Єдиний унікальний номер 255/15270/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5088/2014

Категорія - 25 Головуючий у 1 інстанції - Орєхов О.І.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Санікової О.С.

Новосядлої В.М.

при секретарі: Алексєєвій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі Страхова компанія) про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2009 р. між нею та Страховою компанією був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків УБG №00034937 (далі Договір), який передбачає виплату страхового відшкодування у разі ушкодження здоров'я. В період дії Договору, а саме 27 вересня 2009 р., з нею стався нещасний випадок у побуті, в результаті чого вона отримала травму, за якою їй встановлено другу групу інвалідності. Про настання страхового випадку вона у відповідності з умовами Договору повідомила Страхову компанію і за результатами розслідування нещасного випадку, відповідачем був складений страховий акт №91684 від 19.01.2010 р. та прийняте рішення про виплату їй страхового відшкодування. Разом з тим, відповідач прийняті на себе грошові зобов'язання не виконав і страхове відшкодування не виплатив. За вказаних обставин просила стягнути на її користь страхове відшкодування в розмірі 56697 грн., пеню в розмірі 34240 грн. 93 коп. та 3% річних - 6542 грн. 68 коп. за період з 17.01.2010 р. по 20.11.2013 р.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 травня 2014 року (виправлення до якого внесені ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 травня 2014 року) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на її користь зі Страхової компанії стягнуто страхове відшкодування в розмірі 49061 грн. 80 коп.; 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 5661 грн. 60 коп.; пеню - 7022 грн. 26 коп. та судовий збір в розмірі 617 грн. 45 коп., а всього - 62363 грн. 11 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Стягуючи на користь позивачки страхове відшкодування, суд першої інстанції не звернув уваги на умови Договору, який укладений на користь третьої особи - вигодонабувача і саме на користь останнього підлягає виплаті сума страхового відшкодування, оскільки заяв про його зміну до Страхової компанії не надходило. При цьому, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт відмови вигодонабувача від отримання страхового відшкодування. Крім того, стягуючи на користь позивачки пеню, суд першої інстанції не звернув уваги на порушення останньою позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Стягуючи при цьому, у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України, на користь позивачки 3% річних, суд не звернув уваги, що вказана норма матеріального права на виниклі між сторонами правовідносини не розповсюджується.

До судового засідання сторони не прибули про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Позивачкою подано заяву про залишення позову без розгляду, яку судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки цивільно-процесуальним законодавством на стадії апеляційного розгляду не передбачена можливість залишення позову без розгляду.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення 3% річних скасуванню, в частині стягнення судового збору - зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про право позивачки на отримання страхового відшкодування.

Разом з тим, при стягненні 3% річних та визначенні розміру судового збору, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що 15 січня 2009 р. між ОСОБА_2 та Страховою компанією був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків УБG №00034937 (далі Договір), який передбачає виплату страхового відшкодування у разі ушкодження здоров'я. За вказаним Договором, строк дії якого один рік, страхова сума складає 75596 грн. 27 вересня 2009 р., тобто в період дії Договору, з позивачкою стався нещасний випадок у побуті, в результаті чого вона отримала травму, за якою їй було встановлено другу групу інвалідності. Про настання страхового випадку Страхову компанію було повідомлено своєчасно і за результатами розслідування нещасного випадку, відповідачем був складений страховий акт №91684 від 19.01.2010 р. та прийняте рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування. 23.03.2010 р. на користь позивачки Страховою компанією перераховані кошти в розмірі 7635 грн. 20 коп., після чого виплати були припинені. Підставою відмови у виплаті залишку страхового відшкодування стало порушення ОСОБА_2 п. 6.1.10. Договору, зокрема, неповідомлення Страхову компанію про наявність іншого договору страхування з іншим страховиком.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 31.07.2009 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків. На підставі вказаного договору страхування на користь позивачки на підставі рішення Апеляційного суду Донецької області від 13 грудня 2011 р. стягнуто, зокрема, страхове відшкодування по травмі, яка мала місце 27.09.2009 р. і у зв'язку з отриманням якої ОСОБА_2 була визнана інвалідом другої групи, в розмірі 673837 грн. 68 коп. шляхом перерахування вказаної суми вигодонабувачу (ПАТ «ПУМБ»).

