ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2014 р. Справа № 911/2640/14
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Плюс»
про стягнення 77 142,48грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача -Петренко А.С. (довіреність № 18/10 від 25.06.2014);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України» НАК «Натфогаз України») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Плюс» (далі - ТОВ «Контракт Плюс») про стягнення 77 142,48грн, з яких:
- 60 244,36грн інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2013 року травень 2014року, за несвоєчасне виконання зобов'язання;
- 15 980,01грн процентів, нарахованих з 06.09.2013 по 20.06.2014, за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу;
- 918,11грн процентів, нарахованих за період з 13.12.2013 по 20.06.2014, за несплату пені, визначеної рішенням суду.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки природного газу № 06/11-579 від 30.08.2011 в частині оплати за поставлений природний газ у серпні-вересні 2011 року у встановлений договором строк та виникнення у відповідача грошового зобов'язання у вигляді пені, яка стягнута з нього рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2013 у справі №911/3496/13, яке набрало законної сили, однак, не виконано (а.с.3-6).
Відповідач у справі - ТОВ «Контракт Плюс» відзиву по суті заявлених вимог не надав.
Розгляд справи здійснювався без повноважного представника відповідача, за відсутності його відзиву на позовну заяву, за наявними у справі документами відповідно до ст.75 ГПК України з наступних пістав:
- копія ухвали від 02.07.2014 господарського суду Київської області про порушення провадження у даній справі направлена відповідачу за адресою, яка вказана у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.07.2014 (а.с.59-60), отримана відповідачем 08.07.2014 (а.с.68);
- отримавши ухвалу про порушення провадження у даній справі відповідач не скористався правом подання відзиву на позов та доказів у спростування заявлених вимог;
- копія ухвали про відкладення розгляду справи від 15.07.2014 направлена відповідачу згідно вищевказаної адреси, що підтверджується відміткою на зворотному боці відповідної ухвали (а.с.65-66, зворот);
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
30.08.2011 між сторонами у справі - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та ТОВ «Контракт Плюс» (далі - покупець) укладено договір №06/11-579 поставки природного газу (а.с. 37-41, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Не виконання відповідачем зобов'язань за цим договором щодо оплати поставленого природного газу у встановлений договором строк стало предметом розгляду у справі №911/3496/13 господарського суду Київської області.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 31.10.2013 у вказаній справі стягнуто з ТОВ «Контракт Плюс» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 766 317,54грн основної заборгованості, 59 240,56грн пені за період з 06.09.2011 по 06.04.2012, 2 603,13грн інфляційних збитків за період з вересня 2011року по червень 2013року, 44 734,91грн процентів за період з 06.09.2011 по 05.09.2013, а також 17 457,92грн судового збору (а.с.8-11).
Вказаним рішенням встановлено факт поставки відповідачу природного газу та факт допущення відповідачем порушення строку виконання зобов'язання з оплати природного газу, переданого у період серпень-вересень 2011 року, допустивши заборгованість у розмірі 766 317,54грн.
В силу ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідні факти, встановлені вказаним рішення суду, не потребують доведення у даній справі.
Наказ на виконання рішення суду у відповідній справі пред'явлено до виконання у квітні 2014 року, проте, як вказує позивач, постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 911/3496/13 на адресу позивача не надходило (а.с.70).
Як встановлено під час розгляду даної справи, зобов'язання з оплати поставленого природного газу за відповідним договором у вказаний період частково припинені після прийняття рішення у справі №911/3496/13.
Так, позивачем надіслано відповідачу заяву за вих.№ 31/26-2957 від 14.05.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.30), відповідно до якої зобов'язання ТОВ «Контракт плюс» за договором № 06/11-579 від 30.08.2011 на суму 677 162,30грн та зобов'язання ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» за договором № 06/11-430 від 29.07.2011 з повернення попередньої оплати у сумі 677162,30грн припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Зазначена заява отримана відповідачем 22.05.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0531509590732 (а.с.56).
