінки таким обставинам не надав. Це, в свою чергу стало підставою для невірних висновків суду першої інстанції, які не відповідають обставинам справи.
Таким чином позов слід задовольнити частково.
Апеляційна інстанція вважає, що судові витрати у відповідності до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України необхідно покласти солідарно на відповідачів по справі.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, –
П о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 15.09.2006 р. по справі № 30/123-06-3903 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсними договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладений 12.12.2003 р. між СТФ „Діоніс” та ТОВ „Регіональні пивоварні”; договір купівлі-продажу 7/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладений 30.06.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Валерія”; договір купівлі-продажу 596/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладений 09.07.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Пивзавод № 2”; договір купівлі-продажу 297/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладений 09.07.2004 р. між ТОВ „Регіональні пивоварні” та ПП „Регіональні солодовні”; договір купівлі-продажу 6/1000 частин нежитлових приміщень загальною площею 13352,3 м. кв., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 50, укладений 29.09.2004 р. між ПП „Пивзавод № 2” та ПП „Валерія”.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ТОВ „Регіональні пивоварні”, ПП „Пивзавод № 2”, ПП „Валерія”, ПП „Регіональні солодовні”, СТФ „Діоніс” у вигляді ТОВ солідарно на користь ТОВ „СНП Інвестмент” сплачені останнім 98 грн. за ІТЗ судового процесу та 100,50 грн. державного мита за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.
Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя: Сидоренко М.В.
Суддя: Таценко Н.Б.
Суддя: Мишкіна М.А.