Вказане рішення набуло чинності, було предметом перегляду за нововиявленими обставинами. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 травня 2013 р., залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року, у перегляді вищевказаного рішення відмовлено.

При розгляді питання про нововиявлені обставини судами встановлено, що хоча позивачкою і були укладені два договори добровільного страхування від нещасних випадків з різними страховиками, однак вони мають різний об'єкт страхування, оскільки укладені на забезпечення двох договорів кредиту.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 6 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон), добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним з видів добровільного страхування є страхування від нещасних випадків.

Як вбачається з вимог ст. 8 Закону, страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Вказаним нормам також відповідають вимоги ст. 980 ЦК України,

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При цьому, відповідно до ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Уклавши договір страхування, сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчить факт його підписання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.1. Договору, страхова сума складає 75596 грн. При цьому, як вбачається з п. 8.8.1. Договору, при постійній втраті загальної працездатності застрахованою особою внаслідок нещасного випадку при встановленні інвалідності, зокрема, другої групи йому підлягає виплаті страхове відшкодування у розмірі 75% страхової суми.

В ході слухання справи судом першої інстанції було встановлено, що відповідачці у зв'язку із отриманням травми встановлено другу групу інвалідності і Страхової компанією зазначений випадок визнаний страховим. За страховим актом прийняте рішення про нарахування та виплату потерпілій особі страхового відшкодування у розмірі 56697 грн. (75596 х 75%), з яких станом на 23.03.2010 р. виплачено 7635 грн. 20 коп. Виплату іншої частини суми у розмірі 49061 грн. 80 коп. (56697 - 7635,20) припинено і згодом у виплаті відмовлено (лист №744 від 01.11.2012 р.) у зв'язку із порушенням позивачкою п.6.1.10. Договору - страхувальник зобов'язується інформувати вигодонабувача та страховика про всі інші договори страхування, укладені щодо зазначеного в Договорі об'єкту страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими рішеннями, які набули чинності, договорами страхування забезпеченні різні об'єкти і тому у відповідача не було підстав для припинення та відмови у виплаті страхового відшкодування.

За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 і стягнув на її користь залишок страхового відшкодування за Договором.

Виходячи з наведеного, доводи апелянта про порушення позивачкою умов Договору (неповідомлення про наявність іншого договору страхування) є безпідставними і такими, що не впливають на обов'язок страховика по виконанню прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.6.5.4. Договору, страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,1% простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо страхова виплата не здійснена у встановлений Договором термін з вини страховика, але не більш подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховано пеню.

Виходячи з умов договору та розміру залишкової суми страхового відшкодування (49061 грн. 80 коп.), яку позивачка не отримала з вини страховика, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь останньої пеню в розмірі 7022 грн. 26 коп. за період з 22.11.2012 р. по 22.12.2013 р. (за один рік). Розрахунок проведений згідно калькулятору підрахунку заборгованості і штрафних санкцій системи Ліга і його розмір відповідачем не оспорюється.

Разом з тим, стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_2 3% річних, суд застосував подвійну відповідальність, що суперечить нормам матеріального права.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов Договору, п. 6.5.4. передбачено відповідальність страховика за прострочення виконання грошового зобов'язання з визначенням розміру процентів за кожний день прострочення.

Підписавши Договір, сторони досягли згоди щодо відповідальності, зокрема, страховика у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і стягнувши проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами Договору та за вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України, фактично застосував подвійну відповідальність.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, стягуючи на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування, не звернув уваги на наявність вигодонабувача, на користь якого повинні бути перераховані кошти, оскільки вони безпідставні. Як вбачається з матеріалів справи і саме це було предметом розгляду суду першої інстанції, викладені апелянтом обставини не були підставою для відмови у проведенні виплати позивачці. Більш того, кредит перед Банком-вигодонабувачем погашений і у останнього грошові претензії до ОСОБА_2 відсутні.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» на її користь з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 травня 2014 року в частині стягнення 3% річних скасувати, в частині стягнення судовий витрат - змінити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 49061 грн. 80 коп., пеню - 7022 грн. 26 коп. та судовий збір - 560 грн. 84 коп., а всього стягнути - 56644 (п'ятдесят шість тисяч шістсот сорок чотири) грн. 90 коп.

ОСОБА_2 у задоволенні вимог про стягнення 3% річних відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: