ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2014 р. Справа № 911/2691/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові пожежні технології»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс»
про стягнення 57520,53грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Тучіна О.В. (довіреність б/н від 27.11.2013);
від відповідача - Острянко М.М. (довіреність б/н від 08.04.2014).
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нові пожежні технології» (далі - ТОВ «Нові пожежні технології») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» (далі - ТОВ «НВП «Будтехносервіс») про стягнення 57520,53грн, з яких;
- 49 811,10грн основного боргу;
- 2 280,03грн процентів за період з 21.12.2012 по 25.06.2014;
- 5 429,40грн інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 31.05.2014.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, переданого позивачем згідно видаткової накладної № РН-00584 від 20.12.2012, у строк, встановлений ст. 692 ЦК України.
Окрім того, позивач просив відшкодувати йому витрати, понесені на оплату судового збору та послуги адвоката (а.с.2-4).
Відповідач у справі - ТОВ «НВП «Будтехносервіс» у відзиві визнав позов в частині основного боргу, проте не погодився з розрахунком інфляційних та процентів, а також просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача в частині відшкодування 17 800,00грн витрат на оплату послуг адвоката.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що нарахування процентів та інфляційних втрат має здійснюватись позивачем з 26.07.2013, після спливу семиденного строку з дня пред'явлення вимоги про оплату по 25.06.2014; вартість послуг адвоката є завищеною (а.с.50-51)
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача - позов визнав в частині, підтримуючи заперечення, викладені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
20.12.2012 позивач у справі - ТОВ «Нові пожежні технології» передав ТОВ «НВП «Будтехносервіс» товар за видатковою накладною №РН-00584 від 20.12.2012 на суму 49 811,10грн (а.с.8).
Товар від імені відповідача прийнято Гармашем Я.С., який діяв на підставі довіреності № 1980 від 19.12.2012 і повноваження якого не оспорює відповідач (а.с.9).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити товар, переданий за відповідною видатковою накладною, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідного обов'язку, яка встановлена чинним законодавством.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі договірних відносин з купівлі-продажу вказаного у відповідній накладній товару, з чим погоджується суд з наступних підстав.
В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовим доказом - відповідною накладною, у якій зазначено найменування, кількість, ціна одиниці товару.
Факт прийняття відповідного товару за накладною у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаній видатковій накладній, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж товару на відповідних умовах, вказаних у накладній №РН-000584 від 20.12.2012.
Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.
Отже, зазначена накладна разом з відповідною довіреністю підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання з оплати при купівлі-продажу визначається спеціальною нормою, яка регулює відповідні відносини.
Так, відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, чинне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого товар при купівлі-продажу оплачується після його прийняття, якщо сторонами не змінено це загальне правило шляхом визначення спеціальних умов договором.
Таким чином, є хибні твердження відповідача щодо необхідності застосування до відносин сторін ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, у даному випадку такий строк визначається спеціальною нормою - ст.692 ЦК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем не надано доказів під час розгляду справи виконання зобов'язання з оплати, а наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25.03.2014 (а.с.20), вимоги в частині стягнення 49 811,10грн основної заборгованості підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 280,03грн процентів та 5 429,40грн збитків від інфляції.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 280,03грн процентів за період з 21.12.2012 по 25.06.2014 на суму боргу у розмірі 49 811,10грн підлягають частковому задоволенню, оскільки за розрахунком суду розмір процентів за заявлений у позові період на суму боргу у розмірі 49 811,10грн складає 2 259,92грн; у задоволенні 20,11грн процентів суд відмовляє.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 429,40грн інфляційних втрат за період з 01.01.2013 по 31.05.2014 на суму боргу у розмірі 49 811,10грн, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, зважаючи на те, що їх розмір обрахований правильно.
Окрім того, позивачем просив відшкодувати йому за рахунок відповідача (з урахуванням клопотання № 01-01/08/14 від 01.08.2014) 8 500,00грн витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідні вимоги підлягають задоволенню в частині з урахуванням наступного.
Приписами ст. 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
В силу вимог ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Тучіною Оленою Валентинівною укладено договір № 01-10/06/ЮО від 10.04.2014 про надання правової допомоги (далі - договір) (а.с.28).
Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надавати протягом терміну дії цього договору консультації та юридичний супровід по всім виникаючим правовим питанням відносно вирішення спору щодо сплати боргу ТОВ «НВП «Будтехносервіс» за рахунком-фактурою СФ-00923 від 01.10.2012 та відповідно до видаткової накладної № РН-00584 від 20.12.2012 на суму 49 811,10грн та нарахуванням штрафних санкцій.
Додатковою угодою № 1 від 10.06.2014 сторони виклали п. 2.1 договору у новій редакції, в силу якої правові послуги надаються адвокатом в усіх судових інстанціях, у т.ч. на стадії виконавчого провадження із стягнення коштів з боржника та здійснення інших дій щодо перерахування стягнутих коштів за виконавчим провадженням з рахунків казначейської служби на рахунок клієнта.
На виконання умов вказаного договору, позивачем перераховано Тучіній О.В. 17 730,00грн передоплати, що підтверджується платіжним дорученням №140 від 01.07.2014 (а.с.25).
Однак, як вбачається з умов договору, у т.ч. додаткової угоди до нього, сторони такого договору домовились на надання послуг адвокатом на стадії підготовки до подання позову, а також усіх стадіях судового процесу ( у т.ч. апеляційному, касаційному перегляді та стадії виконання рішення суду). Разом з тим, на даний час невідомо, чи буде потреба у таких послугах, оскільки невідомо чи будуть порушені такі стадії судового процесу, а вартість послуг, як вбачається з умов договору, розрахована з урахуванням саме відповідного, визначеного сторонами договору, обсягу таких послуг.
Як вбачається з акту здачі-приймання послуг, вартість фактично наданих та прийнятих позивачем послуг адвоката становить 8500грн, що і просив відшкодувати позивач з урахуванням клопотання від 01.08.2014.
Разом з тим, суд вважає, що розмір відповідних витрат є завищеним, оскільки спір у даній справі не є складним, розгляд такого спору здійснено за два судових засідання, тривалість яких у загальному розмірі не перевищує годину, тому у позивача не було необхідності нести такі витрати та погоджуватись на таку їх вартість; позивач не був позбавлений можливості звернутись до іншого адвоката, вартість послуг якого є меншою у порівняно з вартістю послуг, визначених таким договором (також див. п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7).
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню частково, а саме у розмірі 4 000,00грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 1826,36грн.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення; повне рішення складено 06.08.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Будтехносервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові пожежні технології» 49 811,10грн основної заборгованості, 2 259,92грн процентів, 5 429,40грн інфляційних втрат, 1826,36грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, 4 000,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката.
3. В частині стягнення 20,11грн процентів відмовити
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ейвазова А.Р.