ПОСТАНОВА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
24січня 2008 p. №2-А-12/08р.
Суд Кремінського району Луганської області
у складі: головуючого Костроба Ю. Ю.
при секретарі Бурковської Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременная справу за
адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської райдержадміністрації про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги членам сімей загиблих учасників бойових дій.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позивом та просить стягнути з відповідача 1900гр.30коп. недоплаченої їй одноразової щорічної грошової допомоги, як члену сім»ї загиблих учасників
бойових дій
У судовому засіданні позивач свій позов підтримала.
Представник відповідача позов не визнала, та суду пояснила, що при виплаті вказаної допомоги відповідач керувався Законами України про Державний бюджет за 2007р. в якому була встановлена інша сума грошової допомоги.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, за наступними обставинами.
Позивач є членом сім»ї загиблих учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1/а. с. 6/.
Згідно зі ст. 12 ч.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачу щорічно, до 5 травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постанов КМУ від 11.04.02р. № 486 та від 31.03.03р. № 425, виплати такої допомоги здійснюються органами праці та соціального захисту населення.
У 2007 р., в порушення вимог ст. 13 ч.4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та ст. ст. 3, 19 ч.2, 22ч. ч.2, 3, 64 ч. 1 Конституції України, призначена грошова допомога нараховувалась та виплачувалась позивачу не повністю.
Згідно ст. З ч.2 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов'язком держави.
Згідно ст. 8 ч.2 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 22 ч.3 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України гарантує право позивачів на соціальний захи ст.
Згідно ст. 2 КАС України,
1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів
2
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 8. КАС України,
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого
зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.
2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики
Європейського Суду з прав людини.
3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 9. КАС України,
1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа N 1 -29/2007, N 6-рп/2007, питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів
3
України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).
Таким чином аналізуючи обставини справи суд дійшов висновку, що було порушено право
позивача на виплату йому разової грошової допомоги згідно Закону України „ Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", оскільки саме цей закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги, а ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на
2007р.» звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача, що протирічить вимогам Конституції
України. Мінімальна пенсія за віком у 2007р.складала, згідно ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2007р.» на липень 2007р. - 410гр.06коп.
Згідно довідки /а. с. 10/ за законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік, позивачу здійснена фактично виплата грошової допомоги в наступних розмірах у 2007р. - 150 грн. Таким чином, недоплата складає : у 2007р. - (410, 06*5)-150 грн.=1900 гр.30коп.
На підставі викладеного та у відповідності до ст. ст. .7, 18, 159, 160, 161 Кодексу
адміністративного судочинства України", ст. ст. 2, 13, 17-1, 22 Закону України "Про статус
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. З, 19 ч.2, 22ч.ч.2, 3, 64ч.1 Конституції України, суд. -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кремінської райдержадміністрації про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги членам сімей загиблих учасників бойових дій. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кремінської райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу за 2007р.р. у розмірі 1900 гр.30коп.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом
10 днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви на апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви на апеляційне
оскарження.