В силу чч.1,2 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, на даний час зобов'язання з оплати поставленого у відповідний період природного газу, щодо заборгованості за який прийнято вищезазначене рішення, припинені частково в сумі 677 162,30грн внаслідок їх зарахування.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України, за несвоєчасне виконання обов'язків з оплати поставленого природного газу та сплати пені, визначених зазначеним рішенням суду.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати природного газу виконано не у строк, встановлений п.4.1 договору, ним допущено порушення зобов'язань, що встановлено вищевказаним рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нарахування інфляційних втрат та процентів на суму основного боргу, який визначений рішенням суду є обґрунтованим, оскільки зобов'язання не припиняються з моменту прийняття рішення судом.
Так, позивачем нараховано проценти у сумі 15 980,01грн за період з 06.09.2013 по 13.05.2014 на суму 766 317,54 у розмірі 15 709,51грн, а за період з 14.05.2014 по 20.06.2014 на суму 89 155,24грн у сумі 270,50грн, а всього 15 980,01грн.
За розрахунком суду розмір процентів за відповідний період, з урахуванням фактичного розміру заборгованості, дати зарахування зустрічних однорідних вимог, встановленого ч.2 ст.625 ЦК України розміру процентів, періоду прострочення, становить більшу суму, зважаючи на невірне визначення позивачем дати, з якої частина зобов'язання припинена внаслідок зарахування, між тим, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.
Інфляційні втрати заявлені позивачем у сумі 60 244,36грн за період з липня 2013 року по листопад 2013 року на суму боргу у розмірі 766 317,54грн, з грудня 2013 року по квітнень 2014 року на суму боргу у розмірі 825 558,10грн та за травень 2014 на суму боргу у розмірі 148 395,80грн.
Проте, розмір інфляційних втрат мав би обраховуватись за період: з липня 2013 року по травень 2014 року (включно) на суму боргу у розмірі 766 317,54грн (зважаючи на те, що зобов'язання в частині сплати основного боргу можна вважати припиненим внаслідок зарахування лише з дати отримання відповідачем відповідної заяви позивача, якою він висловив відповідачу своє волевиявлення на припинення зобов'язань - 22.05.2014), однак. без додавання до суми основного боргу суми пені, яка стягнута відповідно до рішення господарського суду Київської області від 31.10.2013 у справі №911/3496/13, виходячи з наступного.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність у вигляді сплати боргу з урахуванням інфляції та процентів, не є підставою для нарахування таких виплат на суму неустойки (штрафу та пені).
Так, пеня є одним із видів забезпечення зобов'язання, що визначено ст.ст.546,549 ЦК України, носить акцесорний характер і не є тим зобов'язанням, про яке йде мова у ч.2 ст.625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція щодо штрафу, який також є видом неустойки, викладена у постанові Верховного Суду України від 18.02.2014 у справі №905/909/13-г за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення коштів.
Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
Згідно ст.11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
З урахуванням періоду нарахування, визначеного позивачем та розміру заборгованості за переданий природний газ - 766 317,54грн до 21.05.2014 та 89155,24грн (766317,54-677162,3) з 22.05.2014 по 31.05.2014, розмір втрат від інфляції за розрахунком суду становить більшу суму, однак, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог.
За таких обставин, вимоги в частині стягнення 60 244,36грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі 918,11грн за період з 13.12.2013 по 20.06.2014 за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати пені, яке, як він вважає, стало грошовим при прийнятті рішення господарського суду Київської області від 31.10.2012 у справі № 911/3496/13, яким з відповідача на його користь стягнуто 59 240,56грн пені.
Суд вважає зазначені вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з зазначених вище підстав, адже пеня не є грошовим зобов'язанням, про яке йде мова у ч.2 ст.625 ЦК України.
Враховуючи викладене, заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача процентів у розмірі 918,11грн за період з 13.12.2013 по 20.06.2014 за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати пені за рішенням господарського суду Київської області у справі №911/3496/13, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1805,26грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 06.08.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Плюс» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 60 244,36грн інфляційних втрат, 15 980,01грн процентів, а також 1805,26грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 918,11грн процентів за несвоєчасні розрахунки щодо пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ейвазова А.Р.